Купити квиток за 55 сек Купити квиток за 55 сек
Олена Жирко: чемпіонка чотирьох країн і щаслива мама

Олена Жирко: чемпіонка чотирьох країн і щаслива мама

0

Яким би не був ерудованим шанувальник баскетболу, навряд чи він відреагує на ім’я Олена Іванова. Навіть підказки, що вона була дворазовою чемпіонкою Радянського Союзу, навряд чи допоможуть. Під прізвищем Маренчикова її теж навряд чи пригадають, з ним вона була ще й чемпіонкою Словаччини і вигравала золотий дубль у Австрії, але і ці титули відступають на другий план, як тільки озвучити її дівоче прізвище – Жирко.

Олімпійська чемпіонка Барселони-92, чемпіонка Європи 1991 і 1995, MVP найуспішнішого ЄвроБаскета для збірної України Олена Жирко зараз повністю відійшла від баскетболу і насолоджується материнством. Досягнувши всього можливого у спорті, а крім згаданих перемог вона двічі була чемпіонкою України, двічі чемпіонкою жіночої Євроліги, вона вважає що найбільшою перемогою є син, який з’явився на світ лише 5 без малого років тому. "Це моя найкоштовніша, діамантова медаль, найбезцінніше досягнення," - так говорить легендарна баскетболістка розповідаючи про сина, ще б пак, народила вона свого первістка у віці 45 років.

Життя Олени Жирко круто змінилося після зустрічі випускників. Лише через 20 років після закінчення школи один з однокласників зізнався що був закоханий у неї з 5 класу, стежив за її неймовірною кар’єрою і вболівав, хоча з тих пір, як Олена 1989 року залишила дніпровську "Сталь" і перейшла до київського "Динамо" у рідному місті вона уже не грала та й бувала дуже рідко. Після 10 років у словацьких і чеських клубах вона міцно осіла у Братиславі і не планувала повертатися до України. Вона уже отримала громадянство і бездоганно володіла словацькою мовою, її другий чоловік був словаком. На той момент вона була пов’язана контрактом із австрійським "Тайгер Вельсом" тому, зрозуміло, що повернулася до Європи, виграла свій десятий титул у національних змаганнях і лише через рік повернулася у Дніпро. Де і завершити кар’єру.

Чемпіонство 2007 року разом із командою з рідного міста стало останнім для баскетболістки Олени Жирко і початком нового життя одночасно. Вона дуже давно мріяла про дитину, двічі була одружена, результату не вдавалося досягнути ані природнім, ані штучним шляхом, уже минуло кілька років у третьому шлюбі, але диво сталося після того, як Олена почала працювати із дітьми. "Давня подружка, з якою ми разом грали ще за "Сталь" Людмила Чигринова запропонувала попрацювати разом із її дитячою командою.

Пропозиції щодо тренерства були і раніше, навіть можна було очолити жіночу команду "Дніпра", проте я не бралася за цю роботу, мені бракувало тренерського досвіду, але цього разу чомусь погодилася. Працювали у рідній ДЮСШ №5, це був лише один сезон 2011/2012 роботи з дітьми, після чого, я пішла у декрет, такий довгоочікуваний і десь несподіваний, адже цього разу, усе вирішилося природнім шляхом. Так ми стали батьками хлопчика Даніеля. Я вперше стала мамою у віці 45 років. Сина назвав батько, на честь нідерландського мотогонщика Даніеля Вільменсена. Він у нас взагалі технар, мотоцикліст, байкер, любить усе що пов’язане з технікою, з моторами, до речі і досі виступає на ветеранських змаганнях з картингу. Син, схоже, може піти в тата. Принаймні він точно не ігровик, я іноді його називаю Мій Незграбушка, а от бабуся його називає Директором, він любить керувати і не лише бабусями. Він може попросити поставити дитяче кільце у дворі і сказати, щоб я кидала м’яча, а сам бере свисток і говорить що він суддя".

Так, наша бесіда поволі перейшла до баскетбольної тематики:

- Чи повернуся тренувати я ще не знаю, я так довго чекала на дитину і так довго була зайнята тільки роботою, що тепер бачу свою головну роботу у вихованні дитини. Син, очевидно, про мої досягнення нічого ще не знає, він просто не усвідомлює, про що йдеться. Тай більшість нагород, у мене у братиславській квартирі, тут майже нічого немає, хіба остання медаль із "Дніпром" і олімпійська медаль теж тут. Я сама Олімпіаду згадую не часто, хоча з дівчатами з тієї команди, і з Мариною Ткаченко у тому числі, перетинаємося, коли Євген Гомельський організовує якісь заходи присвячені тій перемозі. Цього року теж хоче зібрати нас у вересні, щоправда, мені щоб потрапити туди необхідно отримати російську візу, як громадянці Словаччини.

- Словаки, до речі, не хотіли переманити Вас у свою збірну?
- Чому ж, хотіли. 2000 року, коли їхня збірна потрапила на Олімпіаду, то вони і мені пропонували, і у ФІБА клопотання подавали відповідне, але тоді здається Котлеба сказав, що втретє на Олімпіаді змінити баскетбольне громадянство не вийде, перед тим я виступала як гравець Об’єднаної команди, як гравець збірної України. Хоча ще раз зануритися у олімпійське життя хотілося б. Барселона і Атланта хоч і були давно, але спогади яскраві. В Атланті ми були четвертими, але це місце для нас, майже як медаль.

- До речі, ваш перший матч на Олімпіадах був невдалим.
- Так, ми у Барселоні розпочали з програшу кубинкам. Перед Іграми був ще передолімпійський турнір у Віго. Там у мене виходило усе, я уже освоїлася у збірній цілком, а от у першій грі, розгубилася трішки. Кубинки атлетична команда, вони запропонували нам пресинг, у мене мало що виходило, Іра Сумнікова не допомогла, хоча була більш досвідченою. Так ми і програли.

- Прихильники змов, говорили, що тоді було завдання допомогти кубинкам, мовляв, дружня країна треба щоб вони теж вийшли з групи…
- Нічого подібного не було, принаймні, нам про це ніхто не говорив нічого. У них і команда була міцна, і ми десь не налаштувалися, зате потім у нас усе пішло-поїхало перемогли і Бразилію, й Італію, американок у півфіналі, китаянок у фіналі, незчулися як стали Олімпійськими чемпіонками. Тоді якось це сприймалося абсолютно нормально.

- А Євген Гомельський давав наганяй, перед другою грою, для того щоб привести до тями?
- Та ні, він в цьому плані був абсолютно нормальним, спокійним, у нього навпаки був дуже душевний підхід до нас, він мені нічого не казав. Правда потім мені переказували, що племінник його, який коментував той матч, по мені пройшовся, мовляв, "що вона за гравець такий, скільки можна втрат робити безглуздих, як її на майданчику тримають чи треба було взагалі її брати на Олімпіаду", хоча втрати робила уся команда і тренер це бачив. У них з Вадимом Капрановим гармонійний тандем був, один любив підганяти, завантажувати, інший заспокоював. Капранов чимось схожий був з Володимиром Рижовим.

- До речі, перед чемпіонатом Європи у вас була якась сварка з Рижовим велика. Збірна могла залишитися без найдосвідченішого гравця стартової п’ятірки перед самим чемпіонатом.
- Ох, ви згадали. Зараз ситуація пригадується, як дуже проста, а тоді, я взагалі не мала їхати на той чемпіонат Європи. У нас перед Європою був турнір у Франції, коли ми верталися назад, то в аеропорту у всіх гравців збирали паспорти, на той час я уже грала за Ружемберок і мій паспорт був потрібен щоб продовжити візу чи ще для чогось, деталей я уже не пам’ятаю, саме на цьому тлі і виник конфлікт. Мені його віддавати відмовилися, я багато чого вислухала у грубій формі, а коли прилетіли у Бориспіль, то я одразу поїхала додому і уже не поверталася. Останній тиждень команда тренувалася без мене. Я була сповнена рішучості не летіти на Європу, навіть чути нічого не хотіла. Уже за день до відльоту, точніше увечері, до нас додому приїхала делегація, очолював її тоді Валерій Лапшинов. Мій чоловік їх навіть на поріг не пустив, він був налаштований ще більш рішуче ніж я, якось вони мене виманили надвір і там довго умовляли залишити усе в минулому і полетіти. Наступного дня у аеропорт я таки приїхала, не пригадую, якою була загальна реакція, але з тренером ми не розмовляли. Уже у Брно, на тренуваннях він ставив якісь завдання, я якось їх виконувала, але контакту тренер/гравець усе одно не було.  Ми тоді програли, здається хорваткам, у другій грі теж усе було не дуже, але почали вигравати і впевненість прийшла до нас і до мене зокрема, так почавши погано, я стала MVP усього турніру. Певно таки варто було поїхати на той чемпіонат Європи.

Дос’є

Олена Жирко, народилася 16 лютого 1968-го року у Дніпрі
Заслужений майстер спорту
Зріст 180см, Амплуа – нападаюча
Перший тренер: Тетяна Авілова
Чемпіонка Олімпійських Ігор у Барселоні-1992, півфіналістка Олімпійських Ігор в Атланті-96, чемпіонка Європи 1991, 1995, чемпіонка України, СРСР, Словаччини, Австрії.

Новини по темі
Чемпіонат Європи серед ветеранів: до Хорватії десятьма командами!
Чемпіонат Європи серед ветеранів: до Хорватії десятьма командами!
Українці у Хорватії змагатимуться у десяти вікових групах
Гравці БК Рівне вибороли срібні медалі чемпіонату України
Гравці БК Рівне вибороли срібні медалі чемпіонату України
Баскетболісти команди Вищої ліги допомогли збірній області на першості серед ветеранів
Олімпійському чемпіону Анатолію Поливоді – 71!
Олімпійському чемпіону Анатолію Поливоді – 71!
Поливода вважає перемогу над збірною Москви найціннішою у кар'єрі
Гравці БК Рівне виступають на чемпіонаті України серед ветеранів
Гравці БК Рівне виступають на чемпіонаті України серед ветеранів
Баскетболісти Рівного підсилили склад збірної області
У Кропивницькому відбувся турнір пам’яті Віктора Дубіна та Леоніда В’язовського
У Кропивницькому відбувся турнір пам’яті Віктора Дубіна та Леоніда В’язовського
Пам’ять педагогів та тренерів вшанували ветеранські команди шести областей
У Львові завершився міжнародний турнір ветеранів
У Львові завершився міжнародний турнір ветеранів
Львівські ветерани-баскетболісти – найсильніші на домашньому міжнародному турнірі
Олена Вергун: баскетбол не стоїть на місці
Олена Вергун: баскетбол не стоїть на місці
Легендарна Олена Вергун вважає, що сильним гравцям треба їхати у Європу
Шиманський і Архіпов: тандем переможців
Шиманський і Архіпов: тандем переможців
Легенди миколаївського баскетболу вірять у команду
Зіграно матчі чемпіонату України серед ветеранів
Зіграно матчі чемпіонату України серед ветеранів
У Полтаві зустрілися команди ветеранів баскетболу
Baller's House та ФБУ розігрують майку збірної України
Baller's House та ФБУ розігрують майку збірної України
Кожен уболівальник може спробувати виграти оригінальну майку збірної України з баскетболу
Українці на турнірі з нагоди 100-річчя відновлення державності Литви
Українці на турнірі з нагоди 100-річчя відновлення державності Литви
Чоловічі та жіночі команди ветеранів з України змагалися на турнірі з нагоди 100-річчя відновлення державності Литви
Меморіал Медведєва: титул розіграли в овертаймі
Меморіал Медведєва: титул розіграли в овертаймі
Ветеранський Кубок пам’яті Медведєва розширює географію учасників
Ветерани у Мукачево: різдв'яний турнір чотирьох країн
Ветерани у Мукачево: різдв'яний турнір чотирьох країн
Команди з України, Словаччини, Білорусі та Латвії виявляли найкращих у Мукачево
Олександр Сальников: чемпіон, рекордсмен і улюбленець публіки
Олександр Сальников: чемпіон, рекордсмен і улюбленець публіки
Олександр Сальников був одним з найсильніших снайперів європейського баскетболу
Пішов з життя Володимир Заморський
Пішов з життя Володимир Заморський
Перестало битися серце легендарного дитячого тренера Володимира Заморського
Руслана Кириченко: дівчина з блиском в очах
Руслана Кириченко: дівчина з блиском в очах
Руслана Кириченко є рекордсменкою за кількістю чемпіонських звань
Ветерани у Житомирі: 16-й турнір ім. С. Корольова
Ветерани у Житомирі: 16-й турнір ім. С. Корольова
Традиційний міжнародний турнір серед команд ветеранів ім. С. Корольова з баскетболу відбувся у Житомирі
Микола Баглей: кращий за Джордана
Микола Баглей: кращий за Джордана
Киянин Микола Баглей – унікальне явище у радянському баскетболі 50-х – 60-х років
Пішов за життєвий обрій Олександр Сальников
Пішов за життєвий обрій Олександр Сальников
На 69-му році життя перестало битися серце видатного українського баскетболіста Олександра Сальникова
У Києві відбудеться традиційний турнір пам’яті Миколи Баглея
У Києві відбудеться традиційний турнір пам’яті Миколи Баглея
17 – 19 листопада у Києві відбудеться міжнародний турнір серед команд ветеранів пам’яті Миколи Баглея
Estafeta