Нещодавно відбувся дебютний розіграш Кубка ВЮБЛ у декількох вікових категоріях. Юнацькі команди 2006 р.н. після довгої перерви у баскетболі та відсутності офіційних матчів нарешті отримали ігрову практику на турнірі, який проходив у Києві.
Серед чотирьох кращих команд своєї вікової категорії перемогу здобули хлопці з ДЮСШ 5 T.E.A.M., які виграли всі три матчі Кубку та завоювали трофей.
Дивіться: Кубок ВЮБЛ у Києві (юнаки 2006 р.н.): фотогалерея
Про особливості роботи під час карантину, підготовку до нового сезону та важливість проведення цих кубкових матчів розповів один з тренерів переможців Сергій Сабутський.
Розкажіть про свою команду, як давно працюєте з хлопцями?
- Якщо розшифрувати назву нашого клубу 5 T.E.A.M., то в перекладі з англійської це означає, що разом кожен досягає більшого. Це і є філософія нашого клубу, на основі якої будуємо нашу команду. З хлопцями ми працюємо близько 5 років, грали ВЮБЛ, починаючи з Дивізіону “Б”, де були другими, потім вийшли в Дивізіон “А”, де були у четвірці, ну і зараз, як підсумок цієї роботи, такий трофей ми завоювали.
Як працювали під час жорсткої фази карантину та після його послаблення?
- Нам вдалося налагодити роботу і під час карантину — дистанційно. У нас було багато онлайн-конференцій за допомогою Zoom за участі Дмитра Забірченка, тренера Микола Кірсанов, дуже класна зустріч вийшла з Кирилом Фесенком, який розповів про свій досвід, про свої помилки та перемоги.
Тренуватись ми почали з початку червня, чергували тренування з роботою на вулиці та у залі, що й стало запорукою цієї перемоги. Ми здобули її на тренуваннях, адже хлопці дуже добре попрацювали. Також важиво, що в серпні на два тижні нам вдалося виїхати на збір на Закарпаття. Там були класні умови, великий баскетбольний зал, всім складом ми виїхали, добре попрацювали і це стало фундаментом для перемоги.
Як ця пауза позначилась на хлопцях?
- Ми побудували нашу роботу під час жорсткої фази карантину через онлайн. Не навантажували хлопців тренуваннями, адже важко контролювати баскетбол через комп’ютер. Були завдання, але більше на самоконтроль та самодисципліну. Більше намагались підтримувати їх зацікавленність до баскетболу, обговорювали якісь матчі, проводили відеоконференції з гравцями та тренерами. І коли вони прийшли на тренування 1-го червня, були вже зарядженні і більш-менш готові фізично. Ми зіграли останній матч на початку березня… Півроку без матчів, звичайно, важко, але мені здається, що ми впорались із цим викликом і готові йти далі.
Хлопці, напевно, дуже скучили за баскетболом. Чи були складнощі з тим, щоб направити їх енергію в правильне русло вже під час матчів?
- Так, нервів, звичайно було багато втрачено. Під час першого матчу, зокрема, багато паніки було, невпевненості, щось забули. Думаю, що з цим зіткнулися всі тренери. Але потроху ми знайшли свою гру і все вийшло. Захистом я дуже задоволений, адже йому ми приділяли багато уваги і хлопці показали, що ми робили все правильно. Але в нападі треба ще працювати. Тут потрібна ігрова практика і, думаю, ми покращимо свою гру в атаці.
Наскільки важливим та доречним зараз був цей турнір?
- Дуже доречним. Коли почали обговорювати цей турнір на початку червня, було більше скептицизму — ніхто нічого не знав, як буде. Але зараз я можу сказати, що турнір був дуже доречним і необхідним. Таку практику треба продовжувати. Ну і тут хочу подякувати за організацію ФБУ, адже організація була на найвищому рівні: відеотрансляція, представлення команд, гімн. Трохи відчули себе професіоналами, це підігріло зацікавленність і багато хто вболівав за нас онлайн біля моніторів. У групі в Viber було мільйон повідомлень після кожного нашого матчу, тож інтерес було підігріто максимально і організація була на найвищому рівні. Нам все сподобалось.
