Сергій Павлов один з тих гравців, які з кадетського ЄвроБаскету 2013 року у Києві пройшли усі вікові збірні. Під час цьогорічного молодіжного ЄвроБаскету на Криті йому виповнилося 20, тож прийшов час підбити підсумки не лише останніх змагань, а й усього періоду.
- Ніхто не їхав на Крит програвати, ми вирушали туди із думками про максимальне завдання, ми хотіли цього. Звісно у потенціалі, ми могли зіграти краще,але дуже слабко виглядали у захисті і часто збивалися на індивідуальний баскетбол, забували що є команда, кожен намагався вирішувати сам. Це разом з тим що пропускали багато і завадило нам показати кращий результат.
- Тебе здивувало, те що ти впевнено потрапив у десятку найкращих центрових чемпіонату?
- Хоча, я цієї інформації не бачив, але це приємно. Усе ж вважаю, що міг виступити набагато краще, тим більше я більше граю як 4 номер у мене немає такого аж видатного зросту і маси, щоб грати на п’ятірці, хоча іноді граю коли потрібно.
- Що, як ти гадаєш завадило тобі особисто бути краще?
- Мабуть на цьому чемпіонаті я зіграв дуже нестабільно. В одному матчі забивав 4, в іншому 15, кидав з якимсь жахливим відсотком, такого мабуть у мене ще ніколи не було. Ви знаєте, що у мене перед чемпіонатом була травма, але посилатися на неї я не буду, тут треба ще знайти іншу причину.
- На молодіжному чемпіонаті уже видно, як правило майбутніх зірок, кого ти міг би виділити по своїй позиції?
- У Литві хороший четвертий номер Мартинас Еходас, він багато для них закидав, у Ізраїля теж Артці, хоча він трішки інший, він універсальний, метри за 2 зросту, швидкий. Вони виділялися, хоча чогось екстраординарного не показали і якби ми краще грали командою, то могли б переграти і Литву, й Ізраїль.
- Останні кілька років у збірних ви грали під проводом Максима Міхельсона, як у тебе склалися із ним стосунки?
- З цим головним тренером ми зіграли уже третій чемпіонат Європи. Загалом працюємо разом дуже давно, тому ми добре розуміли один-одного з Максимом Сергійовичем.
- Від вашого покоління чекали більшого, адже після домашнього Євробаскету по кадетах про вас заговорили як про надію на майбутнє, половина тієї команди була зараз на Криті, як гадаєш ви взяли максимум з того, що могли у молодіжних турнірах?
- Думаю, що ми могли досягти більшого. Тоді по U-16 ми посіли 10 місце, зараз теж закінчили десятими по U-20. Ми мали б стати краще, витиснути із себе трішки більше. Це питання мабуть до кожного з нас. Якщо я не помиляюся, то це для мене був уже 5 чемпіонат.
- Чим він запам’ятався тобі?
- З цього разу запам’яталося що було дуже жарко на Криті, це видно головна відмінність від усіх попередніх. На морі майже часу не проводили так у вихідні пару разів командою виходили скупатися, але у готелі був басейн, тому необхідності йти далеко не було.
- Як відсвяткував День народження?
- Він пройшов непомітно, часу на те особливо не було, ми весь час були у роботі. Тим паче на наступний день у нас був найважливіший матч із сербами, усі готувалися. Тому мене просто командою привітали, кожен підійшов привітав, побажав щось.
- Перемогти на чемпіонаті бажали?
- Бажали перемогти сербів, але у нас не склалося.
