Після чотирьох ігор Першої ліги Євген Гуржій є лідером МБК Миколаїв-2 за набраними очками - 16,8 очок в середньому. В останній зустрічі з КДПУ з Кривого рогу баскетболіст набрав 31 очко, зібравши 6 підбирань на щиті суперника, одного відскоку не вистачило для дабл-даблу, також закинувши 7 триочкових. Легкий форвард (200см, 94кг) розповів клубній прес-службі про свої баскетбольні захоплення, приклади для наслідування і плани.
- Як баскетбол прийшов в твоє життя, розкажи про перипетії початку баскетбольного кар'єри?
- Під час мого шкільного навчання в "Надії" проходив Кубок Губернатора з баскетболу, з усіх районів області приїжджали хлопці, я був відібраний зі своєї школи із-за високого зросту. Моя команда посіла перше місце серед усіх учасників і мене направили в спортшколу для занять баскетболом. Я вчився у восьмому класі на той момент у своїй школі, згодом мене перевели у вище училище фізичної культури. Тренувався я з гравцями 1997 року. Поступово все виходило у мене. Так як я сам 1998 року народження, був направлений до тренера Олександра Шнейдера, який як раз і тренував хлопців мого року народження. Завдяки Олександру Андрійовичу у мене був поставлений кидок, і я почав відчувати впевненість. Також, важливим періодом був час на підготовчих зборах в Затоці з Денисом Роздобудько.
Пізніше була створена команда "Орексім" для участі у Вищій Лізі Чемпіонату України з баскетболу. В іграх я не був задіяний, однак у грі з "Хіміком-2" гравець на такій же позиції як і у мене Стас Василюха отримав травму, і так склалося, що тренер почав мені давати ігровий час. Таким чином все і закрутилося - я повірив у себе і сам тренер в мене. Почав забивати, маючи по 30-35 хвилин на паркеті.
Потім у моїй кар'єрі був "Ніко-Баскет". На початку я навіть не брав безпосередньої участі в іграх, хвилин на 5-10 мене випускав тренер Валентин Борисович Берестнєв. Але пам'ятаю, що виходив і відзначався влучними триочковими. Так склалося, що я відіграв півсезону.
- Потім ти став гравцем команди-дублерів МБК "Миколаїв"?
- Я навчаюся в миколаївському аграрному коледжі, проходила, пам'ятаю всеукраїнська студліга з баскетболу. Наша команда з коледжу поїхала в село Мирогоща Рівненської області для участі у змаганнях і посіла перше місце. По поверненню назад я отримав дзвінок від Дмитра Леонідовича Шиманського з пропозицією бути у складі МБК "Миколаїв-2" і запрошенням на зустріч з Президентом клубу Бобровим Миколою Євгеновичем. Я прийняв рішення стати гравцем МБК-2. Умови мене влаштовують, тренуюся повноцінно, маю достатньо ігрового часу в Першій Лізі, з тренером Дмитром Шиманским хороші відносини.
- Що здобула команда після виліту із розіграшу кубка України від "Динамо-Одеси" представника Вищої Ліги?
- Динамо-Одеса - міцна команда з дорослими виконавцями і з великими амбіціями у Вищій Лізі. Думаю, що вони здатні на рівних грати з командами Суперліги. Склад сильний і досвідчений. Очевидно, це плюс для нас зіграти з таким серйозним суперником, відчути боротьбу, набратися досвіду в подальшому розвитку. Можливо, при деякій відсутності старань і недосвідченості ми з таким великим розривом їм поступилися і вилетіли з Кубка. Було прикро, але психологічної ями як такої не було, у нас на носі був старт у Першій Лізі. Ми проаналізували і зрозуміли, треба прагнути далі.
- І як раз старт був з дублюючим складом вашого кривдника в кубку.
- В "Динамо-2" дуже юні хлопці в складі, тим не менш перспективні. Команда дуже і дуже молода. Вважаю, що в іграх з нами в цей раз наш суперник набрався певного досвіду. Ми в цих протистояннях були сильнішими. Надалі ми отримали впевненість на наступному етапі сезону.
- І вона як ніколи була потрібна, адже наступний тур був з більш серйозною командою "КДПУ" з Кривого рогу, торік виступала у Вищій лізі і зайняла 4 місце.
- Готувалися і налаштовувалися по-бойовому - дивилися відео, розбирали їх ігрові моменти, комбінації. Ми з гравцями усвідомлювали, що нам по силам боротися на рівних і вигравати. Так вийшло, що першу гру ми провалили. У другій же виглядали набагато краще, хоч і погано виступили в першій чверті, мали шанс здобути перемогу, але наприкінці не вистачило. Бій ми дали - все, що могли, залишили на майданчику.
- 9 і 10 грудня команда проведе ігри у Запоріжжі проти місцевого "Металурга", як проходить підготовчий процес до третього туру?
- У гравців травм немає, всі свіжі і здорові, настрій хороший, готуємося в звичайному режимі, по два тренування в день. Це для нас буде перший виїзд в сезоні. Розраховуємо на позитивний результат, необхідно вигравати. Крім тренувань були ігри в Миколаївській баскетбольній лізі, ми поступилися "Нікобаскету", нещодавно виявилися сильнішими за "Легіон". НБЛ має таке значення, що необов'язково і важливо тільки перемагати, а саме бути в ігровому тонусі і ритмі, мати практику для гравців молодшого віку, які недостатньо задіяні в Першій лізі, награвати комбінації.
У всіх іграх, що я бачив вживу, ти практично не залишаеєш паркет без слем-данку. Кидки зверху тобі вдаються від природного стрибка, або відпрацьовуєш цей елемент?
- На тренуваннях я прагну виконувати тренерські вказівки - займаюся повноцінно. Саме ось, щоб розвивати стрибок для данків, то ні. У мене виходить це робити із-за високого зросту і від природи хорошого стрибка. Данки люблю робити, це ж красиво.
- Твоя особиста мета на сезон з командою МБК-2?
- Докласти максимум зусиль, щоб красиво і переможно завершити сезон. Мінімізувати кількість дурних помилок. Сподіваюся, удача нас в цьому буде супроводжувати. Рідко знати гіркоту поразок, зростати індивідуально.
- Є нині кумири баскетболу в тебе або гравці, які імпонують?
- Крістапс Порзингис з Нью-Йорк Нікс.
- Перед презентацією команд на сезон в театрі ти для анкети-опитувальника розповів, що любиш швидкість і мотобайки. Звідки такі переваги?
- Будучи ще в шостому класі, у батька був мотоцикл "Мінськ", і він навчив мене їздити. Мені це сподобалося і з часом я собі придбав мотоцикл по-цікавіше. Класні емоції. Люблю поганяти, і на машинах в тому числі.
- Є мрія у твоїй баскетбольній кар'єрі в майбутньому?
- У планах дебютувати в іграх Суперліги.
