Гравець Київ-Баскета Євгенія Спітковська не встигла поновити кар’єру гравця, як вже відіграла зі збірною 5х5 турнір у Латвії і у складі збірної 3х3 готується до чемпіонату Європи. Євгенія розповіла прес-службі Київ-Баскета, як це їй вдалося.
- У збірній 3х3 ситуація зараз дійсно нетипова - склад команди став іншим, його оновлено. Травмувалася Дар’я Завидна, Віта Горобець не може з клубних причин брати участь у 3х3. Тому ми починаємо з чистого аркушу. Ми – нові гравці, а команда зформована була до цього, дівчата одна одну вже вивчили, знають найкращі свої взаємодії. Але, у нас є час. Його мало, але ми постараємося якомога швидше влитися і проявити себе на чемпіонаті, якщо на те буде тренерська воля.
- Ти вже отримала позитивний імпульс від свого повернення у баскетбол?
- Не все так просто і так легко, як я думала і хотіла. Я рада, що з’їздила у складі збірної 5х5 на турнір до Латвії. Він приніс мене багато користі. Для гри 5х5 я набрала свою кондицію, яку хотіла. Звісно, не максимальну, але для 5х5 я готова. А зараз я максимально переналаштовуюся на гру 3х3. Попереду буде турнір в Угорщині (29 серпня – ред.) і ми до нього готуємося. Треба швидше перебудуватися – баскетбол 3х3 зовсім інший вид спорту, зовсім інше прийняття рішень, зовсім інші швидкості, зовсім інша жорсткість. Усе геть по-іншому, тому треба дуже серйозно налаштуватися на цей турнір і на баскетбол 3х3.
- Для тебе, як професіонала це не складе труднощів?
- Баскетбол 3х3 розвивається, він не тупцює на місці. Є свої хитрощі, є тактика, якою треба швидко оволодіти. Звісно, у мене є досвід. Це дуже добре. Бо тренування – це тренування, а гра – це зовсім інше. Там і швидкості, і прийняття рішень, і пульс зашкалюють. Після трьох хвилин ти взагалі не розумієш – де перебуваєш, скільки часу пройшло, який рахунок, скільки фолів. Там нема тренера, який щось може тобі підказати – взагалі усе по-іншому. Тому добре, що у нас зараз є тренування. Ми готуємося, є можливість з’їздити на турнір, пограти, повністю перебудуватися. Це дуже гарний досвід і він дуже важливий.
- Чи з нетерпінням ти очікуєш нового сезону у складі Київ-Баскета? Ти повертаєшся у гру, ін. має стати для тебе особливим?
- Звісно, я очікую з нетерпінням початку сезону, я дуже рада, що опинилася у Київ-Баскеті. Вважаю, це найкраща команда в Україні з найкращими умовами для гравців. Я дуже скучила за баскетболом, неважливо – чи це 5х5, чи 3х3. Але я чудово себе почуваюся і я щаслива від того, що я повертаюся і дуже очікую цього моменту. Знаю, що багато хто також очікує на моє повернення, усім дуже цікаво, не знаю, правда, що саме. Але я рада, що стільки уваги приділяють. Отже очікуємо на початок сезону.
- Глядачів на трибунах побільшає, усім цікаво буде подивитися на твою гру.
- Навіть так! Я буду дуже рада, якщо глядачів побільшає, що наш жіночий баскетбол стане більш популярним, дуже сподіваюся, що дітей буде більше у баскетболі. Треба робити саме на це ставку. Багато хто з нас, гравців з досвідом, кажуть – нам тут в Україні погано, слабкий чемпіонат, ми усі хочемо грати у Європі. Ну, добре, але стривайте – хтось же має його популяризувати. Діти з когось мають брати приклад. Чому усі хочуть поїхати? Хтось має залишатися і показувати баскетбол на пристойному рівні. Щоб діти, які вчаться в інтернаті, та й навіть молодші, з інших клубів, команд, шкіл – приходили і дивилися. І потім у них виникне думка – ми хочемо так само грати. Отже на нас також покладена місія, треба бути тут, а не виїзджати з України. Вважаю, що Київ-Баскет – одна з таких команд, де дітям можна прийти, на щось цікаве подивитися, і навчитися грати, а потім прийти потренуватися.
- І записатися до Академії Київ-Баскета.
- Так, і записатися до Академії Київ-Баскета. Це дуже добре, що є така можливість. У Київ-Баскета суперзал. Я вважаю, що умови гарні, тренери кваліфіковані – усе підібрано просто ідеально, щоб займатися баскетболом.
