2 березня у подільському райцентрі Бар, було офіційно відкрито місцеву ДЮСШ після капітальної реконструкції. Сам факт реконструкції у останні роки, не викликає особливого здивування, як би складно не було, але все ж роботи у багатьох місцях ведуться і так чи інакше місця де діти можуть займатися спортом у країні з’являються. Тут варто звернути увагу на те, як зробили реконструкцію у Барі. Барській районній ДЮСШ 55 років, 52 із них тут із єдиним записом у трудовій книжці пропрацював Леонід Голодюк, слідом за ним у спортшоколу прийшли працювати з дітьми і його сини, брати-близнюки Ігор та Олег. Школа, для них як рідний дім і це не перебільшення.
- Ми з братом працюємо тут теж уже 30 років, не новина, що тренерська робота у таких маленьких ДЮСШ не обмежується виключно тренуваннями. Раніше ми самі робили ремонти у тренувально-ігровій залі, усе підкручували, підфарбовували, приміщення було доглянутим і акуратним, але є процеси незворотні, узяти той же паркет, скільки не освіжай його не малюй нову розмітку, він псується. Наш старий паркет пролежав здається 37 років, але проблеми із ним почали йти по наростаючій. В плані підготовки дітей рівень у нас був хороший, ми часто їздили на змагання до Чехії, Німеччини, Франції, брали високі місця, якось у Ліможі зі 100 команд зайняли перше місце, але наша матеріально-технічна база обмежувала можливості розвитку. Не кажучи про те що прийняти однолітків з інших країн ми гідно не могли, – розповідає Олег Голодюк, директор ДЮСШ.
Деякий час у Барі, саме у приміщенні ДЮСШ, грали професійні команди «Барчанка», яка одного сезону стала третьою у Вищій лізі, а згодом «Регіна-Баскет», яка виступала у жіночій Суперлізі, але проекти із професійними командами довелося призупинити, набагато важливіше було зробити гідні умови для занять дітей.
- Важливим кроком для нас став 2016. Тоді ми зібрали 138 підписів батьків чиї діти займаються у нашій ДЮСШ подали їх міському голові, для того щоб нам виділили 50 000 гривень для оформлення проектно-кошторисної документації на прибудову до старої споруди ДЮСШ. Сам проект на двоповерхове приміщення площею на 560 квадратних метрів також робили у Барі не залучаючи фахівців ззовні, самі промальовували усе необхідне. Тепер у нас у прибудові гардероб на 160 людей, місця для батьків, які очікують дітей після занять, сучасна тренажерна зала із усім необхідним устаткуванням, душові, спортивний хостел на 24 місця. Повністю відремонтували і саму школу.
Ігрова зала – це найголовніше, що є у будь-якій спортивній споруді. Тут зробили динамічну підлогу, яка суттєво зменшує травматичність серед спортсменів, за рахунок двох шарів гумової прослойки під паркетом, усе як в НБА.
- У залі ми зробили освітлення у залі до 500 люкс, що відповідає рівню проведення чемпіонатів Європи, але споживання електроенергії у нас скоротилося з 13 кВт/год до 2 кВт/год, зробили маленькі трибуни на 98 місць, але найголовніше, що у нас регулюються по висоті абсолютно усі стійки і центральні і бокові, що дозволяє проводити заняття з найменшими дітками, зараз ми домовилися і одним із дитсадочків і там створюємо сучасний майданчик для міні-баскета, щоб діти віком 4-6 років уже могли знайомитися з баскетболом, така програма діє уже у Литві та Естонії. Нашу залу на дитячих змаганнях ми розділяємо шторою, і 2 наймолодші групи можуть займатися одночасно не заважаючи одна-одній. Діти дитсадівського віку у таких випадках займаються м’ячами трієчками, а кільця ми опускаємо на зручну для них висоту.
Усі тренери з баскетболу у Барі, вихованці місцевої ДЮСШ Алла Галецька, Лариса Голодюк, Ірина Нікіпорець (частина з них встигла пограти за київське Динамо та інші клуби елітного дивізіону), а також брати Ігор та Олег Голодюки. Більш молоде покоління місцевих вихованок Ольга Краєвська, Наталя Скорбатюк, Тетяна Юркевічус зараз виступають за клуби жіночої Суперліги, мають досвід роботи за кордоном. Про перспективи відновлення професійного клубу у Барі Олег Голодюк говорить так:
- Звісно маючи такий зал, яких мало навіть у клубів Вищої ліги, можна думати і про дорослу команду, але це зовсім інша зайнятість: виїзди, квитки, календар і відповідно витрати теж, тут без спонсорської допомоги нам ніяк. Крім того, ми завжди хотіли спиратися на вихованців нашого клубу, хотілося б щоб вони складали основу будь-якої професійної команди у місті. Зараз 4 наших дівчат навчаються у київському спорт ліцеї, можливо вони стануть колись основою команди, але про те щоб заявитися на наступний сезон у одну із дорослих ліг наразі не йдеться.
Крім баскетболу у барській ДЮСШ також культивуються футбол і футзал, лижні перегони, вільна боротьба, а ще відносно недавно відновили секцію легкої атлетики, яка не працювала уже потягом багатьох років.
- У зв’язку із війною на Сході, до нас переїхала сімейна пара тренерів із Вугледара, він – фахівець із футболу, вона тренер з легкої атлетики, так що ці види спорту у нас також останнім часом розвиваються дуже добре і уже готовий проект реконструкції стадіону для занять цими видами спорту, відповідну документацію ми подали у кабмін, ось незабаром до нас має приїхати міністр. На території нашої ДЮСШ є 2 баскетбольні майданчики, волейбольний, тенісний корт. Загалом у нас займається 530 дітей (це у місті де чисельність населення складає заледве 17 000 – прим. автора). Значна частина з них приїздить на тренування з сільської місцевості. Ми тісно співпрацюємо із районною адміністрацією, усі наші ініціативи активно підтримував Володимир Саволюк і зараз ми співпрацюємо, щоб організувати роботу шкільних автобусів які привозили б дітей із сіл до нас централізовано.
Фінансування на реконструкцію районної Барської ДЮСШ йшло з бюджет району, за рахунок державних субвенцій та з коштів об’єднаної територіальної громади. Усі роботи вдалося провести за неповних 3 роки.
