Сьогодні, 17 березня, жіноча збірна України зіграє матч останнього, шостого, туру кваліфікації Євробаскету-2027, в якому в місті Баку протистоятиме місцевій збірній Азербайджану. Початок матчу в 17:00.
Жіноча збірна України зберігає шанси на вихід до другого етапу відбору Євробаскету-2027. Читайте, що для цього потрібно в окремому матеріалі.
Перед матчем лідерка збірної України Міріам Уро-Нілє у розмові з OBOZ.UA розповіла, що дуже хоче відібратись на Євробаскет-2027 вже у статусі досвідченого гравця і мріє про Олімпіаду у баскетболі 3х3.
– На жаль, на трьох відборах поспіль Україна не змогла відібратися на Євробаскет-2027. Тут, звісно, впливали різні фактори – і ковід, і повномасштабне вторгнення РФ. Наскільки зараз все таки важливо, і для вас особисто, і для країни в цілому, щоб постійно про неї пам'ятали на міжнародній арені?
– Дуже важливо. По-перше, це важливо для нас, як гравців, тому що ми всі знають, що це одне із великих досягнень потрапити на чемпіонат Європи, тому ми всі цього дуже бажаємо і ми будемо робити все для того, щоб це стало дійсністю. Але ми розуміємо, що, дай Бог, ми пройдемо, і далі буде ще важча кваліфікація.
– Як одна з найдосвідченіших гравців цієї збірної, як ви допомагаєте іншим дівчатам, підтримуєте їх? Є якісь задачі в команді, які на вас покладені?
– Так, ми знаємо, що від нас багато залежить у тому плані, що ми не маємо показувати слабину або показувати те, що ти чогось не знаєш, або ти у чомусь не дуже впевнений, тому що молодші гравці на нас дивляться, і вони у нас будуть питати, що краще зробити у тій чи іншій ситуації. Тому ми завжди намагаємося тверезо оцінювати ситуацію і казати, що найкраще буде й для нас, і для них буде. І я знаю, що вони нас дуже слухають і поважають.
– Міріам, ви – одна з лідерок і баскетболу 3х3 і 5х5. Де ваше серце?
– Я вам скажу, що влітку дуже люблю грати 3х3. І дуже люблю цей вид спорту, тому що він відкриває дуже багато можливостей. По-перше, він дозволяє тобі подорожувати, обачити стільки країн, ти знайомишся з новими людьми, у тебе скільки друзів. Ти знаєш, де, в який баскетбол і в якій країні люди грають, як це відбувається. Тому 3х3 – це дуже класно.
Але, щоб сказати, що наразі я стала би гравцем 3х3 і зовсім виключила 5х5, то ні. Тобто я гравець 5х5, який влітку грає 3х3.
– Воно не заважає? Звісно, це все баскетбол, але ж навантаження.
– Я можу сказати, що 100% треба відпочивати. Це 100%, тому що було в мене таке, що я грала 5х5, потім одразу, в мене був лише тиждень відпочинку, я їхала на 3х3, а потім вже в серпні мені треба було їхати на збори зі своєю командою.
Тоді мені було дуже важко. І мені тренера теж казали: "Міріам, ти не готова. Ти не хочеш. Я не бачу у тебе в очах огню, ти нічого не хочеш. Ти фізично замотана, втомлена". Тому я розумію, що треба відпочивати, і стараюся планувати так, щоб плюс-мінус у мене був місяць, який я можу присвятити собі, моїм рідним, щоб не думати про баскетбол і трошки відволіктися від усього цього.
А так баскетбол 3х3 дуже допомагає, тому що, по-перше, ти у дуже класній фізичній формі. І це ще нам потрібно для того, щоб коли почнеться сезон 5х5, ти вже будеш у формі. Тому 3х3 дає тобі цей поштовх.
Але у класичному баскетболі все трошки по-іншому – вже п'ять гравців на майданчику, і ми вже трошки по-іншому рухаємося кортом. Це десь буває заважає, тому що ти звикаєшся до трьох людей, а там вже п'ять. Але минає пару тренувань, і ти вже знов повертаєшся до цього. Тому я вважаю, що дуже класно грати і в 5х5, і в 3х3. Але треба правильно поєднувати це все, щоб не шкодило.
– В баскетболі 3х3 жіноча збірна України була досить близька, щоб потрапити на Олімпіаду-2024. Але трохи не вистачило. Яка наразі у вас мета і у класичному баскетболі, і команді 3х3?
– Оцінюючи наші шанси, в баскетболі 5х5 я не буду говорити про Олімпіаду, на даний момент я б дуже хотіла, щоб ми потрапили на чемпіонат Європи. Я вже там була, але дуже хочеться, щоб молодші дівчата теж потрапили туди. А я б теж хотіла там виступити вже у статусі старшого, більш досвідченого гравця, ніж була раніше. Тому я дуже хочу, щоб ми потрапили на Євробаскет.
А в 3х3 вже є більші цілі, тому що я знаю, що ми можемо грати в кваліфікації на Олімпіаду, я знаю, що ми будемо грати чемпіонат світу. Тобто там вже, плюс-мінус, більше шансів на те, що ми можемо потрапити на ще вищі змагання, ніж чемпіонат Європи.
– Я знаю, що непотрапляння в Париж було розчаруванням для команди. Як ви справлялися? І перш за все психологічно.
– Було дуже важко, тому що у тих матчах ми програли зовсім трохи: німкеням – два очка, полячка – три. Морально це дуже важко, тому що ти розумієш, що оцих двох балів тобі не вистачило, щоб потрапити далі. Це дуже важко. Коли це все закінчується, тобі не хочеться нічого робити. Нічого. Ані розмовляти з кимось, ані тренуватися. Нічого.
Потрібен час, щоб ти це, як кажуть, переварив і знову повернувся до себе. Тому морально було дуже складно, адже для деяких людей такі турніри трапляються раз у житті. І навіть просто грати кваліфікацію на Олімпіаду, це вже щось. Майже ніхто не грає такого у своєму житті. Це дуже класний шанс. Тому дуже-дуже боліло, коли ми програли. Це було дуже важко для кожної з нас. Тим паче ми знали, що тою командою, яка у нас була, ми могли це зробити. Але воно так не сталося. На жаль.
– Ну, цілком можливо, що ваш час – це Лос-Анджелес-2028.
– Я дуже сподіваюся. Бо це найбільша мрія. Для кожної спортсменки найзаповітніша мрія – потрапити на Олімпіаду. Просто нереально, які це викликає емоції. Хотілося б відчути їх на собі.
