Вже наступного тижня молодіжна жіноча збірна України U-23 з баскетболу 3х3 стартує у Лізі націй. Перші три стопи турніру відбудуться 7-9 липня у Ризі, а ще три — 24-26 липня у Вентспілсі. Переможець конференції здобуде путівку на чемпіонат світу U-23.
Напередодні старту Ліги націй пресслужба Федерації баскетболу України поспілкувалася з головним тренером жіночої збірної України U-23 Дмитром Неволіним.
— До старту Ліги націй залишилося менше тижня. На якому етапі зараз перебуває команда і як проходить підготовка?
— Все вірно, вже завершуємо підготовку. Ми зібралися 22 червня, плідно працювали в Івано-Франківську, а на минулих вихідних поїхали до Штутгарта в Німеччину на міжнародний турнір.
Рівень турніру був дуже хороший. Були команди, сформовані з гравчинь збірних Німеччини U-21 та U-23.
Ми зіграли три матчі на першому етапі, усі виграли, після чого за регламентом перша команда грала з четвертою, а друга — з третьою. Ми зустрілися саме з тією командою, яку вже обігрували, але цього разу програли буквально на останніх секундах дуже важкого матчу. Потім виграли матч за третє місце.
Після цього повернулися до Івано-Франківська, де зараз проходить завершальний етап навчально-тренувального збору.
Якщо говорити про склад, то в Німеччину їздили Богдана Лапхан, Віра Грималюк, Карина Панчук і Тетяна Ткаченко. Також зараз із нами працюють Христина Узельман та Марія Шульга. Розраховуємо на Олександру Семенчук, яка через певні обставини поки не змогла приїхати, але плануємо її залучити на другому етапі Ліги націй.
Наразі та четвірка, яка їздила до Німеччини, зараз і готується до першого етапу в Ризі.
— Наскільки корисним став турнір в Штутгарті для команди?
— Взагалі кожен такий турнір для нас — на вагу золота. За той проміжок часу, який у нас є на підготовку, це як іспит. Ми тренуємося, а іспит складаємо вже на іграх.
Зараз ми цей іспит не до кінця здали, але саме він показав ті моменти і ті помилки, які ми не могли побачити під час тренувального процесу. Саме тому цей турнір був дуже корисним.
До того ж ми зіграли п'ять матчів за один день, а це для баскетболу 3х3 дуже серйозне навантаження. Тут немає такого, що можна десь перепочити чи відсидітися — постійний темп, постійна боротьба. Тому цей турнір дуже багато нам дав.
— Ця четвірка вже давно грає разом у баскетбол 3х3, має досвід виступів за юнацькі та навіть національні збірні. Наскільки ви задоволені їхньою взаємодією?
— Все правильно, взаємодія є. Але, якщо чесно, я думав, що вона буде набагато кращою.
На жаль, ці дівчата знаходяться в різних клубах і всі перебувають у різних фізичних кондиціях. Наприклад, Тетяна була в Америці. Віра Грималюк із Кариною Панчук увесь сезон грали разом, але навіть тут є своя внутрішня конкуренція. Богдана Лапхан виступала за Франківськ. Тобто всі мають різний шлях протягом сезону.
Усі дівчата досвідчені, але всі амбітні. Кожна хоче показати себе з найкращого боку. І наше завдання як тренерського штабу — об'єднати їх так, щоб вони працювали як єдиний механізм, як команда, а не як окремі гравчині, які хочуть продемонструвати свої найкращі якості.
Ми прекрасно розуміємо, що один гравець може виграти окрему гру, але чемпіонати і турніри виграють команди. Саме тому зараз наше головне завдання — зробити команду.
Дуже добре, що турнір у Штутгарті показав нам моменти, над якими потрібно працювати. Часу, на жаль, дуже мало, але дівчата мають шалене бажання, на тренуваннях б'ються, викладаються і стараються. Ми, зі свого боку, даємо їм якомога більше інформації.
Наше завдання зараз — максимально все підчистити і виходити на турнір із чистою головою, з бажанням і настільки підготовленими, наскільки це можливо.
— У Лізі націй вашими суперницями будуть Латвія, Польща, Сербія, Румунія та Швейцарія. Кого вважаєте головними конкурентками?
— Думаю, якщо говорити по країнах, то Латвія і Польща традиційно диктують умови. Ми знаємо, який рівень у польської команди, знаємо Латвію.
Але виключати інших суперників не можна. У баскетболі 3х3 дуже багато залежить від складів. Щороку гравці переходять із категорії U-21 до U-23, тому команди можуть бути зовсім іншими.
Та ж Румунія може бути невисоко в рейтингу, але приїхати дуже сильним складом. Сербія теж завжди б'ється і має хорошу команду. Тому я б не сказав, що тут є якісь аутсайдери. Так, розуміємо, що Латвія і Польща — дуже сильні суперники, але легко не буде ні з ким.
— Ліга націй для вас цього року пройде у досить щільному графіку. Як оцінюєте такий формат?
— Ми граємо в Ризі 7-9 липня, а потім у Вентспілсі 24-26 липня. Так, пауза невелика.
Але якщо згадати минулий рік, коли ми грали у Відні, а потім довго не знали, коли буде наступний стоп, то цей формат мені подобається більше.
Після Риги ми повернемося до Івано-Франківська, продовжимо навчально-тренувальний збір і зможемо по гарячих слідах розібрати свої ігри, внести необхідні корективи. Звичайно, хотілося б, щоб часу було трохи більше, але загалом такий формат мені подобається.
— Якою ви хочете побачити свою команду вже на старті Ліги націй? Не з точки зору результату, а саме гри.
— У першу чергу я хочу побачити команду. Команду, яка хоче перемагати, яка працює як єдиний механізм, де кожна знає свою функцію, підтримує партнерок, підказує одна одній.
Ми зараз багато працюємо над взаємодіями — як стандартними, так і після переходів у напад. Хочеться, щоб команда діяла злагоджено, щоб кожна допомагала іншій, тому що хтось десь краще бачить ситуацію, хтось — гірше.
Мені хочеться після гри сказати, що, можливо, ми десь програли, але дівчата зробили все, що могли. Щоб вони виходили з високо піднятою головою, знаючи, що виклалися повністю.
І ще дуже хочу, щоб вони отримували задоволення від гри. Щоб вони виходили на майданчик не зі страхом чи зайвими думками, а грали із задоволенням, отримували кайф від баскетболу. Я переконаний, що тоді і результат буде значно кращим.
