Гравець національної жіночої збірної України Валерія Бережинська розповіла про зміни, які помітила у тренувальному процесі за нового наставника Горана Бошковича. У київській Пущі Водиці команда готується до старту у кваліфікаційному турнірі чемпіонату Європи-2019 (11 листопада в Амстердамі українки зіграють зі збірною Нідерландів, 15 листопада у Києві приймуть збірну Болгарії).
- Усі приїхали у піднесеному настрої, налаштовані на позитив. У тренера дещо інша філософія, сподіваюся, усі під неї підлаштуються. У нас, звісно, не так багато часу. Але, що зможемо, те зробимо.
- Що нового вніс у тренувальний процес Горан Бошкович?
- Він сповідує більш агресивний стиль гри. Більш швидкий темп, більш динамічно тренування проходять. Я переконана: зміни, що відбулися, будуть нашою перевагою. Мені до вподоби такий стиль.
- Зміна тренера, як правило, спричиняє емоційний підйом. Це сприятиме успішному старту у відборі?
- Зараз можу сказати, що жодного натяку на негатив не відчула. Це сприяє роботі.
- З ким ділиш кімнату на зборах?
- З Ді (Д’Андрою Мосс – ред.). Але вона тільки приїхала. На попередніх зборах ми добре потоваришували. Відтоді завжди раді бачити одна одну.
- Якесь уявлення про найближчих суперників маєш?
- Команди ще не розбирали. Зі збірної Нідерландів я знаю дівчат, які грали у Франції і їхній тренер теж грала у Франції. То ж я здогадуюся, чого можна від них очікувати.
- А чого саме?
- Вони не Іспанія, але у складі їхньої збірної є пара гравців, які здатні вирішувати долю матчів. У будь-якому разі розслаблятися не можна.
- А щодо Болгарії, вже глядачі допоможуть обіграти їх вдома?
- Сподіваюся. Я про Болгарію ще взагалі нічого не знаю. Але я хочу здобути дві перемоги у листопаді, потім будемо розбиратися далі.
Квитки на матч Україна - Болгарія купуйте за цим посиланням.
- У Києві грати приємно?
- Пам’ятаю матч із Сербією і яку підтримку мала тоді збірна України. Це було супер! Сподіваюся, що ці ж емоції, така ж галаслива підтримка, будуть і під час матчу з болгарками. Це запорука перемоги.
- Вболівальники багатьох вас здебільшого бачать на екранах.
- І нам приємно. Я в Україні вже давно не граю. І у єврокубкових матчах не перетинаюся з українськими командами. Та завжди приємно приїжджати, грати вдома, бачити на трибунах українські прапори, глядачів, що співають Гімн, а потім заводять тебе своєю несамовитою підтримкою.
- Коли прилітаєш літаком в Україну, відчуваєш – що ти вдома?
- Якусь рідну емоцію, звісно, відчуваю. Але часом мені здається, що я ніде не почуваюся себе вдома. Скрізь мене запитують – що у тебе за акцент, звідки ти? Мене у Миколаєві (рідному місті Валерії – ред.) запитали, за рогом від будинку – ти звідки? (посміхається – ред.). Що за акцент у тебе?
- Як звідки? З Америки, з Франції.
- А в Америці і у Франції запитують те саме – що за акцент у тебе, ти звідки? (сміється – ред.). Скрізь підбираю потроху, ніхто мене рідною не назве, та... нічого.
- Кажуть - якщо хочеш змін, зміни зачіску. Ти саме зачіску змінила (Валерія пофарбувала волосся у жовто-гарячий колір - ред.).
- Це минулого тижня експеримент зробила. Так у нас у клубній команді повелося. У кого фіолетове волосся, у кого рожеве, у кого червоне. Так, одна за одною і понеслося.
- Чи може у грі стати принагоді зміна іміджу?
- Як в Англії кажуть: добре виглядаєш, добре себе почуваєш. Додам: відтак, і граєш добре. Сподіваюся, так і буде.
