Артем Дьордяй був одним із лідерів чоловічої кадетської збірної України на чемпіонаті Європи U-16 у Дивізіоні B. Українець став другим найрезультативнішим гравцем команди, набираючи в середньому 14.4 очка та 4.3 підбирання за матч.
Після успішного групового етапу, де Україна здобула три перемоги, команда завершила турнір на 16-й позиції, поступившись у трьох матчах другого етапу.
Чоловічий Євробаскет U-16: статистичні підсумки для України
— Артеме, яким особисто для тебе вийшов цей чемпіонат Європи? Чи задоволений своєю грою?
— За чемпіонат я, в принципі, задоволений собою. Так, десь міг краще зіграти в деяких іграх, але я дякую тренеру за те, скільки він мені давав часу і за довіру.
Я віддав усі свої сили на турнірі і в кожній грі намагався віддаватися по максимуму.
— Ти минулого року вже грав на Євробаскеті, а перед стартом цього турніру сайт ФІБА відзначив тебе як одного з гравців, на яких варто звернути увагу. Чи відчував додаткову відповідальність як один із лідерів команди?
— Відповідальність була, але я відчував, що можу допомогти команді, що я один із лідерів збірної. Розумів, що потрібно давати енергію команді, якомога більше допомагати, щоб перемагати.
— У групі ви здобули три перемоги, поступившись лише майбутнім фіналістам. Як вважаєш, чи міг бути кращим підсумковий результат?
— Я вважаю, що міг. Ми чудову гру показали з Північною Македонією. Ми показали, як можемо грати. Також чудово зіграли зі Швейцарією.
Але все ж вважаю, що найкращу гру на цьому чемпіонаті ми провели якраз з Північною Македонією. Ми дійсно билися, добре грали і в захисті, і в нападі.
Усі інші ігри за 9–16 місця для нас склалися не дуже добре. У першій грі зі Словаччиною ми вийшли трохи несконцентрованими, не всі були сфокусовані на грі. Тому такий результат.
З Болгарією, вважаю, ми билися, але десь не вийшло в кінцівці, десь не пощастило — і ми віддали свою гру. А в останній грі з Угорщиною, теж добре грали, але думаю, просто фізично не вистачило сил.
— Якою була атмосфера в команді?
— Не всі хлопці, з якими я був із 14-річного віку, були на цьому Євробаскеті. Але атмосфера була нормальною, всі на іграх підтримували один одного.
— Хтось із партнерів здивував тебе на цьому турнірі?
— Я вважаю, що всі грали добре. У когось менше виходило, у когось більше. Хтось міг не вийти на одну гру, сидів цілу гру. Але після гри я підходив до нього і говорив: нічого, не засмучуйся, можливо, в наступній грі ти зможеш добре зіграти.
— Трохи провокаційне питання. Твоя команда з Ужгорода кілька років була чемпіоном України у своїй віковій категорії. На Євробаскет із неї поїхав лише ти, хоча Станіслав Готяш і Олександр Павай були на зборах. Ви між собою це обговорювали?
— Звичайно. Ми багато років разом грали, тому знаємо один одного. Я вважаю, що особисто мені було б легше грати на Євробаскеті з ними і я хотів би, щоб вони були. Але те, що вони не потрапили, — це рішення тренерського штабу.
— Ти вже спробував грати в Італії, але повернувся в Україну і зараз знову виступаєш за Ужгород. Чому вирішив повернутися додому?
— На це було багато різних причин. Я не буду говорити саме яких, їх багато. Я вирішив, що краще повернутися в Україну і розвиватися тут.
У майбутньому, якщо будуть якісь пропозиції з-за кордону, буду їх розглядати, дивитися.
— Що тобі дав італійський досвід?
— Я зрозумів, що в Італії я грав проти достатньо хороших команд. Побачив, що рівень трохи відрізняється.
Дізнався, як грати за кордоном, з іншим колективом, з іншими хлопцями. Я гадаю, це був хороший досвід. Вважаю, що це був хороший час, який пішов мені на користь.
— А що тобі зараз дає Ужгород такого, чого не було в Італії?
— Перше — це мій рідний дім. Мені тут завжди комфортно, добре. Тут є тренери, з якими я можу працювати, говорити на рідній мові. Мені тут комфортно.
Я вважаю, що все одно через деякий час повинен буду поїхати звідси і розвиватися десь ще. Не знаю, де буду — можливо, за кордоном, можливо, десь в Україні. Ще точно не знаю.
— Цей чемпіонат Європи — який досвід ти виніс і що хочеш змінити у своїй грі? Над чим плануєш працювати найближчим часом?
— Я хотів би працювати над своїми тактичними навичками — як у нападі, так і в захисті. Думаю, я зробив великий крок уперед. У захисті я досить непогано граю. Бувають помилки, але це нормально, я вважаю.
З часом ці помилки будуть виправлятися. Більше хочу розвиватися в нападі, додати тактичних навичок і підтягнути фізичну форму. Вважаю, це основне, над чим мені потрібно працювати.
— Наступний крок кар'єри — на цей сезон ти залишаєшся в Ужгороді?
— Думаю, так. Відсотків на 80 залишуся в Ужгороді. Зараз бажано відновитися, відпочити, тому що за цей чемпіонат трохи фізично втомився.
