Форвард Берніс Мосбi стала другою американською легіонеркою в складі жіночої команди Прометея. Тренерський штаб команди розраховує на універсальну гравчиню, за плечима якої півтора десятка років професійної кар'єри, на те, що вона впродовж сезону словом і власними дiями на майданчику зможе допомогти молодшим партнеркам.
Берніс вже приступила до тренувань в Прометеї і дала інтерв'ю клубній прес-службі.
- Берніс, коли надійшла пропозиція від клубу, чи довго роздумували над нею?
- Я рада можливості виступати в Прометеї, стати частиною історії клубу, тому що жіноча команда в ньому з'явилася тільки в цьому сезоні. Звичайно, оскільки я професіонал, обмірковувала цю пропозицію. Тепер я тут і у мене є можливість продовжити свою кар'єру в Україні.
- Яку найпершу інформацію зібрали про Прометей? Про Україну?
- Я навела довідки про Прометей. Знаю, що клуб існує вже третій сезон. Почитала в Вікіпедії про Україну. Знаю, що в країні є певні труднощі через конфлікт з Росією, але в Кам'янському все спокійно. Я професіонал і приїхала сюди працювати.
- Ваша співвітчизниця Кейшуан Джеймс говорила, що ретельно підходила до збору інформації про нашу країну. Чи спілкувалися ви вже з нею? Якщо так, поділилася вона чимось з вами, що здалося вам цікавим?
- З Кейшуан поспілкувалася поки небагато. Знайомлюся з усіма дівчатами, звикаю до умов в клубі, завдань, які ставить тренерський штаб. Спілкуюся з тренером команди Артемом Чемякіним. Він розповідає мені як все тут влаштовано, які вимоги в команді. Оскільки я тільки недавно прилетіла.
- В Прометеї зібрано багато молодих гравчинь. Чи може вам це завдати труднощів, адже на майданчику, можливо, часто доведеться на себе брати лідерські функції?
- У моїй кар'єрі вже був досвід роботи з молодими гравчинями. Я досвідчений гравець, пройшла великий баскетбольний шлях, тому буду всіляко намагатися допомогти молоді і на майданчику, і в повсякденному житті своїми порадами, якщо до мене будуть звертатися. Все буде робитися заради результату.
- Давайте поговоримо про ваші перші кроки в баскетболі. Ви народилися і виросли у великій родині. Чи займався хтось із ваших численних братів і сестер баскетболом? Можливо, мати?
- Я брала приклад зі своєї сестри, яка грала в баскетбол. Напевно, від неї мені передалася пристрасть до гри. У команді своєї школи я часто забивала близько 30 очок і ще в дитинстві закохалася в цю гру.
- Чи збереглися ці почуття до баскетболу і зараз?
- Так, я на майданчику граю з серцем, емоційно, з пристрастю. За межами ж майданчику я спокійна, комунікабельна людина.
- На яких своїх сильних якостях прагнете грати: індивідуальні дії, силовий баскетбол, дальній або середній кидок?
- Усе залежить від завдань, які ставить тренер. На майданчику я роблю все і намагаюся бути всюди. Можу обігравати суперника, кидати і з середньою, і з дальньої вiдстанi.
- Чи легко у вас проходить адаптація до нових умов? Чи були такі країни, де адаптація затягувалася?
- Зазвичай на адаптацію мені необхідно близько тижня. Зараз доводиться звикати до змiни часових поясів. Поки є таке, що іноді вдень хочеться спати. Ну а зараз я зігрілася після кидкового тесту.
- Який період кар'єри, на вашу думку, був особливо яскравим?
- Посідала високі місця зі своїми командами в Китаї і Кореї. Хороші спогади залишилися про виступи в Туреччині, де я виграла Кубок країни.
- Які очікування у вас від майбутнього сезону? Чи ставите перед собою якісь цілі?
- Це перш за все перемога з командою в чемпіонаті і Кубку України. Перед самою собою ставлю завдання максимально реалізувати себе в Прометеї незважаючи на свій вік. З вірою в Бога буду йти до досягнення своїх цілей.
