Головний тренер чоловічої збірної України (U-16) Андрій Харчинський не є вільним художником і занурений у процес роботи з юнаками перманентно. Він очолює київську баскетбольну команду КСЛІ-СДЮСШОР, яка виступає у ВЮБЛ серед юнаків 2001р.н. Після матчу 4-го туру з харківcьким ДЮСШ-7-Рекорд Андрій Харчинський розповів про те, чому його київська команда так натхненно грала з харків`янами, і чому очолювана ним збірна пробуксовувала на представницькому турнірі серед кадетських збірних у Туреччині.
- Місяць карантину, на щастя минув. Зібрали дітвору буквально чотири дні тому. Виграли за рахунок бажання. Дуже хотіли відігратися за поразку у фінальній частині ВЮБЛ минулого сезону. Тоді ми їм програли і не потрапили у топ-четвірку.
- Працювати з кадетами такого віку ваша спеціалізація? Вже відчуваєте, на кого треба натиснути, кого навпаки, відпустити?
- Наше завдання у першу чергу навчити. Навчити і виправити ті помилки, яких вони припускаються на майданчику. Кожна гра – це досвід для гравця. Він припустився помилок, тепер мені, як тренеру є, над чим працювати. Направляти його туди, де б він міг уникнути цих помилок, відвести гравців від ситуацій, у які вони, нажаль, потрапляють. Вони ще не навчилися приймати вірні рішення. Небагато є хлопців можуть приймати вірні рішення, коли їх пресингують, на них тиснуть. Тому, є над чим працювати. Сьогоднішній результат мене цілком задовольнив, оскільки без тренувального процесу. Вони мене почули. Було два тренування, попрацювали у нападі і захисті і результат ви бачите (ДЮСШ-7-Рекорд (Харків) - КСЛІ-СДЮСШОР (Київ) 58:67 – ред.)
- Це хлопці того віку, яких ви возили на турнір до Туреччини?
- Ні, у збірній України U-16 хлопці на рік старші, 2000р.н. Той турнір надав чимало тем для роздумів. Провідні команди грають у Європі – пресинг 40 хвилин, по всьому майданчику. Неймовірний тиск за отримання, на гравця з м`ячем. Будемо моделювати і виводити наших кадетів на європейський рівень.
- Ви у Самсуні здобули одну перемогу (Болгарія – Україна 47:65) у семи матчах. За такий результат, як кажуть, по голівці не погладять. Чм не так?
- Якщо ми навчимося розцінювати турніри, як певний крок у процесі підготовки збірної до чемпіонату Європи, це вже буде розумно. Повірте мені, ми їхали туди і ні у кого не було бажання поступатися. Ми досить пристойно виглядали, але, нажаль, вилазять наші огріхи. Чемпіонат України не дозволяє нашим хлопцям діяти інтенсивно на такому рівні. У нас як? Усі діти – по два гравця лідера у команді. Рівної п`ятірки нема. А приїздять на турнір збірні, 12 гравців, вони усі однакові. Усі однаково можуть бігти 40 хвилин, пресингувати, атакувати. У нас усі думають, що ми найкращі, а там, нажаль, про це не знають. На нас натиснули, елемент розгубленості виник. Знаєте, на цьому турнірі вийшов увесь негатив. Ми виконали найголовніше завдання – негатив виплив на поверхню. Тепер його треба прибрати, залишити робочі моменти. Виправити помилки і буде все гаразд.
- Мета, яку ви собі ставили: визначитися зі складом збірної, що поїде на чемпіонат Європи, вона тепер стала ближчою?
- Набагато ближчою. Зараз з`явився хлопець з Черкас, великий. Прокопенко його прізвище. Для мене стала откровенням його гра. Він дуже сильно допоміг. У нас велика проблема з першим номером, велика – з п`ятим номером. На позиції п`ятого номера у захисті він відіграв, скажімо так, більш ніж задовільно. Є ще гравці, що тренуються у Школі Сабоніса. Це Хижняк, і ще один хлопець з Івано-Франківська.
- Ці хлопці зі Школи Сабоніса разом з вами їздили?
- Ні, вони не їздили, вони у мене на олівці. Будемо працювати над тим, щоб усе ж таки влітку вони опинилися у таборі збірної, провели разом з нами тренувальні відрізки. Будемо підключати і гравців 2001 р.н. Бо ж завдання №1 – вийти з дівізіону Б. Завдання №2 – у дивізіоні А треба представляти Україну на гідному рівні. Щоб не було так, одні вийшли, інші не змогли утримати ті позиції, які здобули перші. Треба випрацьовувати стабільність у збірній. Щоб команда виглядала монолітною. Адже Європа теж дивиться. Одні вийшли, інші – впали, тоді нас сприйматимуть, як нестабільних. Дивізіон Б треба розцінювати, як підготовку до дивізіону А. Так усі команди розцінюють. Збирають сильну команду одного віку, готують хлопців року народження, що йде за ними. Виходять у дивізіон А, і вже там, у баскетбольній еліті, намагаються чинити опір максимально і за можливості, залишатися у топ-дивізіоні.
- Отже наше завдання на Чемпіонаті Європи – підвищитися у класі.
- Для цього на Чемпіонаті Європи у серпні потрібно пробитися до чільної трійки. Це дасть нам право виступу на наступний сезон у дивізіоні А. Це першочергове завдання збірної України.
