Таврійський національний університет імені Вернадського має прекрасні умови для вступу для дітей із окупованих територій. Разом із тим в університеті активно розвивається напрямок фізичного виховання для студентів є амбіції створення баскетбольної команди, яка могла б виступати не лише у СБЛУ, а й у Вищій жіночій лізі. Очолює жіночу команду Василь Макаревич, який працював із багатьма студентськими колективами і не лише в Україні і має досвід як тренерської так і організаторської роботи.
Міністерський період кар’єри
«Моя перша тренерська робота у виші була в Національному університеті імені Шевченка, - згадує Василь Юхимович, - тоді саме кафедру фізвиховання залишив легендарний Анатолій Поливода і я прийшов на його місце де працював разом із Юрієм Виставкіним, але не довго, адже коли з’явилася нагода піти на навчання у Вищу школу тренерів, то довелося обирати або власна освіта, або робота в університеті. Я не вагаючись обрав перше і згодом паралельно пішов на роботу у міністерство., це був сам 1995 рік і незабаром національна жіноча збірна виборола золото Чемпіонату Європи і путівку на Олімпіаду. Уся організаційна підготовка до ігор у Атланті пройшла крізь мої руки: збори, турніри, візити до України збірних США і Австралії, це усе було за безпосередньої моєї участі, дуже великий і корисний досвід. Хоча мені особисто завжди хотілося саме тренерської роботи, уночі мені навіть снилися баскетбольні комбінації.
Міжнародний досвід
Згодом я сам кілька років працював тренером за кордоном, спочатку в Ірані, потім у Естонії, де тренував клубну команду і навіть жіночу юніорську збірну. Третьою країною стала Білорусь, де був старшим тренером клубу Сож. Ми грали у найсильнішій білоруській лізі, а значна частина тієї команди навчалася у Гомельському університеті, було і 2 українки Наталка Жиракова і Любов Альошкіна. Хоча головним тренером був Анатолій Рогозенко, за тренувальний процес більше відповідав я. Взагалі, працювати у Гомелі було добре, дуже хороший період, потім коли Білорусь накрила фінансова криза, чергова девальвація рубля я повернувся до України.
Студентські команди
Досвід роботи в Україні зі студентськими командами 1 роком в університеті Шевченка не обмежився. Хороші спогади лишилися після 6 років роботи у аграрному університеті, там довелося створювати команду що називається «з нуля» але поступово дійшли до Вищої жіночої ліги, кілька разів були другими на змаганнях серед ар граних вишів країни, тодішній ректор Дмитро Мельничук усіляко допомагав нашій команді.
Ще одним осередком, де довелося піднімати жіночий баскетбол був київський медуніверситет. У цьому вищі вдалося зробити дуже цікаву команду, навіть попри те що не було дуже високих дівчат. Ми успішно виступали і у СБЛУ і у змаганнях 3х3, дві збірних нашого нашого вишу (і хлопці, і дівчата) грали у чемпіонаті Київської області.
Таврійський університет
Були періоди, коли працював зі шкільними командами, після роботи у Білорусі працював у 59 гімназії у Києві, а перед тим, як пристати на пропозицію Таврійського університету працював дитячим тренером у 323 школі. Про Таврійський національний університет імені Вернадського узнав із завдяки сайту ФБУ. Тут сподобалося амбіції, те що хочуть мати команду, яка гідно виступатиме не тільки у студентських змаганнях, а й у загальнонаціональній лізі. Імпонує і те що діти із окупованих територій мають можливість вступити до вишу за спрощеною процедурою, я знаю що і у Криму, і у Севастополі, і Донецькій чи Луганський областях дуже багато талановитих дітей, які люблять баскетбол, таких ми завжди будемо раді бачити у нашій команді.
