Чоловіча збірна України U-16 завершила виступ на чемпіонаті Європи у Дивізіоні B на 16 місці.
Одним із лідерів команди став Максим Шульга – 16-річний форвард став найрезультативнішим гравцем збірної України, а також одним із найкращих у команді за підбираннями та РЕ. При цьому турнір він провів із травмою, через яку пропустив останні два матчі.
Артем Дьордяй: В кожній грі на Євробаскеті я намагався віддаватися по максимуму
— Почнемо з чемпіонату Європи. Для тебе особисто він вийшов вдалим. Ти став найрезультативнішим гравцем збірної, був серед лідерів за підбираннями та РЕ. Чи очікував перед турніром, що відіграватимеш таку роль у команді?
— Насправді я не думав, що настільки буду себе проявляти як лідер. Я думав, що у нас у збірній будуть потрохи інші гравці демонструвати свої якості.
До того ж у мене була травма, тому я не очікував, що тренер буде давати мені настільки багато ігрового часу.
— Взагалі, як ти підходив до чемпіонату Європи психологічно? Для тебе це був перший такий важливий турнір у складі збірної України. Переживав чи якось спеціально готувався?
— Насправді я ще до початку зборів готувався ментально, але якогось сильного переживання не було, бо я розумів, що воно тільки буде мені заважати. Розумів, що треба робити все, що я можу, для перемоги.
— Які завдання перед тобою ставив тренерський штаб?
— Конкретних зада не було. Я просто старався корисно грати для команди. Для мене головне — це завжди старатися. І зі стараннями приходить усе, що треба для перемоги і для команди.
— На груповому етапі у вас три перемоги і дві поразки від майбутніх фіналістів. Чи могли десь зачепитися, особливо з Ісландією? Чого, можливо, не вистачило?
— Мені здається, що завадило те, що це була наша перша гра на Євробаскеті. Якби ми грали з Ісландією трохи пізніше — другу або третю гру, — то, мені здається, зіграли б краще. Через те, що це була перша гра, деякі хлопці могли переживати або нервувати.
— Наскільки ця поразка вплинула на подальший турнір?
— По-перше, в турнірній ситуації, якби ми перемогли, це дуже сильно нам допомогло б. Ця перемога додала б нам упевненості, і, звичайно, ми б боролися за шанс вийти далі, у плей-оф.
— Що не вийшло зі Словаччиною на старті другого етапу?
— Не знаю, може, розслабилися. Бо перед Словаччиною у нас була гра з Північною Македонією, яка у нас вийшла непоганою. Можливо, після цього хтось десь не до кінця був сфокусований. Це моя особиста думка.
— Після цього матчу тебе вже берегли через травму. Як тобі було сидіти на лавці, коли ти не можеш допомогти команді, хоча, мабуть, дуже цього хотів?
— Дуже важко. В якийсь момент ти сидиш і дивишся гру та розумієш, що дуже сильно зараз зміг би допомогти команді, але через травму не можеш.
— Розкажи про себе. Фактично, завдяки цьому чемпіонату Європи про тебе дізналося більше людей. Як ти взагалі прийшов у баскетбол?
— Я раніше займався футболом, але в мене не дуже виходило. А мій батько займався баскетболом і він відвів мене до тренера, у якого сам тренувався. Сказав: "Може, спробуєш баскетбол? Якщо сподобається, будеш ходити". Я почав ходити, мені просто сподобалося — і все.
— Ти минулого року дебютував у дорослому баскетболі в Першій лізі за «Локомотив». Наскільки допоміг цей досвід? Як тобі взагалі було грати проти дорослих?
— Баскетбол в Першій лізі і у ВЮБЛ дуже сильно відрізняється. Там треба набагато швидше приймати рішення. Мені здається, що після Першої ліги я отримав багато досвіду, який мені допомагав навіть на чемпіонаті Європи. Я впевнений, що це мені допомогло.
— А з точки зору фізичної та психологічної готовності, наскільки ти став іншим гравцем?
— Психологічно я майже ніколи не переживав після Першої ліги. Взагалі в мене вже трішки є досвіду. За збірну я також грав в Іспанії у 2024 році, тому сильного мандражу чи переживання не було.
— Чи часто питають, чи ви родичі з іншим Максимом Шульгою, який грав в НБА і зараз готується до дебюту в національній збірній?
— Дуже часто. І, якщо чесно, я не в захваті від цих питань. Мені не подобається, коли нас якось зрівнюють або зводять. Я, коли дізнався про це вперше, був у шоці.
— А за його кар'єрою стежиш?
— Як дізнався, так і почав стежити.
— Після цього чемпіонату Європи що ти для себе виніс? Над чим потрібно працювати і яка головна ціль на наступний рік?
— Я зрозумів, що мені треба багато працювати фізично і в захисті. Але не забувати про інші якості, які теж треба вдосконалювати. Бо завжди є куди рости.
— Які плани на наступний рік?
— Я продовжу кар’єру в Італії, вже є домовленості, але поки не буду казати куди.
— І останнє питання — про збірну. Що б ти сказав своїм партнерам після цього чемпіонату Європи? Які враження залишаться в пам'яті після цього місяця?
— Я би всім хотів сказати дякую. Неважливо — тим, хто поїхав на чемпіонат Європи, чи тим, хто був на зборах. Для мене це запам'ятається назавжди.
Я дуже цього чекав і хочу сказати дякую всім хлопцям — і за підтримку, і за віддачу на паркеті. Абсолютно всім дякую.
