Головний тренер Київ-Баскета Володимир Холопов намагається утримувати морально-бойовий дух своїх підопічних на прийнятному рівні. Треба добре постаратися, аби це зробити. У фінальній серії Жіночої Суперліги слідом за програшем першої гри 76:81 не вдалося перемогти і у другій 63:82. Тепер рахунок у серії вже 2:0 на користь Динамо. 5 травня суперники проведуть третій поєдинок на арені Київ-Баскета.
– Плей-оф це дуже специфічні змагання, це гра нервів. Сьогодні ви на власні очі побачили, що таке гра нервів і що відбувається, коли вони не в порядку. Така реалізація, як була в нас сьогодні, може зламати будь-яку команду. Ти можеш старатися, грати у захисті, але якщо ти не закидаєш легкі м’ячі з-під кільця, якщо ти не закидаєш вільні триочкові кидки, у тебе крок за кроком, крапля за краплею уходить енергія. І ти потім не можеш опиратися. Сьогодні була така гра, коли ми збилися… ми 33 триочкових кидка зробили. Хоча ми не планували атакувати тільки з периметру. Коли я брав тайм-аути, казав дівчатам, що треба чередувати атаки. Коли склад Динамо більш низький, треба тиснути з-під кільця, коли більш високий – можете обігрувати, грати пікенролом, атакувати здалеку. Але сьогодні була катастрофічна реалізація. І двоочкових, і триочкових. Тобто ми сьогодні поступилися Динамо в усіх компонентах. У четвертій чверті, коли вже усе стало зрозуміло, зіграли молоді. Те, що ми виграли четверту чверть, ні про що не свідчить порівняно з першою грою. Перша гра була за якістю на три голови сильніша ніж та, яку ми показали сьогодні. Сьогодні була жахлива гра у нашому виконанні.
Квитки на матч Київ-Баскет – Динамо купуйте за посиланням.
– Що далі?
– Далі я взагалі жодних проблем не бачу. Ми ускладнили собі ситуацію, це однозначно. Але вам сьогодні є свіжий приклад команди (Суперліги – ред.) Дніпра, яка по ходу серії з Хіміком програвала 0:2, а потім відіграла втрачене. Усе тільки у головах, у серці і у наших руках. Хочеш бути чемпіоном, ти зобов’язаний вигравати. Треба виграти три гри значить вигравай три гри. Якщо ви думаєте, що Динамо буде психологічно легше, я так не думаю. Бо найважчий крок – останній. Так було завжди. І наше завдання – грати в той баскетбол, в який ми грали увесь сезон. Треба спробувати реалізувати те, що ми награвали, так атакувати, як ми вміємо. Треба закидати вільні кидки, треба боротися на кільці, підбирати, закидати, агресивно лізти на фол, захищатися ще краще. Я не кажу, що ми погано захищаемося. Сьогодні нас підкосила реалізація. Якщо вчора ми припустилися багатьох втрат поперечних, обрізок, то сьогодні ми добре боролися, але … нажаль.
