Гравець жіночої національної збірної України Юлія Мусієнко прокоментувала свій дебют та виступ команди на товариському турнірі, який відбувся у Ризі.
- Запрошення до збірної сюрпризом не стало, адже я уже була на зборах із національною командою. Тренувалася я із повною самовіддачею і з великим бажанням, тому те що потрапила у склад і поїхала до Риги таким великим сюрпризом не було, а от коли тренер став давати багато ігрового часу, тут уже відчула, що таке грати у національній команді, приємно що за роботу на тренуваннях отримала винагороду у вигляді хороших ігрових хвилин.
- Тепер ти відчуваєш різницю між поняттями тренуватися зі збірною і грати за збірну?
Інший рівень дався в знаки одразу, інші швидкості, інший клас гравців, особливо важко було грати у захисті, суперниці у мене були атлетичні, потужні, захищатися проти них було дуже важко, але скажу, що це хороша школа. Більш досвідчені дівчата допомагали нам новачкам у всьому, атмосфера у нас була хороша, з тою ж Д’андрою Мосс потоваришували, хоча розуміли одна-одну не завжди.
- Певно більше спілкувалася із іншими одестками?
Приємно, що нас із ІнтерХіма було троє, з Крістіною і Єлізаветою ми знайомі дуже давно, тому було простіше трішки на початках, але за великим рахунком із усіма у команді мені спілкуватися дуже комфортно.
- Як оцінюєш виступ команди у Ризі?
Слід пам'ятати те що ми недорахувалися багатьох важливих гравців, у тому числі тих хто виходив у стартовій п’ятірці, тому результат можна вважати прийнятним, хоча звісно хотілося б щоб він був кращим і нам до снаги поліпшити гру.
- А сама задоволена тим, як дебютувала?
Я старалася бути максимально корисною для збірної. У останньому поєдинку я зіграла значно менше, але сама у тому винна, бо зробила пару помилок і тренер мене усадив на лаву, ображатися на щось, чи на когось не маю причин, помилок припустилася я сама, а не хтось там за мене.
- Судячи із твоїх слів, спліьну мову із тренером ви знайшли?
З Гораном Бошковичем працювати мені сподобалося. Він багато пояснює, розтлумачує, лишався з нами після тренувань, підказував, поправляв. Відчувається що тренер хорошого рівня і у спілкуванні жодних незручностей. Після турніру він поспілкувався із нами і сказав, що побачимося у листопаді, більше нічого не говорив, про офіційні запрошення поки говорити зарано.
- Зараз, що плануєш, можливо ще встигнеш трішки відпочити...
У мене буде зовсім мало відпочинку, уже цього тижня починається підготовка до Чемпіонату світу 3х3 із молодіжною командою.
