Після того, як дещо вщухли емоції від несподіваної розв’язки у Кубку України (ІнтерХім обіграв Київ-Баскет 74:66 – ред.), головний тренер його нового володаря Ірина Щипакіна розповіла, чому ІнтерХім-СДЮСШОР обіграв Київ-Баскет. Як тренер пані Ірина є вже дворазовою володаркою Кубка України, тож вона порівняла свої емоції від перемоги сьогоднішньої і дворічної давнини (у фіналі Кубка України-2016 ІнтерХім переміг Динамо 87:68).
- два роки тому ми були у ролі Київ-Баскета. Ми йшли без поразок і без поразок закінчили чемпіонат. Ми жодної гри не програли. А зараз дещо інша ситуація. Проти нас налаштовуються, проти нас грають. Я намагаюся «обкатати» молодь, у нас не така вже й велика перевага у матчах. У Харкові, скажімо, ми поступалися, і досить суттєво. Але зуміли перемогти. Тобто ігри неспокійні – з Динамо, з Вінницею, з Рівним. Тому у цьому році набагато приємніше здобути Кубок, бо дівчата молоді, багато гарних гравців пішли з команди (порівняно з фіналом Кубка 2016 року – ред.) – це і Наташа Колотовська, тоді грали і Аріна Білоцерківська, і Катерина Добрікова. Оля Борисенко тоді грала. Скажу, що будь-яка перемога є цінною, але ця – приємніша. Бо, відверто кажучи, навіть для мене кінцевий результат фіналу став трохи несподіваним. Але дуже хотілося виграти.
- До кубкової розв’язки ситуація у жіночому баскетболі була вкрай передбачуваною, ви її добре сколихнули.
- Тренер же має готуватися до матчу, думати - чому ж суперник виглядає таким непереможним. Бо ж непереможних команд і непереможних людей нема.
- Ви вірили у те, що можна перемогти команду, яка жодного разу не програвала з моменту свого утворення?
- Я не можу сказати, що йшла на гру з твердим почуттям, що виграю. Єдине, чого я хотіла – щоб дівчата зіграли, щоб вони більше повірили у себе, повірили у команду. Я їм говорила: «У команді може бути багато талановитих гравців. Їх можна придбати. Але командну гру і командний дух придбати неможливо». Можливо ці слова вони і почули. І взагалі у нас дуже гарна дружня команда. Я вважаю, вони добре зіграли завдяки тому, що мали підтримку з лавки, і на майданчику натхненно діяли. Не усе вдавалося, але перемога є перемога.
Читайте:
- Якщо поглянути на статистику, вирішальний ривок ви зробили поперерві – напевно, у роздягальні мала місце розмова?
- Була розмова до гри. У нас так складалися ігри, що на початку третьої десятихвилинки ми починали провалюватися і потім «котилися». Хотілося б, щоб цю перерву використали не як перерву, а як продовження гри, проаналізували свої помилки і додали у грі. Вони з цим впоралися.
- Не боялися, що фізично ваших дівчат може не вистачити до кінця матчу?
- Багато хто з тих, хто грає дві гри поспіль, не знають, що таке «друге дихання». Коли воно відкривається. Тут треба вміти контролювати свої емоції насамперед і свої сили. Це не так просто, це з досвідом приходить. Але я думаю, що до плей-оф чемпіоната я спробую спланувати заміни, ми вже з дівчатами про це говорили після гри. Нажаль, у нас склад не зовсім рівний, щоб можна було б ротацію здійснювати безболісно. Ось з Динамо Юля Гладченко допомогла, з Київ-Баскетом Діна Бондарюк допомогла. А вони мало ігрового часу зазвичай мають. Молодим не дала можливості вийти, хоча була думка навіть у старті когось випустити. Ну, тут різні моменти – дивишся, як розминаються дівчата, все одно думки приходять. Десь вгадала – бачите? Двох центрових поставила. Це не було сплановано заздалегідь. Може інтуїція спрацювала.
- Тепер ваші підопічні можуть так само успішно грати у плей-оф Суперліги? Чи Кубок і Чемпіонат – різні речі?
- Це різні речі. По-перше, у Київ-Баскета буде перевага свого майданчика. Я сподіваюся, ми у фіналі з ними гратимемо. Хоча, бачите, Динамо посилилося, Бердянськ посилився, і уся боротьба за 3-4 місця у регулярному чемпіонаті ще попереду. Але це гра, тим більше це жіночий баскетбол. Ситуації можуть бути непередбачуваними. Найголовніше – щоб усі були здорові. Тоді ми будемо боротися до останнього. Я своїм гравцям сказала: «Я побачила, як ви можете грати, гірше тепер грати ми не маємо права». Тому будемо дивитися, як вийде.
- Наступного вікенду буде розіграний Кубок України серед чоловіків, Одещину у ньому дві команди представляють, Вам є за кого вболівати?
- Однозначно, вболіватиму за БІПу. Одеса – наше рідне місто. Ми одне одного завжди підтримуємо, вболіваємо. А привітань скільки було після виграшу Кубка – і від тренерів, і від гравців. І дівчатам, і мені. Не уявляю, як можна за БІПу не вболівати. Хочу, щоб традиції їхні серйозно відродилися. Бо підйом є, пішли перемоги, думаю, в кінці чемпіонату вони виступлять ще більш успішно. А найголовніше – це кінець чемпіонату, не його початок.
