У латвійця Андрія Шелякова є добра традиція: свої ювілеї він святкує в Одесі. Саме тут він зустрічав 25-річчя. Тут же відсвяткував і 30-річчя. У день народження Андрій не відмовив прес-службі БК Одеса в інтерв'ю, в якому поділився враженнями від Суперліги Парі-Матч, поміркував про роль центрових в сучасному баскетболі, а також оцінив зміни, що відбулися в Одесі за останні п'ять років.
«Враження і від команди, і від чемпіонату України у мене тільки позитивні. У БК Одеса прекрасна атмосфера. Я пограв в різних клубах. І розумію, як іноді складно буває легіонерам вливатися в новий колектив. Але в Одесі у мене не виникло ніяких проблем. У нашому колективі немає мовного бар'єру, що вкрай важливо. І, крім того, всі хлопці позитивні, дружні. Мені в Одесі дуже комфортно».
«Чемпіонат Суперліги Парі-Матч складається дуже цікаво. Кожен може обіграти кожного. Взагалі немає матчів, до яких якась команда могла б підійти з повною впевненістю в перемозі і обіграти суперника з різницею в 30 очок. Для уболівальників це однозначно плюс».
«Що стосується наших поразок, скажу так: програвати завжди неприємно. А колись ти поступаєшся на одне або кілька очок на останніх секундах - це, безумовно, прикро. Але тут важливо те, як ти зумієш відреагувати на такі результати і які висновки зробиш. Потрібно завжди правильно оцінювати свої сили і розуміти, в чому ти повинен стати кращим до наступної гри. Незалежно від статусу чи віку, кожен гравець зобов'язаний постійно прогресувати».
«Як змінилася роль центрових в сучасному баскетболі? Про всіх судити не буду, скажу про себе: мені довелося пристосовуватися до нових вимог і вчитися грати проти більш мобільних суперників. Зараз є чимало високих і досить швидких баскетболістів. Їх козир - це швидкість. У мене ж, в такій ситуації, є перевага в силі. Потрібно намагатися використовувати свої сильні сторони».
«В цілому, звичайно, епоха, коли великий центровий був фундаментальної одиницею в баскетболі, відходить. Зараз рольовою моделлю для багатьох є клуб НБА Голден Стейт Ворріорс. Команда, яка добре біжить, багато й успішно атакує здалеку. Всі дивляться і думають: якщо у них виходить, то чому б і нам не спробувати. Але все-таки хочеться вірити, що класичні центрові ще не сказали свого останнього слова в баскетболі».
«Чи подобається мені Одеса? Так, це місто дуже близьке мені по духу. Знову ж - у мене немає мовного бар'єру, я можу піти куди-завгодно, поспілкуватися з ким-завгодно. І як правило, скрізь мені зустрічаються люди доброзичливі, готові допомогти, щось підказати, якщо потрібно. При цьому мені здалося, що за п'ять років, що я не був в місті, Одеса не дуже змінилася. Так само добре в центрі, на Дерибасівській. Єдине що відразу кинулося в очі - це зміни в Аркадії. 2013 року там був один кафетерій, кілька клубів і порожнеча навколо. А тепер це розкішний новий район - я навіть і не підозрював, що він може так виглядати. Загалом, Одеса продовжує дивувати. Але все-таки для мене головне, що тут абсолютно не змінилося ставлення до баскетболу. Наш зал і раніше, сповнений на домашніх матчах, вболівальники вірять в команду, і це змушує кожного з гравців БК Одеса робити все можливе, щоб радувати одеситів і все місто».
