Покоління «Хімік-2001» неодноразово виступало у фіналах, проте жодного разу здобути перемогу так і не спромоглося. Тричі цей колектив мусив задовільнитися статусом віце-чемпіонів. У четвертому фіналі за довгі роки виступів у ВЮБЛ Хімік мав протистояти фаворитам сезону КСЛІ-Київбаскет, які зазнали лише однієї поразки за весь сезон і були господарями фінальних матчів. До того ж у команді, яку очолював Володимир Понько більшість гравців була молодше своїх конкурентів.
- У нашій команді тільки 2 гравці 2001 року народження, основний склад - 2002 року, і ми спочатку були у ситуації, коли потрібно було грати проти старших суперників. Ще одна складність, з якою ми зіткнулися, - це різний рівень ігрової практики у хлопців всередині команди: хтось більше грав у Вищій лізі, хтось більше мав практики у ВЮБЛ-2002, і нам потрібно було за час підготовки до фінального туру привести їх до якогось єдиного ритму, щоб вони відчували один одного на майданчику. Хочу сказати, що на цьому етапі дуже було приємно працювати з хлопцями, вони дуже старалися, віддавалися підготовці в повній мірі, з серцем і душею. Третя складність, з якою ми зіткнулися - не допустили Дениса Клевзуника до участі у фіналах, бо у нього було не достатньо ігор за команду 2001 року, більшу частину сезону він був задіяний у «вишці». Проте Денис дуже допоміг нам з Юрієм Вакарчуком, він став частиною тренерської команди. Він дуже добре ладив з хлопцями, допомагав у підготовці усім чим міг.
Можу сказати, що в грі «Хімік-2001» - КСЛІ всі чекали перемоги столичного клубу. Їх підтримував зал, на зустрічі були присутні тренери збірної, і безперечно, матч був у всіх відносинах гідний фіналу, лиш одна гра мала визначити кращого. Кияни виграли першу чверть +5, другу ми провели на рівних. Було важко утримати в особистому захисту лідерів суперника Іллю Зайця, Івана Ковальчука, їх капітана Олександра Сидорука, але в другій половині, коли ми кілька разів міняли систему захисту, нам вдалося зламати гру суперника, за рахунок цього третю чверть ми зіграли 20: 8, і перед підсумковою десятихвилинкою заробили перевагу в 7 очок, 56:63. На фінальному відрізку важливо було не розслабитися, не втратити концентрацію, хлопці нас не підвели і нарешті-то ми разом домоглися перемоги по 2001 року. Ми чемпіони! Олександр Ковляр визнаний MVP фіналу; в п'ятірку найкращих гравців фіналу увійшли Артур Фреш-Стаханов (центровий) і Микита Безима (нападник).
Звичайно, цієї перемоги не було б без важкої роботи команди і тренерів, але і без допомоги всього клубу. Ми дуже вдячні тренерському штабу команди Вищої ліги, вдячні колективу і профкому ОПЗ за ті можливості, які були створені для підготовки команди в ході передсезонної підготовки і для тренувального процесу під час сезону. Також хочемо висловити подяку батькам, які приїхали підтримати хлопців, які вболівали за нас вдома, і дзвонили зі словами підтримки та вітали після кожної гр і усім, хто вболіває за «Хімік»!
