Головний тренер збірної України Володимир Холопов проситиме президента ФБУ укласти угоду з американкою Д’Андрою Мосс. Він перевірив її у спарингах з командою Угорщини і запевняє, що цей гравець для збірної буде корисним надбанням. Сама ж Д'Андра у лавах збірної вже побувала і відчула ступінь відповідальності, командну атмосферу. Вимоги тренера для неї прийнятні.
- Відчуваю, що попереду на нас очікує велика гра. Коуч налаштований серйозно – не тільки кваліфікуватися на Євробаскет, а й виграти турнір. Далі з’являться олімпійські перспективи. Ми маємо переглядати європейські команди, завжди аналізувати гру суперниць, щоб розуміти, з ким грати.
- Якої думки про збірну України?
- Бачу, у вас чимало молодих талантів, які у майбутньому можуть стати гравцями WNBA. Відмінно зіграли проти Сербії, то ж команда здатна демонструвати змістовну гру. Я переконана, що Аліні Ягуповій може відкритися шлях до Америки. Усі знають її стиль і міць. Я допоможу їй усім, що від мене залежить.
- Що побачила у Києві?
- Ми з’їздили з Олесею Малашенко на Оболоні до ресторану, той, що навпроти парку. Мене здивувало, що у вас багато собак, які спокійно гуляють зі своїми господарями. Для моєї собаки це нереально. Її треба тримати весь час на поводку біля себе.
- Що за порода у тебе?
- Бігль. Відчула різницю, як тут нормальні собачки спокійно гуляють. А мені доводиться постійно бути у напрузі.
- В ресторані українські страви куштували?
- Не було українського ресторану поруч, коли гуляли, тож довелося задовольнитися італійською кухнею. Сподіваюся, ще спробую ваші страви.
- Про політичну ситуацію в Україні у курсі.
- Свої враження я сформувала за підсумком тих новин, що показують в Америці. Знаю, що є конфлікт з Росією на сході вашої країни. Але коли приїхала сюди і побачила Київ, зрозуміла, що люди можуть спокійно приїздити сюди. Є різниця, що показують по ТВ і тим, що є насправді.
- Яка різниця між американським і європейським баскетболом?
- Європейський баскетбол більш технічний, а в Америці – силовий. У Європі більш розумний баскетбол, а в Америці – більш атлетичний. Тому там гравці більш витриваліші. Якщо поєднати у собі ці якості – буде дуже добре.
- Як ти прийшла у баскетбол?
- Я увесь час їздила за своїм дорослим братом, який з друзями грав у баскетбол. Спостерігала, як він грав зі своїми друзями. З 8-ми років і до 14-ти я грала, але не у команді.
- З братом до цього грала?
- Оскільки він старший за мене, обігрував мене завжди. Казала тоді – я у тебе коли небудь виграю, а зараз кажу: не розумію, як я могла тобі програвати.
- Яка у тебе улюблена команда в НБА?
- Лос-Анжелес Лейкерс. Я хотіла б грати в НБА більше ніж в WNBA.
- Чому?
- Тому що там найвищий рівень організації змагань. Це моя мрія дитинства. Це мрія кожної дівчини (сміється - ред.)
- Так а там хлопці такі атлетичні, у силовий баскетбол грають.
- Тому це тільки мрія.
- Чому у тебе так багато тату?
- Кожне щось значить. Мені подобається це мистецтво. На правій руці – моє ім’я. Спочатку намалювали першу літеру Д. Але хіда можна було залишити одну літеру. Я мала зробити усе ім’я. І воно мене стимулює до нових досягнень.
- Тобі подобається своє ім’я?
- Мені подобається бути собою.
- Як тебе скорочено звати?
- Просто Ді.
- На якій позиції тобі подобається грати найбільше?
- 2 чи 3 номера. Більше подобається розводити, дивитися, спостерігати, спілкуватися з гравцями, давати установки.
- Нема проблем з бажанням більше атакувати, як у багатьох американок?
- Ні. Усі мають отримувати задоволення від гри, а не від того, що взяв м’яча і закинув.
- Що було найважче під час адаптації до європейського баскетболу?
- Ділитися м’ячем з усіма талановитими гравцями. 4-5 гравців на майданчику дуже гарні і кожна не зможе кидати 20 разів. Розуміння того, що ви можете виграти, приходить від усвідомлення того, що ви граєте разом. Мета – перемога, і не важливо, хто атакуватиме.
