Головний тренер КДЮСШ-Чемпіон розповіла про плани своєї команди з наступного сезону виступати у Вищій лізі. У сезоні, що минув, дівчата Ірини Євтушенко посіли 4-те місце у найстаршій віковій групі ВЮБЛ, серед команд, складених з гравців 2001-го року народження і молодших.
- Нам не пощастило, на фінальний тур у нас вибули три гравця основного складу на чолі з капітаном Лізою Кушнір. Вона порвала зв’язки, зробили вже операцію. Це наш лідер, то ж нам не пощастило, а могли б за медалі поборотися.
- Тепер завдання більш високі?
- Тепер завдання закріпитися у Вищій Лізі, випробувати себе на цьому рівні. Я працюю з дітьми на півставки. А основна моя робота – це НУБІП (аграрний університет – ред.), я викладаю там. І я планую, що до цього ВИШу вступлять ще й дівчата з інтернату (КСЛІ – ред.). Виходить як? Вони випускаються з інтернату, і їм нема куди йти. Є Київ-Баскет, команда вищої ліги. Вона бере інтернетівських дітей від Олени Федченко. А ось ці діти, які тренувалися у Тані Зоренко, випускниці цього року – їм просто нема куди йти. Плюс мої дівчата. У нас дві команди тільки є у Києві цього віку. Моя і КСЛІ, 11-й клас, яку Таня Зоренко тренує. І виходить – дівчата випускаються, хто має бажання грати далі – а грати нема де. У Суперлігу вони не готові йти. А у Вищій лізі просто нема команд. То ж ми вирішили – якщо вони вступлять до нашого Університету, і на базі Університету буде зал, буде проживання, мінімальні умови, які потрібні людині не киянину, вони будуть створені в Університеті. І на базі цього ми плануємо створити команду. Але тепер ми очікуємо на їхній вступ. Якщо 5-6 дівчат з Інтернату вступлять, плюс мої, до того ж були в команді 2001-го року гравці, а були й ті, які у 10-му класі вчилися. Тепер вони будуть в 11-му і теж поповнять наші лави. І до того ж у мене донька Аліса Назаревич професійно грала, за кордоном теж, потім її спіткала травма, зробили травму, не дозволяли грати певний час, народила дитину, а зараз мені допомагатиме. І буде граючим тренером. То ж у нас глобальні плани і ще ми хочемо залучити Настю Ковтун зі Львова. Щоб вона продовжила грати за нашу команду. Вона ще в 11-му класі буде вчитися. Будемо створювати їй умови, а може і перетягнемо її сюди, поселимо, до школи відправимо. Але питання поки що по ній відкрите. Її і інші команди «розривають». Але вона грала у нас і ми хочемо, щоб вона продовжила у нас грати. Вона – центрова, висока дівчинка, 2002-го року народження. Дуже перспективна. Отже, плани у нас глобальні (посміхається – ред.), а як воно буде – час покаже.
- Якщо ваш капітан порвала зв’язки, скільки їй знадобиться на відновлення?
- Вона вже відновлюється, розробляє ногу, все йде за планом. Сказали днів за 10-12 вже можна починати бігати. Тобто до наступного сезону я думаю вона буде у повній бойовій готовності. Вона рветься у бій і не має бути жодних перешкод. Їй зробили операцію дуже швидко, усе пройшло успішно, ускладнень не було.
- Ви своїми планами надихнули дівчат? Тепер у них нові орієнтири з’явилися.
- Звісно. Зараз найголовніше, щоб дівчата вступили. Бо дуже важко команду утримувати. Потрібен ресурс, щоб розселити її, знайти квартири, годувати – це великі витрати. А так, це усе ж таки… витрати великі і так, ми не плануємо безкоштовно їх експлуатувати. Вони отримуватимуть і зарплату. Нехай вона буде скромна, але будуть гарні преміальні за перемоги. Ми будемо їх стимулювати, і матеріально теж. Думаю, що у дівчат стимул є. 1 липня ми вирушимо на перші оздоровчі збори, зберемо усіх, хто планує у нас грати. Їдемо до Залізного Порту. А у серпні перші підготовчі збори проведемо у Карпатах. Тобто вже маємо плани підготовки на літо. А у серпні вже будемо бачити, хто до нас вступив і рухатимемося далі.
- А зі студентками працювати простіше, бо…
- Бо вони будуть вчитися, і усе поруч – гуртожиток поруч, зала поруч, навчання поруч. Десь пари нема, десь вікно, я тут завжди на місці. Є зал, є тренування, є тренажерний зал, є куди прийти! А якщо команда на вулиці – питання зали стоїть дуже гостро у Києві. Це взагалі майже неможливо вирішити, проживання, тощо.
