Капітан національної чоловічої збірної України В’ячеслав Кравцов розповів про підготовку команди до старту у відборі на чемпіонат світу – 2019. Тепер збірна готується не у передмісті Києва у Пущі Водиці, а у самому серці столиці – як це впливає на тренувальний процес?
- Усе супер, настрій піднесений, думаю, усі хлопці раді повернутися посеред сезону до рідної України, побачити своїх рідних і близьких. Тож звісно, ми прибули у гарному настрої а ще у непоганій формі. Бо в усіх країнах, де ми граємо, сезон у розпалі. Усі хлопці – у гарних кондиціях. Багато готуватися не треба, пригадати напрацювання літні, вивчити пару нових взаємодій – і вперед!
- Минулого разу ви готувалися у Пущі Водиці, тепер живете у центрі міста. Так краще? Можна вийти, побачити вечірній Київ – чи у номерах сидите?
- Ні, звичайно, мало хто сидить у номерах. Вільний від тренувань час на те і вільний час – його хлопці проводять, хто як хоче. Знов таки, багато знайомих, друзів, родичів приїхали. Ввечері гріх з ними не побачитися, не повечеряти. Київ у кулінарному плані теж гарне місто, моментами навіть нагадує рідну Одесу. Ну а на підготовку часу дійсно небагато, часу наприкінці дня залишається обмаль, та й втомлюємося після двох тренувань на день, витискаємо з себе усе, що можемо.
- Ти кажеш, що згадати комбінації і зігратися знов – не проблема. Встигнете?
- В усіх однакові умови. Усі збираються зі своїх клубів, не має виникати проблем. Усі пам’ятають, що робили влітку, освіжать напрацювання у пам’яті і будуть готові.
- Швеція – перший суперник. Вивчали вже її? Чи вам все одно – Швеція чи Туреччина?
- Ми вже отримали нарізки відео по гравцях, нам зробили скаутінг цієї збірної. Вивчаємо – цікава команда, але думаю, ми усе ж таки сильніші за цю команду. Головне, не втрачати своєї гри.
- Ну, і Туреччина, близька тобі країна (Кравцов грає у чемпіонаті Туреччини – ред.). Приймаєте її у Палаці спорту, чимало персональних симпатиків вболіватимуть за тебе з трибун, чи відчуватимеш додаткове хвилювання?
- Я чув, що на цей матч вже існує проблема «зайвого квиточка». Навіть намагаються збільшити за допомогою стільців кількість місць. Це, насправді, дуже приємно чути – рідко буває таке, що до гри ще залишається пару днів, та навіть більше, а квитків вже нема. Зрозуміло, що багато людей прийде, яких знаєш особисто. Дуже рідко ми граємо домашні офіційні ігри, одна – дві на рік, пару років взагалі так сталося, що не грали вдома. То ж грати вдома завжди приємно, а ажіотаж навколо матчу ще більше змусить зіграти у рідних стінах з особливим натхненням.
