Капітан КДЮСШ-Чемпіон Єлизавета Кушнір є найрезультативнішою у команді (17,7 очок у середньому за гру). Це при тому, що травма завадила їй зіграти у фіналі чотирьох ВЮБЛ (дівчата-2001). Ліза розповіла про те, як триває відновлення і про амбітні плани на майбутнє. Адже Чемпіон з наступного сезону гратиме у Вищій лізі.
- Травма була серйозною, розірвала хрестоподібну зв’язку ще у квітні у матчі з Дніпром (СДЮСШОР-5-ДВУФК – ред.) у заключному перед фінальним туром чемпіонату. Дуже добре, що прооперували одразу ж наступного дня, відновлення йде добре і швидко. Лікарі обстежують регулярно, тричі на тиждень ходжу на реабілітацію. Через два тижні, кажуть, вже можна розпочинати бігати, а у серпні відновлювати тренування і набирати форму.
- Як оціниш виступи команди у чемпіонаті? Ви посіли у топ-квартеті четверте місце, чи могли стрибнути вище?
- Могли, але травми завадили. Марина Петржек, я, ще дівчата… Якби ми грали стартовою п’ятіркою і усі дівчата були здорові, могли б поборотися і за бронзові, та й за срібні медалі.
- Травма мимоволі допомогла зосередитися на навчанні?
- Після того, як травмувалася, тиждень лежала у депресії, дуже шкодувала, що пропускаю фінал. Ми йшли до нього усією командою увесь сезон, готувалися, а тут так вийшло. Дівчата регулярно відвідували, підтримували. І я намагалася вийти з цього стану, прагнула зануритися у навчання, але було дуже складно.
- З наступного сезону ваша команда гратиме у Вищій лізі. Ірина Євтушенко розповіла, що однією з умов потрапити до її складу є вступ до НУБіП. Ти маєш на меті стати студенткою цього ВИШу?
- Я киянка, і я звісно збираюся вступити до НУБіП. Коли Ірина Михайлівна нам сказала, що ми будемо робити команду, я навіть перестала розглядати варіанти з іншими ВИШами. Бо хочу далі продовжувати займатися спортом, не дивлячись на травми, залишатися зі своїм тренером. Бо вона мене усьому навчила, я вважаю, що вона дуже гарний тренер і хотіла б продовжити грати разом з нею.
- Баскетбол робить тебе щасливішою?
- Коли я приходжу на тренування, на ігри, я взагалі забуваю про усе. Зараз я сиджу вдома, але вже не можу без тренувань. На вихідних йду до зали, штрафні кидаю, над передачами працюю, над веденням. Що дозволяє мені нога, роблю усе. Не можу без баскетболу. Як травмувалася, дуже важко було без звичного режиму щоденних тренувань.
- Зараз індивідуально займаєшся, чи хтось з дівчат так само тренується, збираєтеся десь?
- Ми збираємося, у нас тренування у НУБіП проходять. Зараз просто багато хто з дівчат пишуть ЗНО. У нас 2002-го року дівчата є і 2001-го. Останні мало ходять на тренування через підготовку до ЗНО. Зараз 4-5 дівчат на тренування приходять. Я сподіваюся, інші дівчата успішно складуть ЗНО і нас знову буде багато на тренуваннях. Ірина Михайлівна проводить тренування, скоро ми вирушимо на перші збори.
- Якщо у тебе таке ставлення зворушливе до баскетболу, є плани досягнути більшого?
- Дуже хотілося б потрапити до лав збірної України. Прагнула до U-16 потрапити, але була тільки на перегляді, на чемпіонат Європи не поїхала. Сподівалася, що можливо цього року хоча б потраплю на перегляд до U-18. Але травма стала на заваді. Втім, переконана, усе буде гаразд. Зараз найголовніше заграти у Вищій лізі, сподіваюся у перспективі гратиму і за кордоном. Буду старатися, бо дуже хочу досягти чогось у спорті.
- Як називатиметься ваша команда у Вищій лізі.
- Залишимо назву «Чемпіон». Нас уже усі знають, як «Чемпіон», ми думали поміняти назву, але вирішили залишити, як є.
- Тепер назва команди буде вашим локомотивом.
- Можна і так сказати. Будемо намагатися у кожному матчі відповідати цій назві. Думаю, усі хочуть посісти перше місце, Але зараз головне – пройти усі збори, щоб ми стали зіграними, згуртованими. Я сподіваюся, у нас усе вийде.
