Після п’ятого місця на чемпіонаті світу U-18 з баскетболу 3х3 від юнацької збірної України очікували не нижчого результату на чемпіонаті Європи. Але у Дебрецені підопічні Володимира Журжія виступили гірше, посівши 10 місце. Після поразок від Ізраїлю та Франції з групи вийти не вдалося. Володимир Журжій пояснює це так.
- На мій погляд втрата Максима Дейни – основа причина такого виступу. Він отримав травму на самому початку першої гри і ми залишилися утрьох. А на цьому рівні грати утрьох – я не можу сказати, що це нереально, але вкрай важко. Хлопці фізично вимотуються без заміни. Хоча вони чинили опір. І у першій грі, і у другій з французами – у нас був план прискорити гру максимально, щоб не розтягувати її на 10 хвилин. Був план максимально її прискорити, треба було набрати якомого більшу кількість очків і виграти її. Підлаштовувалися вже під трьох гравців. Хлопці що могли, те зробили, але грати утрьох дуже складно.
- Навіть до моменту травми Дейни початок гри з Ізраїлем вдалим не назвеш, суперник пішов у відрив. Чому ми і у повному складі виглядали непереконливо?
- Гра на гру не схожа. Так, матч розпочали не дуже добре, але попереду було багато часу, щоб усе виправити. І хлопці утрьох виправили. Але це баскетбол – не можна відразу брати і йти у відрив. Нервово почали. Але, повторюся, була купа часу, аби виправляти.
- Іван Мисковець, якого організатори проанонсували, як одного з найнебезпечніших гравців, не виправдав сподівань, чому?
- Так. Але на то є причина. Він протягом місяця мав проблеми з колінами. Ми підходили до чемпіонату Європи не зовсім оптимально у плані здоров’я гравців. Були проблеми не тільки у нього. Ваня так, він не показав свій максимум, який демонстрував на чемпіонаті світу, але має проблеми зі здоров’ям.
- Що з Дейною зараз, наскільки серйозною є травма?
- Він зробив знімок МРТ, у нього пошкоджені меніски і є підозра на пошкодження хрестоподібної зв’язки. Поки ситуація не з приємних. Спілкуємося з лікарем. Могло бути гірше, але наскільки потрібна операція, чи ні? Лікар – Віталій Гурмак, що був з нами у Китаї (на чемпіонаті світу – ред.), хірург-практик, він має передивитися усе. У Луцьку Максиму сказали, що операція не потрібна. Зараз ми ще хочемо проконсультуватися зі Стасом Жеромським, він у Києві практикує, теж хірург. Сподіваюся, все буде добре. Після отримання травми у Дебрецені Максима одразу ж повезли до шпиталю, зробили знімок. Але МРТ вже робили в Україні, бо це дорого. Подивилися знімок – з кістками у нього проблем не було, жодних переломів. А МРТ вже зробили в Україні. На найближчий місяць Дейна вилетів – це однозначно. Навіть без операції. Але сподіватимемося на краще.
- Сезон 3х3 завершено. Усі члени збірної виходять з вікової категорії U-18?
- Так, майже з усіма прощаємося. Залишається Віталій Шорсткий, це хлопець 2000 р.н. Я покладаюся на нього наступного року. Він отримав великий досвід цього року, розуміє цю гру. Бо у будь-якому разі після переходу з 5х5 у 3х3 необхідний певний проміжок часу. Навіть високого рівня гравці індивідуального, повинні у цій грі дещо «поваритися», бо є своя специфіка. Відверто кажучи, професійних гравців 3х3 в України ще нема. Може дорослі є, які мають спеціалізацію 3х3. Але молодих нема. Це молодий вид спорту і усі гравці приходять з баскетболу 5х5. Потрібен певний час, щоб вони зрозуміли, з’іздили на турніри, обігралися. З наступного року треба розпочинати усе спочатку – треба набирати хлопців 2000-го року народження, можливо 2001-го і потроху їх награвати. Але один гравець у нас залишається.
- А відтак сподівання, що 5 місце збірної України U-18 на чемпіонаті світу, це не межа, залишається.
- Я був переконаний, що це не межа. Але повторюся – це баскетбол 3х3. В окремо взятій грі може відбутися усе, що завгодно. Наприклад, на чемпіонаті Європи вразила Франція – дуже сильні хлопці. Не сумнівався, що вони стануть чемпіонами Європи, захистять титул. Але вони трагічно, можна сказати, поступилися збірній Нідерландів. Ти приїхали складом слабшим за той, який мали на чемпіонаті світу. Так усе вийшло, що на останній секунді французи втратили м’яч, їм закинули, і прощавай фінал. Тому тут усе буває.
- Отже, резюмуємо – з Дейною у складі ви б виступили краще?
- Безумовно. Розумієте, втрата одного гравця – це дуже суттєво. Заміни фізично немає. Якщо у 5х5 гравець отримує травму і є ще сім людей, які можуть вийти замість нього, то тут травма унеможливлює заміну. Гра дуже інтенсивна, фізично дуже важко. Грали на чемпіонаті світу, Іорданія втратила гравця у перший же грі і вони одразу «здулися». Бо грати у трьох дуже складно. Грати можна, але дуже важко.
- Що і показав матч з французами.
- Я ж кажу, у нас на гру з Францією був план. Єдиний вихід був – відіграти у швидкий, відкритий баскетбол. Хто кого перестріляє. Треба було набрати багато очків, треба було виграти і швидко закінчити суперництво, не розтягувати його до захисного баскетболу, у який ми граємо. У нас зв’язки, ми практично завжди використовуємо повний час матчу. А тут наш єдиний шанс був – щоб усе «полетіло». Півматчу вони трималися, але врешті решт поступилися.
