Сьогодні вночі молодіжна збірна України повертається додому з чемпіонату Європи. У головного тренера збірної – Максима Міхельсона сьогодні перший вихідний на Криті. Частину його він присвятив підсумковому інтерв’ю для сайту ФБУ.
- Максим, Сергійович, як можете оцінити виступ вашої збірної на чемпіонат Європи
- Кожен тренер на чемпіонат Європи ставить перед командою турнірні завдання, у нас вони стосувалися боротьби за високі місця. Якщо ти не виходиш у плей-оф турніру, то у такій ситуації важко знайти потрібні слова, важко мотивувати команду. Хорошим прикладом є минулорічний чемпіонат Європи, коли ми поступилися німцям у чвертьфіналі і не змогли далі знайти у собі сили, команда була не схожою сама не себе. Цьогоріч я завдячую хлопцям, що вони не лише гідно виглядали у другій частині, а й, навпаки, додали по ходу турніру. Ми виграли життєво важливий матч проти Чехії і показали змістовний баскетбол у заключних матчах проти Швеції і Туреччини.
– Склалося взагалі таке враження, що два найсильніші матчі на Євробаскеті ви зіграли саме у двох заключних матчах.
– Можливо, й так. Ці ігри фактично не мали турнірного значення, але були дуже цікавими. Ми грали проти іменитих суперників. Шведів багато хто на цьому Євробаскеті бачив у вирішальних матчах турніру, турки – неймовірно сильна команда з уже сформованими авторитетними гравцями. Ми дуже конкурентно виглядали у цих протистояннях, вирвали перемогу у шведів, наприкінці основного часу зробили майже неможливе – перевели гру в овертайм і там уже досягли результату. З Туреччиною грали на рівних до заключних секунд. А не слід забувати, що лідери цієї збірної виступають у Євролізі та НБА. У нас теж талановите покоління, але поки що гравці нашої збірної не мають такого статусу. Приміром, Коркмаз довів, що недаремно він приєднався до своєї команди, зробивши паузу у виступах в літній лізі НБА. Він наприкінці нашого матчу за 30 секунд здобув 9 очок, чотири з них були взяті виключно його майстерністю.
– Для наших хлопців подібні матчі і турніри просто незамінні для професійного зростання?
– Однозначно! Це був дуже сильний турнір з непередбачуваною розв’язкою та несподіваними результатами. У цьому віці підібрався дуже сильний склад збірних і навіть схід з турнірної дистанції кількох фаворитів не виглядав надмірною сенсацією. У такій компанії ми посіли 10-те місце з 16-ти команд. З одного боку, ми не створили гучної сенсації, з іншого - виграли усі матчі, які нам було необхідно вигравати. Цей турнір однозначно допоміг нашим хлопцям у розвитку. На Криті ми уже побачили справжню чоловічу боротьбу, до якої наша збірна була готовою.
– Склалося таке враження, що на старті турніру слабко виглядали гравці у позиції 1-го та 5-го номерів. З чим це пов’язано?
– Можливо, це лише враження. Навіть скажу по-іншому: ми немало помилялися, можливо, помилки цих гравців кидалися у ввічі більше.
– Зотов і Скапінцев грали з травмами?
– У Зотова було ушкодження після матчу зі Швецією, він попросив не брати участь в останній грі проти Туреччини. На щастя, нічого страшного, але ми вирішили не ризикувати здоров’ям гравця. У Скапінцева дійсно були серйозні проблеми, він фактично грав однією рукою. На турнірі у Франції Діма отримав травму, яка постійно дошкуляла йому. Кожен дотик до його лівої руки супроводжував сильний біль. Напередодні кожного матчу лікарі буквально чаклували над ним, аби він міг зіграти. Взагалі є один фактор, який багато що зламав у нашій стратегії та картині гри – це травми! Можна розпочинати з гравців, які не поїхали з нами на чемпіонат Європи, а один-два гравці у позицію четвертого номера могли б докорінно змінити нашу збірну. Далі неймовірно важкі для команди ушкодження Ткаченка та Павлова. Ці гравці для нас були фундаментальними. Від них дуже багато що залежало, а взаємодії були перервані перед самим турніром. Це був дуже важкий удар для команди, хлопці набирали фактично по ходу чемпіонату. Уявіть, як бути тому ж Зотову, якщо напередодні він втрачає двох гравців стартової п’ятірки і взаємодії треба будувати заново. А головне – через травми у нас були втрачені взаємодії у захисті, саме чітких та злагоджених дій у захисті нам не вистачило для того, аби боротися за нагороди чемпіонату Європи.
– Ви – постійний учасник турнірів за участю юнацьких та молодіжних збірних. Чим турнір на Криті здивував особисто вас?
– В першу чергу, відзначу організацію. Вона була на дуже високому рівні, значно краще, ніж попередній чемпіонат Європи. Також відзначу непередбачуваність. Багато збірних стали справжнім сюрпризом для більшості спеціалістів. Дуже сильно виглядала Ісландія, їх центровий увійшов навіть у символічну збірну (Хлінасон). Ще перед стартом турніру я говорив про силу Ізраїлю, але мало хто очікував побачити цю команду у фіналі. Знайомі спеціалісти з Ізраїлю відзначали, що це найсильніша збірна за останні 20 років і я теж вважав, що команда – фаворит нашої групи. Як результат, вони дісталися фіналу і, думаю, могли навіть зробити більше.
– Виходячи з турнірних реалій, єдине, що могло допомогти нашій збірній – посісти вище місце у групі, а це значить обіграти Литву. Таке відчуття, що саме цей матч не пустив нашу команду у плей-оф?
– Я засмучений стартовою чвертю проти литовців, ми могли її зіграти краще, менше у ній припуститися помилок і мати кращі шанси у дійсно дуже важливому матчі.
– Як вважаєте, хтось із нинішніх гравців молодіжного складу може скласти конкуренцію у таборі національної збірної України?
– Зараз у таборі національної збірної і без того хороша конкуренція. Там підібрався дуже сильний склад. Якщо говорити реально, то конкурентноздатним зараз там міг виглядати хіба що Михайлюк. Я впевнений, що через 3-4 роки низка гравців молодіжної команди на хорошому рівні захищатиме честь збірної у формі національної збірної. Але зараз гравцям цієї молодіжної збірної потрібно дійти до кінця пірамідою, яка вибудувана у ФБУ. Так, наступного сезону я їх бачу у студентській збірній України, а дехто з них має бути лідером цієї команди. Лише після цього етапу вони мають зробити ще крок уперед.
Загалом хочу сказати, що я пишаюся тим, що мені вдалося попрацювати цей чемпіонат Європи з такими гравцями. Це стосується не лише тих, хто поїхав на турнір, а й усіх гравців, які працювали у тренувальному таборі. Не можу дорікнути жодному з них за недостатній рівень самовіддачі. Вони билися і боролися за кожен м’яч і показували неймовірний характер. Також хочу подякувати президенту ФБУ – Михайлу Бродському – та усій команді Федерації баскетболу України, які зробили усе можливе для прекрасних умов і підготовки до чемпіонату Європи. Окрема подяка і усім уболівальникам, які вболівали за нас у Греції та тут, в Україні. Дуже вдячний усьому тренерському штабу, лікарям та адміністратору команди, які відпрацювали весь цикл підготовки, як одна сім’я.
