Купити квиток за 55 сек Купити квиток за 55 сек
Всі категорії новин
Олена Жирко: чемпіонка чотирьох країн і щаслива мама

Олена Жирко: чемпіонка чотирьох країн і щаслива мама

Яким би не був ерудованим шанувальник баскетболу, навряд чи він відреагує на ім’я Олена Іванова. Навіть підказки, що вона була дворазовою чемпіонкою Радянського Союзу, навряд чи допоможуть. Під прізвищем Маренчикова її теж навряд чи пригадають, з ним вона була ще й чемпіонкою Словаччини і вигравала золотий дубль у Австрії, але і ці титули відступають на другий план, як тільки озвучити її дівоче прізвище – Жирко.

Олімпійська чемпіонка Барселони-92, чемпіонка Європи 1991 і 1995, MVP найуспішнішого ЄвроБаскета для збірної України Олена Жирко зараз повністю відійшла від баскетболу і насолоджується материнством. Досягнувши всього можливого у спорті, а крім згаданих перемог вона двічі була чемпіонкою України, двічі чемпіонкою жіночої Євроліги, вона вважає що найбільшою перемогою є син, який з’явився на світ лише 5 без малого років тому. "Це моя найкоштовніша, діамантова медаль, найбезцінніше досягнення," - так говорить легендарна баскетболістка розповідаючи про сина, ще б пак, народила вона свого первістка у віці 45 років.

Життя Олени Жирко круто змінилося після зустрічі випускників. Лише через 20 років після закінчення школи один з однокласників зізнався що був закоханий у неї з 5 класу, стежив за її неймовірною кар’єрою і вболівав, хоча з тих пір, як Олена 1989 року залишила дніпровську "Сталь" і перейшла до київського "Динамо" у рідному місті вона уже не грала та й бувала дуже рідко. Після 10 років у словацьких і чеських клубах вона міцно осіла у Братиславі і не планувала повертатися до України. Вона уже отримала громадянство і бездоганно володіла словацькою мовою, її другий чоловік був словаком. На той момент вона була пов’язана контрактом із австрійським "Тайгер Вельсом" тому, зрозуміло, що повернулася до Європи, виграла свій десятий титул у національних змаганнях і лише через рік повернулася у Дніпро. Де і завершити кар’єру.

Чемпіонство 2007 року разом із командою з рідного міста стало останнім для баскетболістки Олени Жирко і початком нового життя одночасно. Вона дуже давно мріяла про дитину, двічі була одружена, результату не вдавалося досягнути ані природнім, ані штучним шляхом, уже минуло кілька років у третьому шлюбі, але диво сталося після того, як Олена почала працювати із дітьми. "Давня подружка, з якою ми разом грали ще за "Сталь" Людмила Чигринова запропонувала попрацювати разом із її дитячою командою.

Пропозиції щодо тренерства були і раніше, навіть можна було очолити жіночу команду "Дніпра", проте я не бралася за цю роботу, мені бракувало тренерського досвіду, але цього разу чомусь погодилася. Працювали у рідній ДЮСШ №5, це був лише один сезон 2011/2012 роботи з дітьми, після чого, я пішла у декрет, такий довгоочікуваний і десь несподіваний, адже цього разу, усе вирішилося природнім шляхом. Так ми стали батьками хлопчика Даніеля. Я вперше стала мамою у віці 45 років. Сина назвав батько, на честь нідерландського мотогонщика Даніеля Вільменсена. Він у нас взагалі технар, мотоцикліст, байкер, любить усе що пов’язане з технікою, з моторами, до речі і досі виступає на ветеранських змаганнях з картингу. Син, схоже, може піти в тата. Принаймні він точно не ігровик, я іноді його називаю Мій Незграбушка, а от бабуся його називає Директором, він любить керувати і не лише бабусями. Він може попросити поставити дитяче кільце у дворі і сказати, щоб я кидала м’яча, а сам бере свисток і говорить що він суддя".

Так, наша бесіда поволі перейшла до баскетбольної тематики:

- Чи повернуся тренувати я ще не знаю, я так довго чекала на дитину і так довго була зайнята тільки роботою, що тепер бачу свою головну роботу у вихованні дитини. Син, очевидно, про мої досягнення нічого ще не знає, він просто не усвідомлює, про що йдеться. Тай більшість нагород, у мене у братиславській квартирі, тут майже нічого немає, хіба остання медаль із "Дніпром" і олімпійська медаль теж тут. Я сама Олімпіаду згадую не часто, хоча з дівчатами з тієї команди, і з Мариною Ткаченко у тому числі, перетинаємося, коли Євген Гомельський організовує якісь заходи присвячені тій перемозі. Цього року теж хоче зібрати нас у вересні, щоправда, мені щоб потрапити туди необхідно отримати російську візу, як громадянці Словаччини.

- Словаки, до речі, не хотіли переманити Вас у свою збірну?
- Чому ж, хотіли. 2000 року, коли їхня збірна потрапила на Олімпіаду, то вони і мені пропонували, і у ФІБА клопотання подавали відповідне, але тоді здається Котлеба сказав, що втретє на Олімпіаді змінити баскетбольне громадянство не вийде, перед тим я виступала як гравець Об’єднаної команди, як гравець збірної України. Хоча ще раз зануритися у олімпійське життя хотілося б. Барселона і Атланта хоч і були давно, але спогади яскраві. В Атланті ми були четвертими, але це місце для нас, майже як медаль.

- До речі, ваш перший матч на Олімпіадах був невдалим.
- Так, ми у Барселоні розпочали з програшу кубинкам. Перед Іграми був ще передолімпійський турнір у Віго. Там у мене виходило усе, я уже освоїлася у збірній цілком, а от у першій грі, розгубилася трішки. Кубинки атлетична команда, вони запропонували нам пресинг, у мене мало що виходило, Іра Сумнікова не допомогла, хоча була більш досвідченою. Так ми і програли.

- Прихильники змов, говорили, що тоді було завдання допомогти кубинкам, мовляв, дружня країна треба щоб вони теж вийшли з групи…
- Нічого подібного не було, принаймні, нам про це ніхто не говорив нічого. У них і команда була міцна, і ми десь не налаштувалися, зате потім у нас усе пішло-поїхало перемогли і Бразилію, й Італію, американок у півфіналі, китаянок у фіналі, незчулися як стали Олімпійськими чемпіонками. Тоді якось це сприймалося абсолютно нормально.

- А Євген Гомельський давав наганяй, перед другою грою, для того щоб привести до тями?
- Та ні, він в цьому плані був абсолютно нормальним, спокійним, у нього навпаки був дуже душевний підхід до нас, він мені нічого не казав. Правда потім мені переказували, що племінник його, який коментував той матч, по мені пройшовся, мовляв, "що вона за гравець такий, скільки можна втрат робити безглуздих, як її на майданчику тримають чи треба було взагалі її брати на Олімпіаду", хоча втрати робила уся команда і тренер це бачив. У них з Вадимом Капрановим гармонійний тандем був, один любив підганяти, завантажувати, інший заспокоював. Капранов чимось схожий був з Володимиром Рижовим.

- До речі, перед чемпіонатом Європи у вас була якась сварка з Рижовим велика. Збірна могла залишитися без найдосвідченішого гравця стартової п’ятірки перед самим чемпіонатом.
- Ох, ви згадали. Зараз ситуація пригадується, як дуже проста, а тоді, я взагалі не мала їхати на той чемпіонат Європи. У нас перед Європою був турнір у Франції, коли ми верталися назад, то в аеропорту у всіх гравців збирали паспорти, на той час я уже грала за Ружемберок і мій паспорт був потрібен щоб продовжити візу чи ще для чогось, деталей я уже не пам’ятаю, саме на цьому тлі і виник конфлікт. Мені його віддавати відмовилися, я багато чого вислухала у грубій формі, а коли прилетіли у Бориспіль, то я одразу поїхала додому і уже не поверталася. Останній тиждень команда тренувалася без мене. Я була сповнена рішучості не летіти на Європу, навіть чути нічого не хотіла. Уже за день до відльоту, точніше увечері, до нас додому приїхала делегація, очолював її тоді Валерій Лапшинов. Мій чоловік їх навіть на поріг не пустив, він був налаштований ще більш рішуче ніж я, якось вони мене виманили надвір і там довго умовляли залишити усе в минулому і полетіти. Наступного дня у аеропорт я таки приїхала, не пригадую, якою була загальна реакція, але з тренером ми не розмовляли. Уже у Брно, на тренуваннях він ставив якісь завдання, я якось їх виконувала, але контакту тренер/гравець усе одно не було.  Ми тоді програли, здається хорваткам, у другій грі теж усе було не дуже, але почали вигравати і впевненість прийшла до нас і до мене зокрема, так почавши погано, я стала MVP усього турніру. Певно таки варто було поїхати на той чемпіонат Європи.

Дос’є

Олена Жирко, народилася 16 лютого 1968-го року у Дніпрі
Заслужений майстер спорту
Зріст 180см, Амплуа – нападаюча
Перший тренер: Тетяна Авілова
Чемпіонка Олімпійських Ігор у Барселоні-1992, півфіналістка Олімпійських Ігор в Атланті-96, чемпіонка Європи 1991, 1995, чемпіонка України, СРСР, Словаччини, Австрії.

Новини по темі
Микола Баглей: кращий за Джордана
Ветерани 30.11.2017
Микола Баглей: кращий за Джордана
Киянин Микола Баглей – унікальне явище у радянському баскетболі 50-х – 60-х років
Пішов за життєвий обрій Олександр Сальников
Ветерани 17.11.2017
Пішов за життєвий обрій Олександр Сальников
На 69-му році життя перестало битися серце видатного українського баскетболіста Олександра Сальникова
У Києві відбудеться традиційний турнір пам’яті Миколи Баглея
Ветерани 16.11.2017
У Києві відбудеться традиційний турнір пам’яті Миколи Баглея
17 – 19 листопада у Києві відбудеться міжнародний турнір серед команд ветеранів пам’яті Миколи Баглея
Наталка Климова: міс баскетбол
Ветерани 26.10.2017
Наталка Климова: міс баскетбол
Чемпіонкою світу Наталя Климова стала раніше, ніж Європи – 1971-го, у Бразилії, де її визнали Міс чемпіонату
Людмила Назаренко: баскетбольний «цветик-семицветик»
Ветерани 21.10.2017
Людмила Назаренко: баскетбольний «цветик-семицветик»
Знаменитій чемпіонці Людмилі Назаренко завдяки підтримці небайдужих буде зроблено операцію
Олена Жирко: чемпіонка чотирьох країн і щаслива мама
Ветерани 11.10.2017
Олена Жирко: чемпіонка чотирьох країн і щаслива мама
Життя олімпійської чемпіонки Олени Жирко круто змінилося після зустрічі випускників
Олександр Білостінний: тричі заслужений
Ветерани 06.10.2017
Олександр Білостінний: тричі заслужений
Чиновники тричі знімали з Білостінного звання заслуженого майстра спорту, а потім знову його присуджували.
Донеччани тріумфували на Меморіалі Говорунова і Таслицького (ветерани 40+)
Ветерани 30.09.2017
Донеччани тріумфували на Меморіалі Говорунова і Таслицького (ветерани 40+)
Команда з Маріуполя виграла Меморіал Говорунова і Таслицького (ветерани 40+)
Людмила Назаренко: з Борщагівки до Бразилії
Ветерани 28.09.2017
Людмила Назаренко: з Борщагівки до Бразилії
Людмила Назаренко – одна з небагатьох спортсменок, яка не полишала майданчик більше 20-ти років
Володимир Ткаченко: велетень з українським корінням
Ветерани 20.09.2017
Володимир Ткаченко: велетень з українським корінням
Він був першим надвисоким гравцем «Будівельника». Колекція нагород Володимира Ткаченка вражаюча
У Бердянську відбувся Кубок Юрія Лизогуба
Ветерани 15.09.2017
У Бердянську відбувся Кубок Юрія Лизогуба
Ветеранські команди чотирьох міст зіграли на турнірі в Бердянську
Одеські ветерани перемогли легенд Олімпіакоса
Ветерани 04.09.2017
Одеські ветерани перемогли легенд Олімпіакоса
У Одесі зіграли ветерани БІПИ та Олімпіакоса
Владиславу Пустогарову – 70!
Ветерани 03.09.2017
Владиславу Пустогарову – 70!
3 вересня 70 років виповнюється Владиславу Пустогарову, який зробив значний внесок у розвиток луганського баскетболу
Ісак Майзлін: я щаслива людина, бо моє життя пов’язане з баскетболом
Ветерани 31.08.2017
Ісак Майзлін: я щаслива людина, бо моє життя пов’язане з баскетболом
31 серпня виповнилося 87 років заслуженому тренеру України та СРСР Ісаку Майзліну
Одесити зіграють проти Олімпіакоса
Ветерани 29.08.2017
Одесити зіграють проти Олімпіакоса
У Одесі відбудеться матч ветеранів БІПИ та грецького Олімпіакоса
У Луцьку відбувся міжнародний турнір ветеранів
Ветерани 28.08.2017
У Луцьку відбувся міжнародний турнір ветеранів
Команди вікової категорії 35+ з Литви, Польщі, Білорусі та України зіграли на Волині
Меморіал Миколи Баки: подвійна перемога киян
Ветерани 21.08.2017
Меморіал Миколи Баки: подвійна перемога киян
Меморіал Миколи Баки: кияни перемогли в обох вікових групах
Ветеранська збірна України виграла "бронзу" чемпіонату світу
Ветерани 11.07.2017
Ветеранська збірна України виграла "бронзу" чемпіонату світу
Наша команда стала призером чемпіонату світу в категорії 40+
Українки - чемпіонки світу з баскетболу серед ветеранів!
Ветерани 11.07.2017
Українки - чемпіонки світу з баскетболу серед ветеранів!
Українки здобули золото 14-го чемпіонату світу з баскетболу серед команд ветеранів, що відбувся в Італії
Українські ветерани змагатимуться на чемпіонаті світу вісьмома командами
Ветерани 30.06.2017
Українські ветерани змагатимуться на чемпіонаті світу вісьмома командами
З 30 червня по 9 липня в італійському Монтекатіні-Терме відбудеться черговий, 14-й, чемпіонат світу серед команд ветеранів баскетболу