Жіноча юнацька збірна України з баскетболу 3х3 завершує підготовку до Юнацьких Олімпійських ігор, які відбудуться в Дакарі, Сенегал. Команда під керівництвом Віталія Чернія та Ярослава Ковальова пройшла три етапи підготовки, а на заключному етапі зосередилася на ігровій практиці та моделюванні ситуацій, які можуть виникнути під час олімпійського турніру.
Збірна України U-18 з баскетболу 3х3 взяла участь у проводах на Юнацькі Олімпійські ігри
— Розкажіть про три етапи підготовки. На чому зосереджували увагу під час кожного з них?
— Перший збір ми провели разом із національною збірною. Хотіли дати дівчатам фундаментальне розуміння нашого напрямку роботи, створити своєрідний симбіоз досвіду національної команди та молоді, яка має рухатися в тому ж напрямку.
Другий етап відбувся в Києві. Там ми закріплювали те, що напрацювали під час першого збору.
Зараз триває третій, вирішальний етап, на якому більше уваги приділяємо ігровій практиці. Працюємо в ігровому ритмі, моделюємо різні ситуації та намагаємося адаптуватися до того, що може чекати на нас на олімпійському турнірі.
Мені дуже подобається те, що показують дівчата. Вони заряджені, якісно виконують те, що ми від них вимагаємо. Головне, що попередня робота не була марною і ми бачимо її результати.
— Наскільки ви задоволені тим, як вдалося підготуватися до турніру?
— Тренери не можуть бути повністю задоволені, але ми вже завершуємо третій етап підготовки, який є фінішним. Зараз маємо багато ігрової практики, намагаємося працювати в ігровому режимі та адаптуватися до матчів, які чекають на нас в Дакарі. Звичайно, ми не можемо адаптуватися до погоди та тих умов, у яких будемо грати.
Дівчата, які перебувають на зборі, дуже відповідально ставляться до роботи. Вони вже хочуть якнайшвидше бути там. Є моменти, коли хотілося б кращого взаєморозуміння та швидшого ухвалення рішень. Але ми не забуваємо, що це ще юний вік, їм потрібно багато грати та набиратися досвіду. Сподіваюся, що ця підготовка стане для них хорошим фундаментом на майбутнє.
Я вдячний тренерам, які працювали з дівчатами раніше. Вони заклали необхідні основи баскетболу 3х3, а наше завдання — додати більш дорослий підхід до гри.
— Які сильні сторони цієї команди ви могли б виокремити? На чому будуватимете гру в Дакарі?
— Це команда, яка має хороші антропометричні дані, дівчата високі. Головне, що кожна гравчиня готова брати на себе ініціативу та ухвалювати рішення. Інше питання — наскільки правильними будуть ці рішення і чи зможуть вони ухвалювати їх саме в потрібний момент.
— Наскільки команда готова психологічно до такого відповідального старту? Чи відчуваєте хвилювання у дівчат?
— Емоції завжди будуть, і це нормально. Хвилювання також буде, але тут уже роль тренера — допомогти дівчатам трохи відійти від цього.
Я знаю, що вони внутрішньо міцні, у них є характер. Єдине, на чому постійно наголошую: нам потрібно з перших секунд матчу бути максимально сконцентрованими.
Наша проблема — втрата концентрації в окремі моменти, особливо на початку гри. На цьому суперники нас ловлять. Ми ніколи не здаємося, але хочеться нівелювати цей момент і відразу входити в гру з правильним настроєм.
Можливо, саме емоції трохи хвилюють мене як тренера. Це дуже відповідальний старт, але команда, яка поїде на Олімпійські ігри, має характер. Сподіваюся, що дівчата зможуть упоратися з хвилюванням. Хоча воно все одно буде. Я завжди кажу, що певний мандраж потрібен, але хто першим упорається з емоціями, той буде кращим.
— Наскільки вдалося вивчити суперниць? Що знаєте про збірні Чехії та Єгипту, з якими Україна зіграє на груповому етапі?
— Детальної інформації про суперниць в нас немає. Ми знаємо їх тренерів, які працювали зі старшими збірними, можемо певною мірою припускати, у якому напрямку буде побудована гра суперниць. Від цього й відштовхуємося у своїй підготовці.
Жіноча збірна України 3х3 зіграє з Чехією та Єгиптом на груповому етапі Юнацьких Олімпійських ігор
— Кожна гра для нас відповідальна, кожна — як остання. Мрія кожної з дівчат, тренерського штабу та всієї України — здобути перемогу на цих Юнацьких Олімпійських іграх. До цього ми готуємося, про це мріємо і до цього йдемо.
Але гра є гра. Усі команди та спортсмени, які приїдуть на турнір, хочуть бути на вершині, тому конкуренція буде серйозною. Усе залежить від нас. І найголовніші суперники для нас — це ми самі.
— Чим Юнацькі Олімпійські ігри відрізняються від інших міжнародних змагань? Наскільки важливий цей досвід для молодих баскетболісток?
— Коли ми були в Олімпійському комітеті, спілкувалися з нашими скажемо так, досвідченими олімпійцями. Вони розповіли, що також починали з Юнацьких Олімпійських ігор, готувалися, хвилювалися. Але потім їм було легше виступати вже на дорослих Олімпіадах, тому що вони пройшли цей етап і знали, як упоратися з таким хвилюванням.
В Олімпійському селищі всі стають однією родиною, підтримують одне одного, переживають за свою країну, свій прапор і свій гімн. Усе це додає емоцій, тому Юнацькі Олімпійські ігри відрізняються від чемпіонатів Європи чи світу.
До того ж баскетбол 3х3 — це дуже динамічний формат, у якому турніри проходять швидко і права на помилку практично немає. Тому наше завдання — контролювати емоції, швидше входити в гру і турнір. А далі, сподіваюся, усе піде.
