Головний тренер чоловічої збірної України U-16 Дмитро Шаламов розповів, чи складно сьогодні відібрати найкращих для участі у головному старті сезону. Таким для кадетів є чемпіонат Європи U-16 (Дивізіон В). Готуючись до нього команда бере участь у EYBL. Перед етапом у Талліні хлопці зібралися на шестиденні збори у київській Пущі Водиці.
- 16 років – це той вік, коли наче і проглядається перспектива, але ще нема потрібного атлетизму, який може допомогти на чемпіонаті Європи. Є ще модельні характеристики гравців – коли ти знаєш що певна дитина буде схожою на того гравця, який зможе заграти у великому баскетболі. Бо будь-яка програма збірної, від U-14 до U-20, це програма продюсування гравців до національної збірної у подальшому. І коли ти бачиш гравця, тіло якого і характер відповідають певній знайомій тобі моделі, ти намагаєшся цього гравця розвивати. Хоча ти можеш не встигнути, що цей гравець до 16, 18 років даватиме результат на рівні збірних команд України. Обирати дітей складно. У цьому віці кандидатів багато. У 18 років збірна вже ділиться навпіл. Половина гравців віку, який грає чемпіонат Європи, половина – на рік молодші. У 20 років селекція вже відбирає хлопців, пристосованих до баскетболу. Ось чому наші команди U-20 завжди перебувають у Дивізіоні А? Тому що ми велика країна, багато дітей, і дістаються збірної цього віку вже діти, баскетбольні за своїм мисленням. Тому ми на тлі інших країн не пасемо задніх, а у 18, 16 бувають проколи. Тому чемпіонат Європи U-16 такий стрьомний. Він залежить від багатьох чинників.
- Наприклад, фізична готовність.
- На чемпіонат Європи їдуть люди, які можуть дати результат. Тут важливо знайти баланс між перспективними гравцями, яких треба обкатати, дати їм той безцінний міжнародний досвід, плюс їх треба зміцнити гравцями, які зможуть взяти на себе удар. Бо є чимало команд, які може за антропометрією не такі високі, як Україна, але вони беруть тим, що гравці більш кремезні. Чимало чорних гравців. Скажімо у Нідерландах, Бельгії, Великій Британії. Але зараз рівень гри збірних не має вже разючої різниці. Приїздиш грати з командами країн, де населення лише мільйон, два чи три, вони за антропометрією нам нічим не поступаються.
- Ця команда за два роки встигла згуртуватися, зігратися?
- Ми збираємося щотри місяці і бачимо результат. Хлопці запам’ятовують якісь речі, переносять їх з одних зборів на інші. З’являються зв’язки між гравцями, які частіше грають на паркеті. І не обов’язково, грають вони разом в одному клубі, чи ні. Наприклад, травмовані хлопці розповідають партнерам, які з різних причин пропустили попередні збори, якість моменти з тактики. Комунікація йде. Звісно, не так, як у баскетбольних країнах, де діти більш емоційні. Мені у цьому плані чогось бракує. Може у нас менталітет такий у гравців, і у тренерів? Там усі шумлять, стрибають, радіють. А у нас треба скамійку, яка вболіває за команду, заводити. Коли команді потрібна підтримка, скамійка згасає. Треба її підбадьорювати. І, виходить, це треба робити штучно. Якщо їх не змушувати кричати, розмовляти, вони б із задоволенням мовчали б. Хотілося б, щоб команда була більш відкритою в емоційному плані.
- Не усі найсильніші поїдуть до Талліна на тур юнацької Євроліги?
- Наш капітан команди Марк Чорногрицький розірвав хрестоподібні зв’язки рік тому, зараз він відновлюється. Він відвідав тренувальний табір, підтримав хлопців, у нього саме був день народження. Приніс тортик, молодець! Ми дали йому можливість потренуватися 3-4 дні. Ввели його у стан справ з тактичних питань. Ми очікуємо його відновлення. Торік у нього були в усіх іграх найкращі показники з ефективності, очок, передачах, перехопленнях, підбираннях. Він був як пів-команди. Але зараз інші хлопці зросли, зміцніли. І зараз буде цікаво подивитися, чи зможе він так само увійти з тими самими показниками до команди?
- Яку мету переслідуєте у юнацькій євролізі?
- Ми граємо по своїй віковій групі U-16. Теж є непогані команди, зокрема з країн Балтії. Все одно гарна школа. Може ти граєш з командами, слабшими за тебе за антропометрією, але за рахунок того, що це клуби – у них все добре підлагоджено. У них своя тактика. Вони кружляють свої комбінації, у них все по сигналах, усе чітко. І хлопцям в цьому плані складно. І це добре. У будь-якому разі ти знайомишся з європейським баскетболом. Дивишся на хлопців, з якими гратимеш. Наприклад в команді Естонії грають до п’яти хлопців, які будуть у збірній. А вони гратимуть на чемпіонаті Європи. Збірна Грузії грає просто своєю збірною. Тобто є матеріал, який приносить користь у будь-якому разі.
- Ментально ці хлопі будуть готові зіграти на своєму першому чемпіонаті Європи?
- Усе для цього робиться. Два роки поспіль вони грають у європейських турнірах. На рівні збірних також. Звісно вони будуть більш підготовлені, ніж інші діти, чи як було раніше, коли такої програми не було. Будемо сподіватися, що вони будуть готові. Звісно, хотілося б, щоб ще раніше, починаючи з шостого класу, клубні команди брали участь у міжнародних турнірах, щоб діти частіше виїздили і отримували б міжнародний досвід до 9-го класу. Бо коли вже 9-10 клас, цього замало. Тут вони мають працювати у певних тактичних рамках, які ми їм даємо. Щоб мати якісь важелі керування на чемпіонаті Європи цією командою. А коли та граєш своєю командою, на міжнародних турнірах, починаючи з 5-6 класу, і катаєшся на рік по 2-3 рази, маєш більше свободи від своїх тренерів, набираєш більше впевненості, лідерські якості виховуються. Цього трохи бракує.
- Складно буде визначити склад остаточної заявки?
- Є кістяк команди. Я не сильно переймаюся тим етапом євроліги, що буде зараз, у березні чи травні. Є люди які заслуговують. Хтось своєю статистикою, хтось тим, що про нього добре відкукується тренер, що він добре прогресує і працює на тренуваннях. Не можу сказати, що зараз важко обирати. Я знаю багатьох хлопців, можу залишити того гравця, про якого я знаю, що він у темі, він знає тактику, що він працює із серцем. І якщо навіть у нього мікротравма, чи навіть коли її немає, то я за нього спокійний, він навіть поїде додому, а перед цим приїхав на збори, склав нормативи, показав свій результат, своє бажання, своє прагнення. І він дасть можливість проявити себе іншій дитині. Я поїду, прийму рішення, порівняю їх, і якщо той об’єктивно сильніший, він своє місце посяде. З іншого боку можна сказати, що я забираю в нього можливість ігрового досвіду, Але це вже моє рішення, воно не має обговорюватися. Я все одно не хочу зробити гірше для команди і накатую кістяк, який має на чемпіонаті Європи дати результат.
- А результат – це повернутися до Дивізіону А?
- Лукавити не буду. Може це і не найсильніша збірна за останній час, яку ми бачили. Але хлопці добре прогресують і тут є люди, які можуть стиснути зуби, поїхати і виграти чемпіонат Європи.
Слідкуйте за нами в Інстаграм!
Слідкуйте за нами у Фейсбук!
