Лідер чинного чемпіона України одеського ІнтерХіма Наталя Колотовська цього сезону демонструє неймовірну ефективність на позиції першого номера. У середньому вона віддає 8,1 результативну передачу за матч, а в матчах з іншими учасниками плей-оф цей показник взагалі зашкалював: з ТІМ СКУФОМ – 9, з Динамо – 10, з Авангардом 14! З такими цифрами можна сміливо і без нервів починати півфінальну серію з Авангардом. Про природу, море і баскетбол розмовляємо з Наталією Колотовською.
- Команда "Авангарду" - суперник серйозний. Ми вже зустрічалися з ними чотири гри. У жодній з них нам не вдалося перемогти, але тим не менш ми налаштовуємося на кожну гру, ми розбираємо команду, кожного її гравця персонально, знаємо, хто на що здатний, хто як грає. Навіть не збагну, чого нам бракує – чи то сил, чи то везіння. Але сподіваюся, плей-оф буде зовсім іншим, не таким, як регулярний чемпіонат. Ми виходитимемо і боротимемося до самого кінця. Нам потрібна тільки перемога і жодних інших варіантів для нас не існує. У нас у команді є дуже велика підтримка, відчуваю її і з боку дівчат і з боку тренера Ірини Щипакіної і від керівництва клубу. Можливо командний дух теж додасть нам сил у боротьбі і дозволить взяти гору над суперницями.
- Якщо звернути увагу на статистичні показники, кидається у вічі ваше лідерство за результативними передачами (8.1 у середньому за матч – ред.). Ви повністю контролюєте гру?
- Це більше свідчить про взаємопорозуміння. Будь-який гравець у нашій команді знає – куди я можу віддати передачу, вони самі пересуваються, знаходять зручні позиції, я це бачу і намагаюся більше зіграти так, щоб кожна атака приносила результат.
- З ким простіше за все знаходите спільну мову на паркеті?
- Є дівчата, з якими ми не перший рік граємо, є новачки. Молодь до нас підтягується, вже кінець сезону, я думаю, ми вже встигли добре одна одну вивчити, розуміємо і відчуваємо одна одну.
- Ну, наприклад Сівакова ще минулий чемпіонат провела у київському Динамо, а у вас тільки рік грає.
- Оля дуже кваліфікований гравець і дуже добре йде на контакт. Одним словом одна з одною перекинулися, поглядами обмінялися, і вже розуміємо – що робити. Є бажання – є результат.
- У Балтійській Лізі вам цього разу не вдалося дістатися Фіналу чотирьох, але черговий міжнародний досвід здобуто. Чи можете ви ним скористатися у матчах плей-оф?
- За кордоном трохи інший баскетбол, жорсткіший, динамічніший. Здобутий досвід обов’язково стане нам при нагоді у кульмінаційних матчах сезону. Наша гра стане кращою.
- Домашня перемога над ТІМ СКУФОМ у березні додала команді впевненості?
- Так, такі перемоги надихають на нові звитяги. Дівчата відчули впевненість у власних силах, переконалися, що вони можуть обігрувати команди, що на папері виглядають сильнішими.
- Ваша позиція на майданчику була визначена ще у дитячому баскетболі, чи це Ірина Шипакіна вам її знайшла?
- Вона дуже довго від мене цього вимагала, але я опиралася, ніколи не хотіла грати першим номером, бо ж це велика відповідальність на майданчику. Не знаю, чому, але мені цього ніколи не хотілося, вона від мене вимагала, просила. Але у цьому році вже іншого варіанту не було, я погодилася і ви бачите результат.
- У минулому сезоні ці функції у команді виконувала Аріна Білоцерківська?
- Так, Аріша саме грала першого номера, але їй теж була потрібна заміна. У нас ще Оля Краєвська виходила на цю позицію у минулому сезоні. Ну а я? Могла, звісно, взяти м’яча і покерувати командою, але вже цього сезону я зосередилася на грі першим номером.
- Те, що у міжсезоння пішли Білоцерківська, Добрікова, команда вже компенсувала цю втрату?
- Це життя, дівчата перейшли до кращого чемпіонату, на кращі умови, хочуть грати за кордоном, вчитися чомусь новому. Це нормальні процеси. Команда має продовжувати грати, можливо наступного сезону вони і повернуться. В усякому разі ми на них чекаємо.
- А де ви починали шлях у великий баскетбол?
- В Одесі, я одеситка, у восьмому класі почала займатися, а вже з 9-го класу батьки перевели до спортивної школи, можна сказати, з 9-го класу я серйозно почала займатися.
- І вам, напевно, пощастило з першим тренером?
- Так, звісно, Людмила Степанівна Іус, мій перший тренер, захопила мене цією грою. Я потрапила в систему СДЮСШОР ім. Литвака, а звідти шлях був один – у команду майстрів.
- Задоволені своєю баскетбольною кар’єрою?
- Можливо, я не досягла усього, чого хотіла у молодшому віці, але мені подобається цим займатися, якщо я приношу користь своїй команді, захищаю честь своєї школи, свого міста, чому б мені бути невдоволеною?
- Є улюблені місця в Одесі?
- Я люблю море. У будь-яку пору року, за будь-якої погоди. Навіть коли шторм, воно вабить до себе, цікаво милуватися цією стихією. І навіть коли штиль – це теж красиво.
- А яка пора року найулюбленіша?
- Позитив можна знайти у будь-якому сезоні – влітку можна засмагати на сонечку, взимку у мене – день народження (посміхається – ред.), навесні усе розквітає, розпускається. Тай осінь теж прекрасна – дерева міняють своє вбрання із зеленого на жовте, жовтогаряче, червоне...
- А навесні до того ж настає розв’язка у чемпіонаті України з баскетболу!
- Так, хоч усі вже й втомлені від тривалого сезону, але сама весна, тепло, додають сил і наснаги. Будемо боротися, з нетерпінням чекаю кульмінації чемпіонату.
