Гравець збірної України Євгенія Спітковська розповіла на початку тренувальних зборів команди у Пущі Водиці, чому змінилося ставлення до України у баскетболі і як виправдати медальні очікування вболівальників на чемпіонаті Європи.
- Ми усі радіємо, що нарешті зібралися. Ми очікували на цей момент півтора року кваліфікації і він прийшов. Звісно, усі розуміють, для чого ми приїхали. Звісно, ще не вся команда приїхала, багато молодих. І на цих зборах вивчатимемо наші комбінації і тактику. А далі поїдемо на товариські матчі до Латвії. Зараз багато нових гравців, потрібно налагодити командну взаємодію, щоб ми розуміли одне одного і виглядали одним кулаком на паркеті.
- З комплексною науковою групою зустрічалися, не запитували вас – втомилися ви від сезону чи ні?
- Поки що не було. У нас запланована зустріч з ними на 11 травня, а коли запитають, ми відповімо – звісно, ні (посміхається – ред.).
- Ми слідкували за перебігом подій у чемпіонаті України, була жорстка боротьба між Авангардом і ТІМ СКУФом. У збірній клубні пристрасті згасають?
- Звісно, про боротьбу на клубному рівні ми забуваємо. Ми тут одна команда, ми любимо баскетбол, приїхали сюди боротися за один трофей разом. Тому не може бути між нами жодних проблем. Усе гаразд.
- Ми бачимо тут багато нових облич – і Крістіна Карп, і Оля Краєвська, та сама Юркевічус. Ймовірно вони їхали з хвилюванням, як знаходять спільну мову з досвіченими гравцями, такими як Ви, Дорогобузова?
- Ми усіх їх знаємо, виступали разом у цьому сезоні. Нема з ними проблем. Це наша зміна, яка гратиме після нас. Тому у них має бути усе гаразд і ми їх раді бачити у нашій збірній.
- На чому базуються сподівання вболівальників, які очікують від команди успішного виступу на ЄвроБаскеті?
- Можу сказати тільки одне – ми усі будемо дуже старатися. До чемпіонату Європи ми йшли достатньо довго. Кожна наша Європа чомусь для нас складалася не дуже, попри те, що ми без проблем вигравали кваліфікацію. Але це не та межа, на якій треба зупинятися, яку ми хочемо. Сподіваюся, цього року усе буде по-іншому. Для нас створені усі умови – для тренувань, підібрані гарні турніри. Дівчата прибуватимуть у збірну ще. Усі з бажанням. Це найголовніше, коли гравець прагне виступати за збірну. Ми усі цього прагнемо і у нас одна мета на усіх.
- Ти срібна призерка чемпіонату світу з баскетболу 3х3. Цей збір свідчить, що чемпіонат світу зі стрітболу ти пропустиш?
- Звичайно, я згадую емоції, ігри чемпіонату світу, які назавжди залишаться у пам’яті. Це було настільки круто! Дуже великий контраст, дуже багато є відмінностей від 5х5. Але я усе життя граю у класичний баскетбол і напевно для мене дуже важливий чемпіонат Європи 5х5. Напевно, це вірно, бо є мрія досягнути тут чогось вагомого. А 3х3 – це новий щабель у нашому баскетболі, він тільки набирає популярності. Насправді, це дуже круто – емоції, атмосфера нереальна. Той, хто займається виключно 3х3, йому пощастило, бо це фестивальний драйв, чудовий вид баскетболу.
- Ти бачила рейтинг ФІБА, де Україна у 3х3 на провідних ролях?
- Можу констатувати – нарешті нас поважають, як країну. Бо до цього ми завжди пасли задніх, а коли зараз ситуація змінилася – ми розуміємо, що ми чогось варті.
- Медальні очікування вболівальників допомагатимуть успішному виступу на чемпіонаті Європи чи ні?
- Це нормально, коли усі хочуть максимум. Ми теж хочемо максимум. Але знаєте – це баскетбол. До того ж жіночий баскетбол. Це така непередбачувана гра, реально не знаєш, що буде завтра, бо самі жінки насправді непередбачувані. Багато чого залежатиме від того, як ми приїдемо на чемпіонат Європи, у якій формі, психологія… Те що у нас вірять і бачать на п’єдесталі? Це здорово і надаватиме нам більше впевненості і ми розумітимемо, що нам треба постаратися для України і намагатися вигравати.
- Іспанія, Чехія, Угорщина – наскільки складна наша група на Чемпіонаті Європи?
- Група дуже складна, три команди, дуже різні, різні за стилем баскетболу. До кожного з них потрібно знайти підхід. Буде складно, але нам ніколи не було легко, відверто кажучи. На "Європі" нічого нема простого. Вони на нас готуються, ми на них. Приємно те, що нас поважають. І це вже добре. Ми будемо усвідомлювати, що потрібно працювати ще більше, аби виправдати сподівання.
- Те, що починаємо з іспанками, це добре чи погано?
- Напевно, на Євробаскеті все одно з ким граєш. Аутсайдерів там нема. Усі виходять, і на паркеті 40 хвилин йде безкомпромісна боротьба на перемогу. Іспанія, Угорщина, Чехія? Насправді, неважливо. Ніхто не їде туди баластом, у планах – боротися і вигравати, але і суперники їдуть за перемогами (посміхається – ред.). Тому буде складно. Ось чому ми зібралися заздалегідь, щоб почати роботу і хочу подякувати ФБУ і особисто її Президенту Михайлу Бродському за ті чудові умови, що їх для нас створено. Дуже приємно так працювати і не відволікатися на другорядне.
