Головний тренер національної жіночої збірної України з баскетболу 3х3 Володимир Холопов підбив підсумки кваліфікаційного турніру чемпіонату Європи. Його підопічні, вигравши у Франції усі матчі відбору, а саме у збірних Ірландії, Німеччини, Польщі, Швеції, стали учасницями чемпіонату Європи, що у вересні відбудеться у Бухаресті.
- Ми сподівалися, що подолаємо кваліфікаційний бар’єр. Ми для цього готувалися. Але коли ми обіграли команду Польщі, вже тоді стало зрозуміло, що ми посядемо перше місце. І незалежно від результату матчу зі Швецією ми завершували кваліфікацію на першому місці і виходили на чемпіонат Європи без стикових ігор. Тобто гра з Польщею була ключовою і вона дала нам право виходу.
- Розподіляли сили на турнірному шляху, чи включилися з першої гри на максимальних обертах?
- На мою думку баскетбол 3х3 такий вид спорту, у якому в принципі неможливо нічого розрахувати. Ти можеш бути на голову сильніший, а поступитися більш слабкій команді. Бо в той день тобі може завадити вітер… мільйон чинників може бути, які негативно вплинуть на результат. Чи навпаки, позитивно. Хтось з гравців може себе погано почувати, спека. Хоча це дві команди у такій ситуації перебувають. Але ж ви самі розумієте… ну, проведіть аналогію з футболом – добре технічно оснащена команда, але виведи її на погане поле, там де кочки, м’яч летить бо зна куди, і як вона буде грати? Так само, як і команда менш підготовлена, але фізично краще готова. Є випадки, коли і щастить одній з команд, це призводить до успіху.
- В іграх чемпіонату ви грали з чистого аркуша чи вивчали суперниць?
- З чистого аркушу ми ніколи не граємо. Взагалі то, це ненормально, коли ти граєш з чистого аркуша. До кожного суперника треба готуватися – був і статистичний скаутинг, і подивилися ми ігри, і комбінації розбирали. Хіба що з Ірландією, перша гра, була певною мірою з чистого аркуша. Але, команда і справді виявилася не найсильнішою. І ця гра промайнула, ніби тренувальний матч. Але це не означає, що гравці відпочивали. У кожній грі віддача йде на 100 відсотків. Там просто нема можливості відпочити.
- Наскільки влинула на команду травма Дар’ї Завидної?
- Буду відвертим: сказати, що ми засмутилися – нічого не сказати. Дуже прикра травма. За півхвилини до кінця переможної гри… Нажаль, травма виявилася достатньо серйозною. Дар’ї необхідно буде робити операцію, потім тривале відновлення, щоб вона могла продовжити свою спортивну кар’єру. Шкода, що ми не зможемо розраховувати на неї на чемпіонаті Європи. Це безумовно втрата для національної збірної України. А щодо того, чи згуртовало це команду? У нас в принципі дуже гарний колектив склався. Маю на увазі і дівчат, і тренерів. У нас була нормальна комунікація. У будь-якому разі вони викладалися на усі 100 відсотків. І прагнули потім гру зі Швецією виграти. Хоча на мій погляд, це далося великими зусиллями.
- Гру зі Швецією команда провела без замін. Як вдалося витримати дівчатам?
- Це не одиничний випадок. Нажаль, правила такі у 3х3, що коли гравця спіткала травма, ти не можеш зробити заміну. З моєї точки зору це неправильно. Не бачу нічого поганого для ФІБА, щоб у команді було 5 гравців. І травмованого гравця ти міг би замінити на здорового. Від цього б тільки виграв цей вид спорту і була б нормальна конкуренція. А не коли три гравця грають без замін. Ну, я вам скажу, що останню гру дівчата грали у пульсометрах. І пульс у гравців був 195. І це 195 був не протягом 10-12 секунд, як у спринтера, чи умовного легкоатлета – а 195 протягом усіх дванадцяти хвилин! Це позамежне навантаження, коли люди фактично перебувають у стані нокауту і грають, як кажуть, на автопілоті. Усі рішення приймають автоматично. Це дуже і дуже складно. Особливо у тих умовах, в яких ми грали у Франції – а це спека +35 за Цельсієм. Без пауз і відпочинку. Три хвилинні перерви: дві – телевізійні і одну могли взяти.
- Якщо Горобець і Ольховик грали сезон разом в одній команді (Київ-Баскет – ред.), то Філевич – ні. На зборах відпрацювали командну злагодженість?
- Вони усі гарні дівчата, добре між собою спілкуються, комунікація на найвищому рівні. Нема такого, як знаєте, у командних видах спорту – якихось розборок, чи чогось підкилимного. Дуже гарно спілкувалися, не було жодної перепалки під час відбірного турніру. Достатньо рідкий випадок у жіночому колективі, коли дівчата уживаються. До того ж підготовка тривала півтора місяці. Христина (Філевич – ред.) – досвідчений гравець. Недарма вона здобула титул MVP. Їй не важко підлаштуватися, вона такий гравець, що може грати у будь-якій команді – і людина гарна, і гравець кваліфікований.
- До початку відбірного турніру Ви наголошували, що кваліфікуватися на чемпіонат Європи буде важче, ніж зіграти у фінальній стадії. Не відмовляєтеся від своїх слів, особливо після того, як травмувалася Завидна?
- Буду відвертим, мені може і хотілося б відмовитися від своїх слів, але я не звик від них відмовлятися (посміхається – ред.). Можливо, буде простіше, але усе залежатиме від того, яку селекцію ми зробимо, як ми зможемо укомплектуватися. Це однозначно. У цьому виді спорту селекція і комплектація – 99% успіху. Не секрет, що більшість кандидатів до збірної грають за кордоном. І хочемо ми того, чи ні. Якщо ми не можемо утримати гравців в Україні, відтак ми якимось чином маємо вирішити питання приїзду гравців до складу національної збірної перед чемпіонатом Європи з-за кордону. Якщо у нас вийде вирішити це питання, тоді у нас буде сприятлива ситуація, щоб досягти високих результатів. Якщо не вийде, тоді ми комплектуватимемося гравцями, які на той момент гратимуть в Україні, які будуть найсильнішими в Україні. Думаю, у нас точно буде місяць на підготовку і, сподіваюся, ми на 100% будемо готові тактично, фізично, технічно. Але яким буде результат – спрогнозувати буде складно, бо багато чого залежатиме від майстерності гравців у тому числі.
- Тобто, у вас буде одне вакантне місце, чи зміни будуть більш кардинальними?
- Ні. Насправді, на сьогодні Віта Горобець підписала контракт у Бельгії. Тобто, ми не маємо можливості її запросити. Оля Мазніченко має контракт у Франції, Аліна Ягупова – в Туреччині. Тобто, у нас гравці розкидані по всій Європі. А в Україні на сьогодні Аня Ольховик залишається в Україні і Христина Філевич також. Підкреслюю, а сьогоднішній день. Але у них нема контрактів. І, припустимо, якщо завтра гравцю надійде пропозиція поїхати за кордон, я не здивуюся, якщо вона підпише контракт і поїде. Це нормально для спортсмена – це їх робота.
- Тобто, ці дівчата здобули путівку, а тепер Ваше завдання – підібрати на їхнє місце гідну заміну, якщо буде у цьому потреба?
- Це не тільки моє завдання (посміхається – ред.). Це завдання будь-якої людини, яка зможе умовити гравця приїхати грати в Україну за національну збірну. Або ж домовитися з клубами, чи агентами. Завдання кожного з нас, спробувати вирішити це питання, щоб досягти максимального результату на чемпіонаті Європи.
- Ви відчули під час кваліфікаційного турніру, що з набуттям олімпійського статусу, ставлення до цього виду спорту змінилося?
- Не могу стверджувати цього. Безумовно, є гарні команди, гравці зіграні, з досвідом. У кожній команді виступали гравці національних збірних 5х5. Але, я думав, усе буде ще більш складно. Те, що ми будемо готові на усі 100%, я знав і не сумнівався. Це яскраво підтверджує четверта гра, коли люди грають утрьох, і виграють у чотирьох. А Швеція – гарна команда, селекційно відібрана, високі дівчата у складі, добре боролися. Так, вони поступилися і Польщі, і Німеччині – але вони гарна команда. І якщо ми їх подужали обіграти утрьох, відтак ми були дуже гарно готові.
- Жіноча збірна 3х3 стабільно успішно виступає. Чи є у неї олімпійська перспектива?
- Перспектива є завжди. Але тут багато чого залежатиме від рейтингу країни у 3х3. Якщо нам вдасться зберегти сьогоднішню позицію, а ми перебуваємо у трійці рейтингу, щоправда, у Європі. Якщо це вдасться зберегти, думаю, у нас є гарні перспективи потрапити на Олімпійські Ігри. Питання у тому, що грати треба завжди. Скажу відверто, я хотів би, щоб гравці хотіди б приїздити у збірну, хотіли б у ній грати, хотіли б представляти свою країну. Тоді у нас усе було б гаразд.
- Коли прийде час олімпійського відбору, тоді і найсильніші гравці проситимуть Вас включити їх до складу збірної.
- Не впевнений, але я розраховую на це. Я розраховую, що усі найкращі гравці матимуть бажання грати за збірну.
- Контракти укладають і гроші заробляють у класичному баскетболі, а не у 3х3.
- Так, а ще травматизм високий у 3х3, умови специфічні. Дуже складна робота – фізично важка праця. Я вам наводив приклад пульсових навантажень, які гравці витримують – це дуже складно. А коли ти тренуєшся, готуєшся до цих навантажень протягом місяця, не кожний горить бажанням відчути це на собі. Тобто, якщо прийти пограти у 3х3, то може будь-хто погодиться. Але підготуватися, виступити на змаганнях високого рівня, де треба давати результат… Треба мати характер, треба мати силу волі, злість спортивну, бажання пристрастне, тоді усе вийде.
