Ольга Яцковець у фіналі ЄвроБаскета-2017 була наймолодшим гравцем національної жіночої збірної України. З червня минув час, загоїлися "рани" у серцях вболівальників і вщухли емоції у тренерів і функціонерів. З ініціативи останніх до нових звершень головну команду готуватиме новий очільник Горан Бошкович. Але і він викликав Ольгу Яцковець до тренувального табору збірної України, що готується до перших матчів кваліфікації ЄвроБаскета-2019 зі збірними Нідерландів (11 листопада, Амстердам) та Болгарії (15 листопада, Київ).
- Завжди приємно отримувати виклик до національної збірної, у мене ще не зникло відчуття особливого піднесення, коли знаходжу себе у списках викликаних на збори. Образно кажучи, завжди лечу до тренувального табору команди, мов на крилах. Намагаюся виконувати усі вимоги головного тренера. Горан Бошкович зрозуміло усе пояснює. Прагне, щоб ми усе виконували правильно, чітко, у швидкому темпі. Звісно, часу трохи замало – ми звикли до тривалих літніх зборів і трохи незвично за такий короткий термін опрацювати багато нової інформації, зігратися, але я впевнена, у нас усе вийде.
Квитки на матч Україна - Болгарія купуйте за цим посиланням.
- Різниця у тренуваннях Горана Бошковича і Володимира Холопова (очолював національну жіночу збірну у 2015–2017рр. – ред.) відчутна?
- Не хочу порівнювати. Не вважаю це коректним. Кожний тренер гарний по-своєму. У Холопова я грала у Києві після Бердянська, він довірив мені місце у збірній у фіналі ЄвроБаскета, тепер я граю за кордоном. Безумовно, є плюси і у Горана Бошковича.
- Зміна тренера покращила мікроклімат у команді?
- На мою думку, він і раніше був гарним.
- Нам чогось забракло у Чехії, вболівальники очікували не лише виходу з групи, тепер нова сторінка – щось знаєш про найближчих суперниць?
- Скажу банальне – кожна команда сильна і теж прагне перемогти. Головне – мати бажання. У грі двох сильних команд на перший план виходить психологічна стійкість.
- Бачиш себе у стартовій п’ятірці?
- У збірній є більш досвічені гравці, до яких мені ще треба рости. Я молода, тягнуся до них. Хочу потрапити у склад, але для цього треба багато працювати.
- Над чим працюєте зараз?
- Ми готуємо нові комбінації, тренуємо їх щодня, відпрацьовуємо тактику.
- Ти вперше приїхала до лав збірної у статусі легіонера, як живеться на закордонних хлібах (Ольга грає за словацький Ружомберок – ред.)?
- Дуже тішить, що кар’єра розвивається у вірному напрямку. Це великий досвід, що я поїхала, мені там дуже подобається, відчуваю, що прогресую, а не тупцюю на місці. У нас зараз молода команда, немає вікових гравців, граємо, як можемо (Ружомберок посідає другу сходинку у чемпіонаті Словаччини – ред.).
- Які цілі стоять перед клубом?
- Тренер каже, що треба стати хоча б другими у чемпіонаті Словаччини (лідирує Good Angels – ред.). Поки що маємо дві поразки, але чемпіонат тільки набирає ходи і сподіваюся, усе найкраще для нас попереду.
- Тренер без проблем відпустив тебе до лав збірної України?
- Він був щасливий, коли дізнався, що надійшов виклик. Сказав, що пишається мною, побажав удачі у збірній України. Усі дівчата за мене вболіватимуть.
