Головний тренер студентської збірної України з баскетболу 3х3 Юрій Процюк прокоментував срібло «жовто-синіх» дівчат на Всесвітній університетській лізі 3х3 у китайському Сямені.
- Рівень цих змагань виріс порівняно з минулим роком, ці змагання вже безпосередньо проводило ФІБА. Переможець чоловічої ліги отримував пряму путівку до світової ліги World Tour. Це вже свідчить про потужність цих змагань. У жінок рівень команд-учасниць також був високим. Спочатку проводилися континентальні першості. Переможці і срібні призери від кожного континенту потрапляли у фінал цієї ліги. Ми свою путівку здобули у Португалії, коли посіли друге місце в університетській європейській лізі. Мене дуже вразили китайські команди. Насамперед своєю комплектацією. Ми так дивилися – жіночого у тих гравцях було небагато, і не тільки зовнішньо їхні дівчата нагадували чоловіків, вони були надзвичайно сильні і витривалі. Десь їхній баскетбол 3х3 і наш відрізняється. Бо китайці роблять акцент на селекцію, на фізичну витривалість гравців. А ми більше спираємося на техніку і особливу увагу приділяємо тактиці і психології команди. Гарний мікроклімат, який панував у команді, привів до того результату, якого ми досягнули. Дівчата були готові вдало виступити. Хоча коли ми приїхали, ми думали- як нам вийти з групи, потім – як пройти бар’єр 1/8 фіналу, чвертьфінальний… З кожною грою додавалося впевненості, і чим ближче до фіналу, ми зрозуміли, що вже готові дати бій і китайкам. Команди китайських університетів зустрілися між собою у фіналі, і та команда, яка минулого разу виграла, цього року стала тільки третьою. А вже маємо нового чемпіона. Отже, вважаю, що китайська школа баскетболу 3х3 дуже сильно прогресує і прогнозую, через пару років ці гравці будуть основними у їхній національній збірній. Конкурувати з китайцями стає дедалі складніше. Але Китай – це другорядне, головне – як ми виступали.
- Ви теж були добре укомплектовані?
- Дуже важливим компонентом успіху у Китаї є комплектація команди. Хочу подякувати керівництву клубу Київ-Баскет, головному тренеру Володимиру Холопову, які відпустили Віку на ці змагання. Хочу подякувати президенту Федерації баскетболу України Михайлу Бродському, з яким ми спілкувалися по телефону. З його боку відчув повне розуміння ситуації і Віка Кондусь була у нас в команді. Це був ключовий момент у комплектації команди. Важко зараз спрогнозувати, як би ми виступали без неї, але Віка на даному етапі є справжнім лідером команди і на мій погляд вона є чи не найперспективнішим гравцем 3х3 в Україні. Це – майбутнє нашого баскетболу! А за Вікою тягнуться і молоді дівчата.І Настя Сидорак, і Ганна Гвічіані. Якщо у перших іграх Віка показувала дуже сильну гру, то чим ближче до фіналу, сильною була командна гра. Тобто наша перевага була – у командній взаємодії. Будь-хто міг взяти гру на себе і вже не було такого остраху. Мене дуже радувала сама постановка гри, що дівчата виконували те, що їм говорять, стосовно тактики. Ми розуміли чітко, як ми будуємо гру. До першого тайм-ауту у нас одні комбінації, серединка гри – другі, кінець – треті. Тобто ми були різноманітні, до нас важко було пристосовуватися, бо ми не повторялися, увесь час привносили щось нове, і це було несподіванкою для суперників. Ми мали свої домашні заготовки на кожну гру.
- Для кожного суперника ви були сюрпризом.
- Так, і у цьому плані хотів би виділити ще одного гравця – Таню Юркевічус. Низький уклін Тані, що вона змогла переконати керівництво свого клубу у важливості цих змагань, а грає вона у команді польської екстра-ліги Сєдльце, при тому, що вона є і студенткою Прикарпатського Університету, але приїхала і стала тим гравцем, який тягнув команду вперед. Вона була за віком трохи старша за інших дівчат і налаштовувала їх на кожну гру. Отже, у психологічному плані Таня була основною ланкою того ланцюжка, який ми видубували. І з кожною новою грою ми ставали дедалі зігранішими, бо, скажу відверто, час на збори був обмеженим, довелося прямо у Китаї провести два тренування. Ми розібрали тактику і важливо, що дівчата зрозуміли те, що ми їм прагнули донести. Велика подяка Стасу Світлицькому. Це той менеджер, який знаходиться на своїму місці. Він підтримував дівчат, підтримував команду, вносив позитив у наш колектив. Принагідно хочу подякувати усім, хто був причетний до нашої поїздки і безпосередньо ректору Прикарпатського університету Ігорю Цепенді. Він став основою тої студентської команди, збірної України. Він зібрав цих дівчат до свого університету в Івано-Франківську. Він повірив у нас і ми старалися не підвести його. Цей результат , друге місце на чемпіонаті світу серед Університетів, - це вагомий успіх українського баскетболу 3х3.
- Враховуючи те, що зараз баскетбол 3х3 набув олімпійського статусу, чи є у цих студенток шанси поборотися в олімпійській збірній України?
- Звісно, що є. Я з 2014-го року працював з українськими збірними, чимало гравців бачив, і кожен рік ми приносили медалі, виконуючи ті завданняф, які стоять перед нами. Не виключенням став і 2018-й рік. Ті дівчата, які пробилися на чемпіонат світу - це і Вікторія Карєва, Христина Філевич, Оксана Моллова, Настя Сидорак, вони завоювали це право у Португалії. Я вважаю, що і Філевич, і Моллова є основою національної збірної. А Вікторія Карєва чи Анастасія Сидорак, десь на підхваті чекають на свій час. І їм безумовно може знайтися місце у національній збірній. Але ті дівчата, які їхали на фінал Чемпіонату світу – це дівчата віком до 25 років, вони молодші дівчата. На чемпіонаті Європи і у фіналі Всесвітньої ліги 3х3 була Настя Сидорак, Віка Кондусь і Таня Юркевічус. Якщо не у Токіо-2020, то в Олімпійському Парижі-2024 будуть точно! Це є наше майбутнє у баскетболі 3х3. Це ті дівчата, які можуть виконувати завдання тренера і керівництва, з цими дівчатами можна не тільки ставити найвищі завдання, а й вирішувати їх.
