В останній день травня визначилося ім’я чемпіона України серед команд молодіжної ліги – ним став столичний Freedom UA. У вирішальному матчі кияни перемогли Ніко-Баскет-ЦОП (87:85).
Головний тренер Freedom UA Павло Буренко в інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України розповів про перемогу у Молодіжній лізі та підбив підсумки сезону для команди.
– Павло, ваша команда виграла Молодіжну лігу цього сезону. Які підсумки для себе можете підбити у цьому турнірі?
– Пацани добре постаралися. Ми провели мікро-цикл як фізичний, так і тактичний. Додали трохи варіативності в атаці. Плюс, до нас долучилися Роман Мануйлик, Єгор Рижков, Вадим Михайлович, Роман Троцик. Всі вони додали нам агресії як в нападі, так і в захисті. Хлопці просто шикарно відіграли фінал в плані дисципліни. Чотири втрати на команду – я такого не пригадаю, навіть в моїй ігровій кар’єрі. Я казав: якщо у нас бажання та енергія будуть вищими за суперника, то матимемо хороші шанси. І якщо зіграємо дисципліновано, то ці шанси ще більше підвищуються.
Я не очікував що ми так сильно програємо підбирання: 52/25, але самовіддача і мінімум втрат м’яча компенсували цей недолік. Ну і хлопці не боялися – страху в їхніх очах не було. Ми знали, чого хотіли. І досягнули цього.
– Напевно, ще одна локальна перемога – це те, що ви не дозволили розігратися у фінальному матчі лідеру суперників, Максиму Грищуку, чи не так?
– Важливий фактор, і хлопці із цим впоралися, віддавшись повністю. І в захисті виконали все, про що я їх просив. У Ніко-Баскета і окрім Макса є достатньо хороших гравців: і Нєамцу, і Стрижак, і Шаповалов, на яких робиться акцент у нападі. З усіма більш-менш ми впоралися. Не можу сказати, що закрили повністю, їм вдавалися важкі атаки.
– Що ви відчули, коли за шість секунд до фінальної сирени Роберт Клявін здійснив забіг у фарбу і набрав вирішальні два очки?
– Відчував, що ще грати шість секунд і що може відбутися що-завгодно. Звичайно, він виконав те, про що я просив в тайм-ауті. Так було задумано і Роберт все зробив так, як я просив. Але я не розслабився, коли Роберт забив, я напружився ще більше.
– За цей рік поки ви працюєте головним тренером, у вас додалося сивого волосся на голові?
– Так, 100%. Нерви шалені, відповідальність колосальна. Тим паче, що у мене немає помічника, я сам. І це не готова команда, тут ще немає професіоналів, які розуміють тебе з півслова. Це пацани, яким 16, 17 чи 18 років. У когось була школа, у когось вона відсутня від слова зовсім. Ними ніби займаються, а насправді, “займаються” для галочки. Перебудовувати, вчити їх чомусь… Це неймовірно складно. Я хотів від них більшого, скажу чесно. Від декого я цього добився, а дехто погано мене чув. У них був цілий сезон, робота кипіла. Але треба ставитися до процесу відповідально, лише так ти зможеш вирости. Якщо ти десь віддаєшся на 60-70% своїх можливостей, то не вийдеш на той максимум, на який міг би вийти.
Але я дуже пишаюся і деякими пацанами, і тією роботою, яку вони проробили і як виросли за рік. У цьому віці не можна втрачати ні дня, ні тижня, треба постійно працювати. Бо це вік, коли ти можеш дати колосальний буст своїй грі, підготувати своє тіло, підготуватися ментально. Це такий цікавий вік, з одного боку, але треба багато чим пожертвувати, щоб вирости професійно.
– У регулярному чемпіонаті Вищої ліги у Freedom було лише дві перемоги при 22 поразках. Чи відчули ви потенціал для прогресу цієї команди? З попередньої відповіді здається, що не всіх гравців ми побачимо у Freedom наступного сезону?
– Абсолютно вірно. Хлопці їдуть до США, Канади. Їх там помітили і хочуть бачити у своїх коледжах та університетах. Я ж не буду чинити ніяких перепон, бо саме для цього створювалася ця академія: дати шанс пацанам показати себе і щоб вони рухалися далі. З усіма реаліями українського баскетболу, вони не хочуть тут залишатися. І я їх прекрасно розумію у цьому сенсі. Вони хочуть рухатися далі, зростати, розвиватися. І якщо ти захочеш через 2-3-4 роки, ти повернешся і будеш розривати Суперлігу. Бо в США та Канаді для них створені усі умови для розвитку.
Щодо Вищої ліги, то звісно, я відчув потенціал у пацанах. Мені не вистачало гравців для виконання якихось завдань. На деяких позиціях ми сильно просідали і був стрес. Перед кожною грою, перед кожним суперником хлопці не могли розслабитися. Хоча я їм казав: “Розслабтесь, кайфуйте від гри, на нас нічого не тисне!”. До когось я достукався, хтось почув мене. Але більшість не змогла себе перебудувати і вийти на ці ігри у такому стані, щоб на них нічого не тиснуло. Постійно відчувався якийсь вантаж. Для хлопців це був справжній виклик, ніби граємо чемпіонат світу.
Коли ж на Молодіжну лігу до нас додалися гравці, я нарешті побачив ту команду, яку хотів побачити у Вищій лізі. І кадрово, і моральна складова була на рівні. Розумію, що вік впливає, але мені хотілося це бачити і на матчах Вищої ліги.
– Мануйлик, Михайлович, Рижков, Троцик – хто з цих хлопців залишиться у Freedom на наступний сезон?
– Сподіваюся, що усі, хто був на Молодіжній лізі та долучився до нас, будуть з нами і наступного року. У них є можливість показати себе. Наступного року ми граємо в ЄЮБЛ (Європейська юнацька баскетбольна ліга), буде сезон у Вищій лізі, також закордонні турніри, щоб хлопці отримували ігрову практику. За минулий сезон вони відіграли понад 70 матчів – це хороший показник. Я сподіваюся, що пацани залишаться. Плюс, у нас буде перегляд, де ми будемо дивитися, хто нас може підсилити.
– Наступного сезону ми побачимо Павла Буренка як граючого тренера?
– Ні, як професійний гравець – Вища ліга, Суперліга, він в мені помер. Як би це дивно не звучало. Я повністю пішов у тренерську роботу, повірив в пацанів, а вони – в мене. Тому як гравця ви мене вже не побачите. Я не буду забирати у когось час і щось комусь доводити. Моя кар’єра минула на середньому рівні. Зірок з неба не хапав, відіграв, як відіграв. Припустився маси помилок, як гравець. Та і в тренерській роботі теж бачу свої помилки. Але зробив висновки, аналіз після кожної гри та кожного тренування. Постійно аналізую свою роботу. На наступний сезон є багато напрацювань, які хочеться втілити в життя.
– Які загалом плани на це літо? Коли почнеться підготовчий табір на Вищу лігу?
– Будемо працювати. У нас вже є план, працюємо мікроциклами. Закладаємо технічну та фізичну підготовку. Деякі хлопці їдуть до збірних. Часу розслаблятися та відпочивати немає. Це не той вік, коли ти можеш відпочивати місяць або два. Якщо вони хочуть чогось досягти у баскетболі, то треба викладатися на повну зараз. Якби я був у такому віці, то був би радий тим зборам, які ми плануємо зробити. Не відпочивати, гуляти і ще щось робити, а працювати на спільну ціль.
