Чемпіоном ВЮБЛ серед юнаків 2008 року народження в цьому сезоні стала команда Рівненщина-ОСДЮСШОР, яка у Фіналі чотирьох грала обмеженим складом – фактично вшістьох. У Івано-Франківську в півфіналі рівняни завдали першої і єдиної поразки в сезоні дніпровській СДЮСШОР-5-ДФКС (75:57), а у фіналі виявилися сильнішими за київську ДЮСШ-1 (59:55).
Найкориснішим гравцем (MVP) Фіналу чотирьох визнали розігруючого переможців Романа Мануйлика. За 11 ігор сезону у середньому він здобув 11.3 очка, 7.3 передачі (перший асистент ліги) та 2.4 підбирання. Його рейтинг ефективності склав 10.6.
ВЮБЛ серед юнаків 2008 року народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
Роман для прес-служби ФБУ розповів про особливості сезону для себе, виступи за збірну на етапах ЄЮБЛ і бажання потрапити до складу України U-16 на чемпіонат Європи-2024 у Північній Македонії.
– Як ти прийшов на баскетбольну секцію, у скільки років?
– Граю в баскетбол з 10 років. На урок фізкультури завітав мій перший тренер Олег Васильович Єфімчук і запросив на тренування. До цього займався футболом.
– Розкажи, будь ласка, як провів сезон, у яких чемпіонатах виступав?
– У поточному сезоні мав ігровий час у другій команді БК Рівне, яка змагалася в Першій лізі. У підсумку завоювали 2 місце. Нас тренували Ілля Сергійович Шемосюк, який проводить зі мною індивідуальні заняття, Олег Володимирович Сотник й Анатолій Федорович Колот.
Також був гравцем стартової п'ятірки ОСДЮСШОР у ВЮБЛ сезону-2023/24 серед юнаків 2008 року. Моя команда здобула перемогу, отримав звання найкориснішого гравця. Ми стали чемпіонами, не зважаючи на те, що всі гравці захворіли напередодні фіналу. А двоє наших основних виконавців – форвард Вадим Михайлович і центровий Ілля Андреєв – не грали відповідно через пошкодження та потрапляння в лікарню з ангіною. Але завдяки злагодженій командній роботі зуміли вибороти таку жадану перемогу.
ВЮБЛ серед юнаків 2008 року: фотогалерея вирішального дня Фіналу чотирьох
– Через відсутність Михайловича й Андреєва команда змінила тактику. У Фіналі чотирьох грали зонний захист, несподівано для суперників. Наскільки баскетболістам було важко перебудуватися під нову для себе модель оборони? І які задачі ставили тобі особисто, як розігруючому?
– Ми провели обидва матчі вшістьох, без ротації, фізично не змогли б витримати персональний захист. Головний тренер Ілля Сергійович Шемосюк обрав таку тактику, щоб нівелювати перевагу насамперед дніпрян у грі один в один.
До старту ВЮБЛ у нас було два контрольні матчі з рівненськими аматорськими командами, де відпрацьовували зонний захист. Але не сподівалися, що будемо його використовувати в офіційних зустрічах.
Задача була не дати нас обіграти один в один, зустрічати у своїй зоні, щоб не витрачати багато сил. Також була установка дати можливість деяким гравцям суперників кидати здалеку. Відступати від них і грати більш «кучніше». А з такими баскетболістами, наприклад, як Артем Кочерга, Степан Топор або Данило Попов ми грали ближче. Під них підстрахування було більше, щоб вони не змогли розкрити свої сильні сторони. Один із наших в обороні «на м'ячі», а двоє – йому допомагали.
– Ти зазначив, що став найкориснішим гравцем ВЮБЛ. Очікував таке визнання чи ні? Які емоції переповнювали?
– Звісно, не очікував, що отримаю цю нагороду. Але більше радості отримав від перемоги, адже ми навіть не мріяли, що зможемо виграти чемпіонат. Усі гравці основного складу ОСДЮСШОР зіграли, як MVP. У кожній зустрічі по 4-5 виконавців набирали більше ніж 10 очок.
– У середньому за гру ВЮБЛ ти віддав 7,3 передачі. На якій позиції себе бачиш?
– Скоріше як pass-first розігруючий. У більшості випадків у проходах шукаю партнерів. Граю в команді, де всі баскетболісти володіють триочковим кидком, що дає можливість «розтягувати» захист суперників. Також працюю над своїм кидком і завершенням, щоб бути більш різноплановим гравцем.
– Будь ласка, розкажи про свій досвід виступів на міжнародній арені.
– Поточного сезону їздив на два тури ЄЮБЛ у складі збірної України U-16. Тренерський штаб мені виділяв багато ігрового часу, випускали у стартових пʼятірках. Вважаю, що зміг певною мірою себе проявити.
Але в першому турі в Латвії ми програли всі пʼять матчів. Тому емоції були негативними. Вже у наступному перемогли в трьох зустрічах і посіли 3 місце. Там емоції переповнювали. Навіть могли поборотися за другу сходинку, але трішки не вистачило зусиль для перемоги в матчі з ісландцями. Не вперше був за кордоном, але все ж це було щось нове для мене та стало неоціненним досвідом.
– Літо – це період ігор за збірні. Готовий, у разі рішення тренерського штабу викликати тебе на НТЗ, одягнути синьо-жовту майку?
– Мені важко відповісти на це питання. Не знаю, чи отримаю виклик на збір до кадетського чемпіонату Європи. Дуже серйозна конкуренція, буде непросто потрапити до підсумкового ростеру збірної.
Але старанно тренуюся, влітку підтримуватиму добру форму, щоб мати можливість позмагатися за місце у складі.
Якщо візьмуть на ЧЄ, то готовий боротись і залишати на майданчику всі сили заради досягнення перемог.
– У твоїй сім'ї ще хтось займається баскетболом?
– Раніше в школі грав тато. Спочатку він відвідував кожне моє тренування, а тепер після матчів допомагає аналізувати недоліки моєї гри. Батько має 193 см, думаю, що буду вищим за нього. Мій поточний зріст 188 см. За останні 2 роки додав понад 20 сантиметрів.
Також молодший брат Максим виступає за команди рівненської ОСДЮСШОР 2010 та 2009 р.н. Демонструє хороші результати. Набирав у лізі серед однолітків у середньому 15,3 очка, робив майже 4 перехоплень. Володіє стабільним триочковим, має гарний кидок із ведення. Він за ігровими якостями більше відповідає позиції атакуючого захисника, хоча, можливо, в іншій команді змінить свій стиль гри.
Мрію, що в майбутньому будемо грати разом в одній п’ятірці: я на «першому», а він – на «другому» номерах. До речі, Максим навіть чемпіоном ВЮБЛ став на рік раніше, ніж я. У сезоні-2022/23 виграв турнір разом з ужгородською командою 2010 р.н.
Влітку з братом маємо більше часу для спільних тренувань. Зранку ходимо до залу, де проводимо shooting practice, виконуємо триочкові, кидаємо з отримання, змагаємося, хто більше заб’є.
– Назви іноземного та українського баскетболістів, які для тебе є прикладом, на кого хотів би бути схожим.
– Іноземець – Лука Дончич, українець, напевно, – Олександр Ковляр.
Раніше влітку спостерігав у Рівному за Віталієм Шорстким, як він працював над технічними елементами та фізичною підготовкою. Віталій приходив у зал о 7 ранку і тренувався. Класно було дивитися на рівненського хлопця, який пробився до юнацьких збірних України, грав за країну в баскетбол 3×3. Це мене мотивувало.
– Як навчаєшся у школі, чи вистачає часу на уроки?
– Хоча дійсно приділяю дуже багато часу змаганням і тренуванням, але з уроками також встигаю. Навчальний рік завершив добре, майже всі предмети – на відмінно. Лише по дві вісімки та дев'ятки. Брав участь у шкільних олімпіадах із математики, географії та англійської мови. Торік виграв математику, був другим з географії на шкільному етапі. Цьогоріч посів у змаганнях із цих предметів другі місця.
– Розкажи, будь ласка, про свої хобі.
– Інколи можу в футбол пограти. Активно слідкую за професійним футболом, виступами національної збірної та українських гравців. Уболіваю за «Шахтар».
