Кадетська чоловіча збірна U-16 завершила чемпіонат Європи у Дивізіоні B на 16 місці. Українці здобули три перемоги на груповому етапі, обігравши Кіпр, Швейцарію та Північну Македонію, але на другому етапі програли всі три матчі.
Чоловічий Євробаскет U-16: статистичні підсумки для України
— Якщо коротко оцінити весь чемпіонат Європи — яким він для вас був?
— Складним. Ці бек-ту-бек матчі, коли щодня граєш, — це складно і для хлопців, і для тренерського штабу. Кожен суперник інший, під кожного потрібно підлаштовуватися, шукати альтернативи. Тому це така школа виживання.
Щодо результату — звичайно, хотіли виступити трохи краще. Як я казав ще до чемпіонату, перша гра могла багато чого визначити. Так і вийшло: ми програли Ісландії, і саме цієї перемоги нам не вистачило, щоб вийти далі. При цьому всіх інших суперників на груповому етапі, окрім Хорватії, ми обіграли.
Можна сказати, що загалом на турнірі, крім Хорватії, суперники не зробили нічого такого, через що б нас обов'язково мали обіграти. Ми більше самі створювали ситуації, через які програвали.
— На турнірі команда пережила і дуже хороші відрізки, і важкі поразки. Наскільки складно було психологічно повертати хлопців після таких матчів?
— Після Хорватії, якщо чесно, проблем не було. Ми розуміли, що це команда сильніша за нас за класом, у неї більше таланту. Але ми виконували свої завдання, намагалися десь їх поламати, і спочатку це навіть виходило.
Головне — не було часу засмучуватися. Програли, зробили висновки і пішли далі, тому що вже наступний суперник, вже потрібно готуватися до нього.
Зі Словаччиною було складніше. Це був той випадок, коли ти можеш поставити десять чи двадцять тактик на напад і захист, але якщо команда не грає, якщо не наш день, то нічого не вийде. Ми перед цим провели дуже хорошу гру з Північною Македонією, а через день переїхали в інше місто, в інший зал — і ніби заново зібралися в перший день збору. Нічого не виходило.
— Цього року в команді працював психолог. Яку роль він відігравав у збірній?
— Я вважаю, що такий спеціаліст має бути. Це нормальна практика для сучасного дитячого спорту, і така робота справді допомагає.
Але це має бути не просто психолог, а людина, яка дотична до спорту і баскетболу. Вона повинна розуміти внутрішню кухню: що таке роздягальня, команда в роздягальні, команда на лавці, які там є нюанси.
У нас психолог працював на зборах, коли було більше часу для комунікації. Дійсно допомагав, певні хлопці зверталися до нього. На самому чемпіонаті було складніше, тому що там бек-ту-бек і просто немає часу на довгу роботу. Але сам спеціаліст у команді точно потрібен.
— На турнірі команда показала різний баскетбол. Чи зіграла вона саме так, як ви хотіли?
— Так, зіграли, і я за це хлопцям дуже вдячний. Особливо матчі з Ісландією та Македонією показали ту модель, яку ми намагалися поставити.
Проти Швейцарії ми теж грали в цей баскетбол, особливо в першій половині. Але це U-16, тут дуже сильні емоційні качелі. Посеред матчу щось починає не виходити — і вже виникає пожежа, хаос, і ти займаєшся тим, щоб її загасити.
Коли ми грали якісний баскетбол, без паніки, розуміли, кого атакуємо і де захищаємося, у нас виходила хороша гра. Навіть перші п'ять хвилин матчу з Хорватією ми грали добре.
І показово, що ті дві команди, яким ми програли в групі, у підсумку зіграли у фіналі.
— Кого з гравців ви б окремо відзначили? Можливо, хтось здивував вас своєю грою?
— Мені сподобалася стабільність Артема Дьордяя. Людина відіграла всі матчі стабільно. Була трохи невдала гра з Кіпром, якщо дивитися на статистику, але якщо подивитися сам матч, то він захищався, давав енергію. Стабільність у такому віці і на таких турнірах — це дуже важливий показник.
Артем Дьордяй: В кожній грі на Євробаскеті я намагався віддаватися по максимуму
— Що цей чемпіонат показав вам саме як тренеру?
— Дуже швидку адаптацію. Європа в такому форматі вчить тренера дуже швидко змінювати підхід.
Ти бачиш, як змінюється гра навіть посеред матчу. Суперник може використовувати дві-три форми захисту, ламати твою гру, і ти маєш дуже швидко на це реагувати. Вчишся бачити й відчувати ці моменти, десь навіть дивитися наперед.
Це дуже хороша школа для тренера. Щодня все змінюється, дуже різні суперники, ніхто не грає однаково. Це дає багато саме для розуміння баскетболу.
— Якби ви могли повернути один момент цього чемпіонату і прожити його ще раз, що б змінили?
— Якщо говорити саме про баскетбол, то, напевно, трохи змінив би гру з Ісландією. Там були моменти, де можна було прийняти інші тренерські рішення і, можливо, дати більше зіграти деяким гравцям.
Якщо говорити не про баскетбол, то я хотів би повернути епізод із Мирославом Поповим.
Я емоційно "згорів" у тій ситуації. Не через якийсь конкретний ігровий епізод, як багато хто подумав. Просто "горіла" команда, всі панікували, і він у цей момент вийшов на заміну. Я попросив його грати трохи спокійніше, а сам емоційно підсів у цій ситуації.
Але ми дуже швидко поговорили в перерві, і далі претензій до нього не було.
Ми з ним поговорили, вибачилися один перед одним, я вибачився перед його батьками. Це була моя помилка, такого не має бути.
Це питання ми закрили.
— Для хлопців чемпіонат Європи - це важливий етап у кар'єрі. Що їм потрібно робити найближчі рік-два, щоб перейти до більш дорослого баскетболу?
— Вони мають навчитися тримати удар. У дорослому баскетболі не буде постійно набору очок і суперматчів. Але ти все одно маєш виходити і давати якісний, стабільний баскетбол.
Думаю, вони це вже зрозуміли. Ми про це говорили в роздягальні. Плюс кожному персонально наголосили, над чим потрібно працювати, що прокачати.
У нас була така негласна задача на чемпіонаті: від матчу до матчу прогресувати, прибирати помилки або хоча б робити їх менше.
Для мене дуже показовим був матч з Північною Македонією після великої поразки від Хорватії. Ми поговорили з хлопцями, я сказав, що для мене не має значення, програли ми Хорватії 50, 60 чи 70 очок. Треба спокійно переварити цю гру, зробити висновки і рухатися далі.
— Ви згадали Хорватію, яка виграла цей чемпіонат Європи. За рахунок чого у неї була така перевага над іншими збірними?
— Хорватія конкретно два роки готувалася до цього Євробаскету. У них були турніри, збори в Хорватії, в Італії. Безпосередньо перед чемпіонатом вони ще раз тренувалися в гірській місцевості.
Перед Євробаскетом вони зіграли два супертурніри, де зустрічалися з Іспанією, Францією, Німеччиною. Тобто це дуже професійний підхід, і на чемпіонаті було видно результат цієї роботи.
Ми ж, як завжди, входимо в чемпіонат трохи інакше. Тому для мене це також хороший досвід і розуміння того, над чим нам потрібно працювати.
Максим Шульга: Я не думав, що настільки себе проявлю на Євробаскеті U-16
— І наостанок: що б ви хотіли, щоб хлопці винесли з цього чемпіонату, окрім самого результату?
— Для мене результат — це не 15–16 місце. Я бачу, що хлопці виросли, як гравці.
Вони стали сильнішими тактично, грамотнішими в баскетболі, навчилися тримати удар. На них багато критики лилося, багато негативу, але вони це все переварили й витримали.
Я їм сказав: для мене це і є результат. Я бачу, що вони виросли. А далі — будемо готуватися до наступного року.
