Захисник збірної України U-20 Ілля Гогуленко був одним із наймолодших гравців чемпіонського складу, але при цьому в усіх семи матчах виходив у стартовій п'ятірці. Баскетболіст став важливою частиною команди, яка без поразок виграла чемпіонат Європи в Дивізіоні В.
В інтерв'ю пресслужбі ФБУ Ілля Гогуленко підбив підсумки турніру, розповів про майбутній виступ у Дивізіоні А, сезон у Німеччині та плани продовжити кар'єру в США.
— Ти був одним із наймолодших гравців у складі цієї збірної U-20, але при цьому в кожному матчі виходив у стартовій п'ятірці. Наскільки довіру тренерського штабу відчував ще до початку турніру?
— Насамперед вважаю, що довіру тренерів потрібно заслужити ще на тренуваннях і в контрольних матчах. Водночас я був знайомий із Дмитром Забірченком ще по збірній U-18, тому він добре знав мої сильні та слабкі сторони й розумів, де я можу найбільше допомогти команді.
З другим і третім тренерами ми познайомилися вже на зборі. Часу було небагато, тому ми одразу взялися до роботи. Саме так поступово й з'явилася взаємна довіра між тренерами та гравцями.
— Часто саме ти брав на себе функції першого номера, даючи можливість відпочити Єгору Сушкіну. Наскільки комфортно тобі було в цій ролі?
— Вважаю себе універсальним гравцем, який може грати як першого, так і другого номера. Звичайно, на позиції розігруючого я ще не настільки сильний, як Єгор, але тренер довіряв мені цю роль.
Єгор Сушкін: Нагорода MVP — це приємно, але хотілося довести, що ми можемо стати чемпіонами
— Минулого літа ти був одним із лідерів збірної U-18, а тепер уже допоміг команді U-20 стати чемпіоном Європи. Що найбільше змінилося у твоїй грі за цей рік?
— Не можу сказати, що змінилося щось одне. Думаю, я просто став сильнішим у всіх компонентах. Трохи додав фізично, технічно, психологічно. Але це лише початок — буду й надалі працювати над собою і прогресувати в кожному аспекті гри.
— Якою, на твою думку, була головна сила цієї збірної? Чому саме цей склад зміг пройти турнір без жодної поразки?
— Збірна — це невелика частина сезону, всього близько 40 днів. Але за цей час ми повинні стати однією великою родиною. Саме це нам вдалося.
Кожен із хлопців дуже серйозно поставився до підготовки, ми виконали величезний обсяг роботи ще на зборі й добре підготувалися до чемпіонату Європи. І, звичайно, окремо хочу відзначити тренерський штаб. Вони виконали фантастичну роботу, і це теж стало важливою частиною нашого успіху.
Максим Грищук: Це неймовірний час для нас
— Наступного літа саме ти, швидше за все, будеш одним із лідерів збірної U-20 вже у Дивізіоні А. Наскільки мотивує можливість зіграти на такому рівні?
— Це буде вже мій п'ятий чемпіонат Європи, але я ще жодного разу не грав у Дивізіоні А. Дуже цікаво перевірити себе на такому рівні та побачити, на що здатна наша команда.
Попереду матчі проти найсильніших збірних Європи, і це дуже мотивує. Саме тому цього сезону хочеться працювати ще більше, щоб показати свої найкращі якості.
— Якщо подивитися на гравців 2007 року народження, кого ти вже зараз бачиш поруч із собою в ролі лідерів майбутньої збірної U-20?
— Якщо ми їдемо до Дивізіону А, то повинні зібрати найсильніший можливий склад. Минулого літа нам дуже не вистачало, наприклад, Івана Москаленка, який залишився в Америці, та Іллі Бутенка, який був травмований. Я впевнений, що вони могли б дуже допомогти команді.
Десмонд Йяму: Хотілося довести, що те, що сталося минулого року, — це лише випадковість
Але загалом не думаю, що в Дивізіоні А команда має будуватися навколо одного чи двох лідерів. Там усе вирішують баланс, командна хімія та кількість якісних гравців, які можуть адаптуватися до різних суперників. Саме це, на мою думку, є ключем до успіху.
— Минулий сезон у Німеччині став для тебе дуже успішним в особистому плані: ти був серед претендентів на звання MVP ліги, входив до числа найкращих за кількома статистичними показниками. Наскільки цей сезон допоміг тобі зробити крок уперед як гравцю?
— Вважаю, що це був максимально успішний сезон для мене. Я дійсно зробив великий крок уперед. Було вкладено дуже багато роботи, щоб боротися за звання MVP.
Хочу подякувати своїм тренерам, які вірили в мене й вкладали свій час у мій розвиток. Але я розумію, що попереду ще набагато більше роботи.
— Які зараз плани на наступний сезон? Чи залишаєшся в Німеччині та які ставиш перед собою цілі?
— Не планую залишатися ні в Німеччині, ні загалом у Європі. Уже є план щодо продовження кар'єри в Америці. Поки що не можу сказати, де саме, але хочу опинитися там, де зможу максимально прогресувати як у баскетболі, так і в навчанні.
Моя мета — провести сильний сезон, виграти якомога більше матчів, гідно представляти Україну на міжнародному рівні й підійти до чемпіонату Європи в Дивізіоні А у своїй найкращій формі.
— Можливо, ще зарано, але після такого чемпіонату наскільки великою мрією стає виклик до національної збірної України? І взагалі що для тебе означає виступ у майці збірної?
— Такий чемпіонат дає дуже багато досвіду, але я вважаю, що для мене поки що ще трохи зарано грати за національну збірну. Можливо, ще потрібно додати і фізично, і психологічно.
Але виклик до головної команди країни — це велика мрія. Я продовжую працювати, щоб одного дня вона стала реальністю.
Виступати за збірну України — величезна честь. Дуже приємно знати, що за нами стежать українські родини, діти, а також наші військові. Їм хочу сказати окреме велике спасибі. Саме заради таких людей хочеться виходити на майданчик і віддавати всі сили.
— І наостанок. Які емоції залишаться в тебе від цього чемпіонату через багато років? Що згадуватимеш насамперед?
— Такі моменти залишаються на все життя. Насамперед згадуватиму своїх партнерів, із якими ми разом пройшли цей шлях і вибороли чемпіонство. Також — дуже важку підготовку до турніру й час, який ми проводили разом поза майданчиком.
І ще обов'язково пам'ятатиму нашу неймовірну підтримку, особливо у фіналі. Від імені всієї команди хочу подякувати кожному, хто був із нами — на трибунах чи біля екранів. Для нас це було дуже важливо. Ви — найкращі.
