Кандидат до національної збірної України Дмитро Глєбов разом з іншими членами команди взяв участь у медобстеженні перед початком навчально-тренувальних зборів. У Київському спортивному диспансері кабінетів - три поверхи. В усіх, де мали з'явитися "бігмени", на них чекали з радістю. Але не так легко відкривати двері з іншого боку.
- Мені не подобається прийом у стоматолога. Я страшенно боюся бормашинки. З дитинства. У кожної людини різні страхи. У мене – страх стоматолога.
- Головне, що у баскетболі ти нічого і нікого не боїшся.
- Це так. Грати без остраху часом заважають травми. Мене і досі непокоїть нога, через яку є не дограв останні два матчі у плей-оф Суперліги. Був надрив зв’язки гомілкостопа. Почав навантажувати після відновлення, нога трохи болить і пухне. Тому зроблю МРТ і можливо потрібно буде пройти ще курс реабілітації.
- Що запам’яталося під час медогляду?
- Після обстеження (D&K-тесту – ред.) лікар сказав мені, що у мене неординарний організм і зауважив, що мені треба йти в бізнес і створювати банк (посміхається – ред.). Не знаю, що тепер мені робити, але було цікаво це почути.
- Може варто замислитися над цією порадою?
- Було б непогано. Спорт спортом. Але після нього треба заробляти чимось на життя. Можна скористатися порадою.
- Попереду збірну очікує відбір на Євробаскет. Суперники по силах?
- Насправді, команду очікує непростий період. Тут нема дрібниць. Кожний матч може вирішити долю відбору – потрапить команда на чемпіонат Європи, чи ні. І турнір швидкоплинний. Протягом трьох тижнів ми зіграємо шість ігор. Усе залежить він нас, як ми підготуємося до цього турніру. У яких кондиціях підійдемо, з яким моральним настроєм. Усе залежатиме від тренувального процесу, до нього треба ставитися з максимальною віддачею, з максимальною концентрацією до кожного матчу, бо одна поразка може залишити нас за бортом Чемпіонату Європи. А суперників ви знаєте. Зі збірною Словенії ми регулярно зустрічаємося у товариських поєдинках перед чеммпіонатами Європи чи світу. І на чемпіонаті Європи у 2013-му ми грали за 5-6 місця, вони були господарями. У них теж перебудова йде у команді, склад молодшає. Команда Косово – велика загадка для усіх. Я навіть не уявляю, хто гратиме за цю збірну. І великий мінус, що обидва матчі проходитимуть на нейтральній території. Це лишає нас певних переваг. Можливо наша перевага у досвіді, бо ми неодноразово брали участь у подібних змаганнях. А вони – дебютанти. Що ж до збірної Болгарії, то ми з ними зустрічалися кілька років тому, виграли і програли. Але зараз там не грають брати Іванови. З Калояном Івановим я разом грав у Донецьку. Вони обидва грали за збірну, але через конфлікти з болгарською федерацією відмовилися грати за збірну. Зараз у болгар лідер Александр Везенков, гравець Барселони, має європейський досвід, до того ж вони натуралізували дуже гарного розігруючого Дебоста. Він був чемпіоном Польщі. А цього року мої друзі вирішили підписати його до свого баскетбольного клубу "Монако".
- Твої друзі?
- Так. Мій друг – генеральний менеджер "Монако". І Дебост буде одноклубником Сергія Гладиря. Болгари спочатку не планували залучати Дебоста до кваліфікації ЄвроБаскета. Але зараз склалася така ситуація, що у них "великий" випав їм потрібно закрити цю позицію. І молодих там достатньо багато хлопців.
- А сам де гратимеш у новому сезоні?
- Поки що перебуваю на стадії перемовин. Контракт не підписано. Є домовленість з Кривбасом, що якшо мені не вдасться працевлаштуватися за кордоном, то я дав обіцянку, що в Україні гратиму тільки у Кривому Розі. Це мій другий дім після Харкова. У мене там сім’я живе. Маю гарні стосунки з президентом клубу, з тренером. Обстановка там мені імпонує. Мені дуже приємно було грати у минулому сезоні, було багато відповідальності, я був лідером і хочеться довести, що тренер недарма покладає на мене сподівання і довіряє мені.
