Капітан жіночої збірної України з баскетболу 3х3, новоспечена бронзова призерка чемпіонату світу Ганна Зарицька поділилася своїми враженнями від виступу у Нанті, пояснила, чому не вдалося подолати кваліфікаційний бар’єр чемпіонату Європи і чому в України більше шансів досягти успіху на Олімпіаді у 3х3, ніж у 5х5.
- Усі ігри на чемпіонаті світу виявилися для нас непростими. Нам трохи забракло часу як слід підготуватися до змагань у Нанті. Бо до останньої миті не був остаточно відомий склад команди – які гравці захищатимуть честь України у 3х3, які поїдуть до Чехії наЄвробаскет 5х5. Якби було трохи більше часу на підготовку, Угорщині ми б точно не поступилися.
- Ви маєте срібну медаль чемпіонату світу минулого року, тепер бронзу Мундіалю у цьому році. Про що це свідчить?
- Ми демонструємо стабільність високих результатів, і це приємно, нас вважають сильною збірною, безумовно, ми відповідаємо цьому статусу. Стараємося у кожному матчі, боремося за кожний м’яч, падаємо, віддаємося кожній грі, кожна з нас. Дякуємо тренерам Юрію Процюку і Дмитру Неволіну, які готували нас до кожної гри, переглядали разом відео, розбирали, аналізували, планували тактику дій на кожний наступний поєдинок.
- Який чемпіонат світу був складніший – минулорічний у Китаї чи цей?
- Цей. У Нанті ми зовсім не мали прохідних ігор. Вийшли зі складної групи маючи одну поразку від Нідерландів, але потім повернули їм цей боржок, вигравши бронзовий поєдинок.
- Чемпіонат світу 3х3 стає сильнішим?
- Так, набагато більш конкурентним. Відчувається професійний підхід усіх учасників. Якщо раніше команди здебільшого комплектувалися дівчатами з 5х5, то зараз збірні 3х3 це окремі команди. І дуже добре, що ці команди їздять одним і тим самим складом і на профітури, на інші турніри, досягають високого рівня зіграності. Ось цього нам трохи забракло. Якби нам ще трохи зіграності додати, впевнена, були б чемпіонками.
- Ви стали найрезультативнішим гравцем чемпіонату світу (Ганна набрала 52 очки у семи матчах - ред.), мали таку мету чи це збіг обставин?
- Я просо виходила, налаштовувалася. Звісно, хотілося досягти високого результату. Вийшло т рохи нижче, ніж того року, але вважаю, бронза – це теж добре.
- Як вдалося не розгубитися після прикрої поразки у півфіналі з угорками?
- Ми великі молодці, що не зламалися, зібралися після цього, налаштувалися на наступну гру (з Нідерландами, у якій розігрувалися бронзові медалі – ред.). Було важко це зробити, бо залишався осад після несправедливого рішення суддів – за 0.9 секунди нереально зіграти чек, а якщо ти у стрітболі зіграв чек, вже час завершується, зробити удар і виконати кидок. Але судді вирішили так, вже не буду до цього повертатися, будемо і далі доводити, що помилилися вони.
- Чому після здобуття бронзи чемпіонату світу не вдалося подолати кваліфікацію на чемпіонат Європи (українки вийшли з групи, але поступилися у плей-оф з однаковим рахунком 10:13 Ірландії та Сербії і не пробилися до півфіналу, який гарантував путівку на чемпіонат Європи – ред.)? Чого було більше – психологічного спустошення чи фізичного виснаження?
- Ми просто були фізично втомлені, зморені. Багато команд везли два склади: одні виступали на чемпіонаті світу у Нанті, інші – на кваліфікації чемпіонату Європи. Насправді дуже важко виступати одним складом безперервно. Та хоча б день відпочинку ще один був! (збірна витратила один неігровий день між турнірами на трансфер між Нантом і Пуартьє, де відбувалася євро кваліфікація – ред.). Спакували валізи, переїхали з міста до міста, а наступного дня об 11-й ранку вже гра. Абсолютно ніякого відновлення не було. Звісно, є і наша провина, ми поступилися, вийшли з групи, але далі сил забракло.
- Перед цим Ви були у тренувальному таборі збірної України 5х5 у Володимира Холопова (головного тренера збірної України 5х5 - ред.).
- Вибачте, я цей момент зовсім не хочу коментувати.
- Ви пов’язуєте свою кар’єру більше з баскетболом 3х3?
- Якщо у мене буде складатися їхати у складі команди 5х5, я поїду 3х3. Однозначно. 5х5 - ні.
- Ми бачимо у Вас на грудях красиву медаль, але коліна намащені "зеленкою".
- Без одного немає іншого (посміхається – ред.). Старалася, падала, боролася. Місце на п’єдесталі вимагало викладатися у кожній грі на 100%.
- Які враження від організації чемпіонату світу?
- Якщо порівнювати з Гуанчжоу (місто проведення попереднього Мундіалю – ред.), то у Нанті організація була гіршою. Жили в одному готелі, харчувалися в іншому. У третьому ще щось робили. Організація була, як кажуть, "не фонтан". Це суто моя особиста думка, можливо я помиляюся. Але головне, є результат – усе інше пережили.
- Тепер орієнтир – олімпійське Токіо-2020?
- Будемо старатися, тепер важливо мати високий рейтинг. Бо на чемпіонат світу відбір був за рейтингом, не за результатами чемпіонату Європи чи відбору. Дай Бог, матемо відповідний рейтинг, кваліфікуємося на Олімпіаду у боротимемося за призові місця.
- У будь-якому разі досягти успіху на Олімпіаді у 3х3 шансів більше, ніж у 5х5?
- Згодна. У стрітболі ми маємо досвід успішних виступів. І мені здається, що у 3х3 ти не можеш жодної команди розібрати, як у 5х5. Якщо ти у 5х5 можеш збагнути, де ти можеш, скажімо, у захисті підстрахувати, відступити від свого гравця, піти допомогти, то у 3х3 якщо ти підеш допомогти, тобі у будь-який момент може "прилетіти", підеш когось підстрахуєш, те ж саме. Тут здебільшого гра 1 в 1. Так, у 3х3 складніше фізично, але більше шансів на перемогу.
