Гравець збірної України U-16 Дмитро Стадник взимку на дебютному для себе у синьо-жовтих кольорах міжнародному турнірі в Барселоні (Іспанія) був обраний до символічної п'ятірки. В п'яти матчах у середньому він здобув 5.4 очка, а українці тоді виграли золото.
16-річний Дмитро другий сезон поспіль є безальтернативним «стартером» на позиції «першого номера» серед однолітків титулованого каунаського Жальгіріса. Виступав минулого клубного сезону за «зелено-білих» на трьох змаганнях: чемпіонатах Литви U-16 (срібло) та Каунаса (золото), ЄЮБЛ (також перемога).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В’ячеслав Окунський: Досягнення батька мотивують мене провести ще кращу кар’єру
За 21 матч сезону-2023/24 литовської кадетської першості розігруючий Стадник набирав у середньому за гру 5.3 очка (25% реалізації триочкових кидків), 3.7 передачі, 1.6 підбирання, 1.2 перехоплення за рейтингу ефективності (РЕ) 5.2.
У 18 матчах ліги Каунаса проти дорослих суперників – 7.0 очка (44.4% влучань «триочкових»), 1.6 передачі, 1.9 підбирання, його РЕ склав 7.2.
За 14 ігор ЄЮБЛ він до власного активу записав у середньому 6.6 очка (36.1% триочкових кидків), 2.2. передачі, 1.9 підбирання, РЕ – 6.4.
Наразі Дмитро Стадник перебуває у розташуванні кадетської збірної України та готується до Євробаскету-2024 U-16 Дивізіону В. Незважаючи на щільний графік підготовки він знайшов час і дав інтерв’ю для прес-служби ФБУ. Захисник розповів про очікування від євротурніру, мотивацію грати за збірну України до 16 років та власну кар’єру.
– Розкажи, будь ласка, про свій спортивний шлях. Як розпочав займатися баскетболом?
– Перші кроки в баскетболі розпочав робити у 6 років. Спочатку я пару місяців кидав мʼяча на вулиці з другом батька, але пізніше мій спаринг-партнер порекомендував відвідувати командні тренування. Він був знайомий із моїм майбутнім першим тренером Олегом Володимировичем Манойленком, тому я потрапив до секції саме цього наставника.
Свого часу я вирішив, що цей вид спорту є для мене доволі цікавим, не роздумуючи погодився займатися баскетболом у харківському Junior Basketball Club. Так все й розпочалося.
– Коли тебе вперше викликали до збірної України?
– У грудні 2023 року мене покликали до команди U-16. Це було неочікувано, бо на моїй нозі в той час був гіпс. Спочатку мені написав перший тренер і дав контакт наставника Дмитра Олександровича Забірченка. Через годину подзвонив головний тренер збірної та запросив на турнір у Каталонію. Лише через тиждень зняли мій гіпс. Дуже вдячний, що в мене повірили. Намагався виправдати довіру власною грою: в підсумку був включений до символічної п’ятірки змагання. Вважаю, що добре виступив особисто, а також ми з партнерами продемонстрували відмінну командну гру.
– Що тобі допомогло без участі в навчально-тренувальному зборі перед турніром, власне, «з літака» проявити себе в Барселоні?
– Спілкування із земляками зі збірної. З тим же Славою Окунським, який грає в Іспанії, Петром Білоусом, що виступає в Румунії, ми мали хорошу комунікацію до збірної. Переписувалися у спільній групі в соцмережі. Природно, що розмовляли на баскетбольні теми. Обговорювали хто і як любить грати, які схеми нападу та захисту використовують наші клуби, що ми змогли б успішно робити під час спільних виступів. З усіма іншими хлопцями познайомився вже під час турніру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кадетські збірні України U-16 виграли міжнародні турніри в Барселоні
У Барселоні тренер розповів нам комбінації. Навіть без спільних тренувань у нас відразу виникло взаєморозуміння на майданчику. Багато грали рick and roll з тим же Окунським. Я розумів, куди він буде рухатися та віддавав зручні передачі. Був певний «ментальний коннект».
– Коли познайомився зі згаданими Петром Білоусом і В’ячеславом Окунським? Як давно їх знаєш?
– З Петром знайомі з часів ВЮБЛ, бо року з 2019-го грали один проти одного в чемпіонаті України. А зі Славою познайомилися в Instagram взимку 2021 року. Хтось комусь відповів на сторіз, додалися в друзі, так розпочалося спілкування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець Петро Білоус увійшов до символічної збірної чемпіонату Румунії U-16
– Які в тебе очікування від чемпіонату Європи та мотивація грати за збірну України?
– Готувався, щоб приїхати у розташування збірної в хорошій формі, але без відчуття перетренованості. Взимку спрацювалися з партнерами. Наразі в нас уже розпочалися збори, а після них буде виступ на чемпіонаті Європи U-16.
Вважаю, що ми можемо і навіть повинні показати хорошу гру. Для мене представляти Україну на міжнародній арені – це велика честь і відповідальність. Мій батько служить у ЗСУ, саме тому відчуваю особисту відповідальність за те, що ми маємо віддаватися на повну, грати заради наших захисників з армії та держави. Буду змагатися на максимумі своїх можливостей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Десмонд Йяму: На Євробаскеті U-18 буду боротися за Україну та наших захисників на фронті
– Яка наразі панує атмосфера в збірній? Це єдиний монолітний колектив чи є поділ на групки?
– Для будь-якого колективу характерний розподіл на групи. Це нормальна практика. За великим рахунком у нас всі один з одним комунікують. Просто з кимось хтось більше спілкується, а з іншим – менше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чоловіча збірна України U-16 розпочала тренувальний збір
– У теорії в збірній ти маєш стати основним розігруючим захисником і виходити у стартовому складі. Кого бачиш своїми дублерами?
– Вважаю, що Рома Мануйлик має також грати, він дуже кваліфікований «перший номер». З Романом «перетинався» в ЄЮБЛ U-16. Тільки я виступав за литовський Жальгіріс, а він грав за кадетську збірну України, сформовану з хлопців, клуби яких змагаються у ВЮБЛ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роман Мануйлик: Якщо поїду на чемпіонат Європи, то готовий залишати на майданчику всі сили заради досягнення перемог
Думаю, також можна буде експериментувати з «великою п’ятіркою» та використовувати розігруючим захисником Яна Іванова. У нього в Іспанії висока інтенсивність темпу гри. Високий розігруючий – це тренд сучасного баскетболу. Чим вищий розігруючий – тим краще. Але Ян, безперечно, демонструє свою найкращу гру на позиції «другого номера». До речі, коли Іванов виходив у одній п’ятірці зі мною, то в нас теж була хороша «хімія» в Барселоні. Як і він, люблю грати агресивно, йти в прохід, «збирати» навколо себе захисників, створюючи можливість «відкритого» кидка для себе або перевагу моїм партнерам для подальшого обіграшу.
– Ти – харків’янин. Пам’ятаєш той день, коли розпочалося повномасштабне вторгнення в Україну? Як пережив перші місяці війни у 2022 році?
– З перших днів від початку повномасштабної війни нікуди не виїздив з Харкова, навіть в область. Не полишав квартиру моєї родини до вересня, коли поїхав у Каунас. Усі події того часу пережив особисто.
24 лютого 2022 року рано вранці мене розбудила мама зі словами: «Все ж таки почалося». Родина прийняла рішення, що не будемо панікувати та кудись їхати. Було досить страшно. Особливо коли читав новини про те, що російська армія все ближче до Харкова. Бачив короткі відео, як ворожі ДРГ заходили в місто та пересувалися знайомими мені вулицям.
У липні 2022 року в 500 метрах від мого будинку дві ночі поспіль по дві російські ракети атакували загальноосвітню школу. Від неї нічого не лишилося. Раніше постійно грав на пришкільному баскетбольному майданчику, бо там були відмінні кільця. Ні школи, ні кілець більше немає. Ті дві ночі були найстрашнішими в моєму житті. Влітку всі вікна були відкриті, вибухи чули так гучно, що не можливо описати словами.
До речі, перед зборами до Євро на декілька днів приїздив у Харків. Також чув вибухи десь в області. Повітряна тривога у місті – цілодобово. Першу ніч спав неспокійно, але потім звик.
– Як свого часу виник варіант продовжити кар’єру саме в литовському Жальгірісі?
– З квітня 2022 року розглядав багато варіантів продовження баскетбольної кар’єри за кордоном. Але з різних причин не виходило знайти новий клуб. Наприкінці серпня вирішив дізнатися, де мені можна буде грати в Україні, бо в Харкові лишатися – не варіант. Була можливість поїхати в команду МОБІ, яка базувалася в Броварах. Туди переїхав мій тренер Євгеній Валерійович Тодуров, під його керівництвом виступав за команду харків’ян 2007 р.н.
Написав своїм друзям про те, що збираюся в Бровари. Вони мені відписали, що вважають за потрібне, щоб я грав на вищому рівні. Серед них був Нікіта Цеслик. Він та його мама Валентина Миколаївна збиралися поїхати на перегляд у Жальгіріс та покликали мене із собою. Дали контакти директора каунаської академії, я написав і вислав свої хайлайти. У підсумку мені запропонували місце в команді, але попередили, що питання з проживанням, харчуванням і школою не будуть вирішувати.
Мама Цеслика погодилася взяти наді мною опіку, ми орендували трикімнатну квартиру, мої батьки сплачували частину квартплати. Рік прожили разом. Велика подяка за допомогу родині Цесликів! Завдяки їм потрапив грати до Литви.
– Розкажи, будь ласка, про сезон-2023/24 за Жальгіріс та особисті досягнення.
– Цей сезон провів непогано, хоча, звісно, можна було набагато краще. Грав у литовській лізі U-16 (MKL), ЄЮБЛ U-16 та міській лізі Каунаса (KKL). У кадетській лізі зупинилася за крок до золота, програвши у фіналі V. Knašiaus KM (баскетбольна школа імені Владаса Кнашіуса). Усі інші турніри, в яких брали участь, – виграли.
Був основним плеймейкером команди, у всіх важливих матчах виходив у стартовій пʼятірці та грав 20-25+ хвилин, створював велику кількість моментів для своїх партнерів. У першості Литви серед 16-річних у середньому за гру віддавав 3.7 передачі, всього провів 21 матч. Сам також вмію обігрувати, або забивати відкриті кидки, але основна моя роль у клубі – це організувати напад, бути лідером на майданчику, створювати моменти для партнерів.
Минулого міжсезоння в нас змінився головний тренер. Доволі довго прийшлося підлаштовуватися під бачення гри нового наставника, буду чесним, на початку було неймовірно важко.Тренер вимагав, щоб я був pass-first розігруючим. У сезоні-2022/23 я більше виконував завершень атак самостійно. Ближче до другої половини поточного сезону зрозумів, як саме наставник хоче, щоб грали я та команда. Розпочав знаходити баланс між створенням моментів для партнерів та особисто собі. Вважаю, саме тому в мене вийшло отримувати чи не найбільшу кількість ігрового часу серед усіх одноклубників.
– Також розкажи й про свій перший сезон у Литві.
– У сезоні-2022/23 із Жальгірісом теж виграли Суперфінал ЄЮБЛ групи «Північ». У фіналі та на третьому етапі мені двічі давали звання MVP (найкорисніший гравець – ред.). У литовському чемпіонаті посіли третю сходинку. У лізі Каунаса також стали третіми, а мене включили до символічної збірної. Повторюсь, у сезоні-2022/23 колишній тренер, який зараз очолює академію, дозволяв мені агресивно грати й самостійно забивати очки, а новий наставник вимагає, щоб я був pass-first розігруючим. Завдяки моїм асистам литовські одноклубники цьогоріч отримували індивідуальні нагороди.
– Оціни сильні сторони власної гри.
– Вважаю, що мої сильні сторони – це триочковий кидок, бачення майданчика й атлетичні показники, які допомагають якісно захищатися. Докладаю всіх зусиль, щоб розвинути власні баскетбольні навички до максимуму.
– Який твій улюблений ігровий номер? Що в ньому за значення зашифроване для тебе?
– Номер 8 на честь Кобі Браянта. До того, як приїхав у Литву, весь час грав саме під цим номером.
– За кого вболіваєш у НБА? Назви розігруючих, на яких хочеш бути схожим.
– Улюблена команда – Голден Стейт, відповідно найкращий для мене – Стефан Каррі. Але також подобається його вже колишній одноклубник Кріс Пол, який перейшов у Сан-Антоніо.
– Будь ласка, дай відповіді на ці ж питання, але стосовно Європи та української Суперліги.
– Звісно не можу не вболівати за Жальгіріс, який грає в Євролізі. Це зрозуміло. Крім нього подобається Монако. Відповідно мій найулюбленіший розігруючий – Майк Джеймс. Також подобаються Факундо Кампаццо з мадридського Реала й Кевін Пантер, який у міжсезоння змінив сербський Партизан на каталонську Барселону. Цікаво буде спостерігати у новому сезоні за протистояннями Реала та Барси.
У Харківських Соколах виступав Ігор Бояркін. Мені подобалася його гра. Ми розігруючі подібного типажу, невисокого зросту. Намагався у нього щось придивитися для покращення власної гри. Мій перший тренер Олег Манойленко був головним настаником «соколів». Я його постійно розпитував про Ігоря, чому він в тій чи іншій ситуації зіграв саме так, а не інакше. Намагався дізнатися як можна більше інформації про баскетболіста.
– Які курйозні ситуації виникали в тебе за кордоном?
– Коли проводив перший сезон, то знав дуже мало литовських слів. Моя команда поїхала на Суперфінал ЄЮБЛ, де запитав у хлопців як краще литовською відповісти на питання «Як справи?». Зі мною вирішили пожартувати та сказали дуже смішну литовську нецензурну фразу. А мені пояснили її значення як: «У мене все добре».
Головний тренер перед грою розпитував кожного індивідуально про справи та самопочуття. Дійшла моя черга відповідати. Я йому процитував цю литовську фразочку. Він був у ступорі, вся роздягальня реготала, але хлопці відразу за мене перепросили. Пізніше мені пояснили, що це значить насправді. Нещодавно цей наставник зустрів мене та пригадав той випадок. Знакова для мене ситуація знайомства з місцевою мовою.
– Де навчаєшся, які предмети подобаються?
– Наразі навчаюсь у двох школах: дистанційно в українському ліцеї, а також на денній формі в литовській гімназії. В українському загальноосвітньому закладі завершив 10 клас на відмінно. Завжди вчився гарно, навіть отримав відзнаку в початковій школі. У литовській гімназії також намагаюся добре вчитися, маю один із кращих середніх балів серед однокласників.
З предметів виокремлю історію, математику, можливо, географію. Мені будь-яка наука дається доволі нескладно, просто потрібен час і концентрація на предметі. Насправді дуже важко поєднувати спорт із двома школами, вільного часу практично ніколи немає: або тренуюсь, або навчаюсь, або сплю.
– Які маєш хобі?
– Особливо великих хобі не маю, бо, повторюсь, мало вільного часу. Але все ж таки дуже захоплююсь автомобілями, люблю про них почитати, подивитися відео, фільми, навіть іноді можу вийти з друзями до центру міста й подивитись, які по вулицям їздять гарні машини. Не можу знайти логічного пояснення, просто чомусь безмежно люблю авто. Також іноді читаю як художню, так і тематичну літературу.
– Який твій найулюбленіший автомобіль?
– Найулюбленіше авто – Porsche 918 Spyder. Це прям абсолютна недосяжна мрія. З більш реальних варіантів, який в майбутньому хотів би придбати, – BMW M5 серії F10.
– Про що читаєш літературу, яку раніше назвав «тематичною»?
– Здебільшого читаю про історію, геополітику та економіку.
