Капітан БК Черкаські Мавпи Андрій Кальніченко ділиться своїми думками щодо третього матчу півфінальної серії Суперліги Парі Матч між його командою та Будівельником. Поки що після двох київських матчів серії переможець "регулярки" здобув дві перемоги. Третя гра відбудеться у Черкасах 18 квітня.
- Для того, щоб продовжити півфінальну серію, потрібно більш організовано зіграти у захисті у третьому матчі. Оскільки провали були, не змогли зупинити швидкі прориви Будівельника, з цим у нас були проблеми. Насамперед треба починати від захисту, і будемо сподіватися, що ми з цим впораємося, дуже хочеться перемогти у третій грі.
- Після другого матчу ваш головний тренер Максим Міхельсон зазначив, що у деяких моментах забракло везіння, зокрема коли Кобець не влучив з-за дуги. На ваш погляд, що більше впливатиме на результат – характер чи індивідуальні якості?
- Ви правильно згадали про везіння. Пару своїх моментів ми не забили чисті кидки. А якби закинули, хто зна, яка була б гра. Можливо б і перемогли. Але це баскетбол. Перемагає найсильніший. Відтак Будівельник на той момент виявився сильнішим. А що буде у третій грі, будемо дивитися вже завтра. О 9-й вечора вже усе буде зрозуміло.
- Склад Будівельника виглядає дещо сильнішим, американці там на провідних ролях. Не тисне ця думка?
- На нас абсолютно нічого не впливає. Думаю, швидше більше хвилюватиметься Будівельник. Вони захочуть закінчити цю серію у трьох матчах і готуватися вже до фіналу. Але ми навпаки, грали розкуто. У першій грі у нас трохи не пішло, другу гру довго прокидалися, на те були свої причини – скажімо, у заторі стояли годину на шляху до залу. Але тепер вже це неважливо. Програли і програли. Але більший психологічний тиск, на мій погляд, відчуватиме Будівельник, щоб виграти і без проблем готуватися до фіналу. Та ми готові нав’язати бій і поборотися за перемогу у цій грі.
- Рідні трибуни підтримуватимуть команду, чи здатне це вплинути на результат?
- Звісно, у Черкасах ігри завжди проходять за підтримки вболівальників, вони – наш шостий гравець. Не дають зупинитися, десь морально впасти, недоналаштуватися. Вони завжди заводять, женуть вперед, і хочеш не хочеш – ти прокидаєшся, біжиш, захищаєшся, атакуєш. Болільники - дуже важливий чинник, коли граємо вдома.
- Не буде такого, що через високу відповідальність у цій грі можна перегоріти?
- Зараз скажу – ні. Як воно буде завтра? Хто не хвилюється, той, напевно не грає у баскетбол. Нема жодного гравця, який виходячи на гру, не хвилюється. Вболівальники теж приходять на гру і переживають, а ми гравці поготів. Я ж кажу, ема такого гравця, який би виходив на гру без емоцій хвилювання. Завжди перед іграми, хоч ти чемпіон, хоч аутсайдер, хоч це товариська гра – завжди має місце налаштування на гру і переживання.
- Зрозуміло, що ви сконцентровані на подіях у своїй парі, чи спостерігали, як розвивається інтрига у паралельній парі? Очікували, що суперництво Дніпра і Хіміка розтягнеться на п’ять матчів?
- Відверто кажучи, очікував. Думав, що Дніпро пройде у фінал. Але бачите як – дві гри у Южному вели по 15 очків, але потім відпустили і програли, першу гру в овертаймі, та й і в п’ятій грі міг бути овертайм. Це була дуже цікава пара, непередбачувана. Обидві команди гарні. Легіонери (Хіміка – ред.), звичайно, у п’ятій грі сказали своє слово, що вони є лідерами цієї команди і лідерами чемпіонату. Вони просто взяли і витягнули за вуха Хімік у фінал.
