Київський "Авангард" завершив виступи на міжнародній арені у дебютному для себе сезоні. Участь у Східно-Європейській лізі не принесла позитивного результату – вісім матчів і жодної перемоги. Але так бути не може, щоб жодного результату не було. Досвід – ось найцінніше, що отримала молода команда. А що важливіше – досвід чи перемога, бодай одна? Це вже питання до головного тренера "Авангарду" Володимира Холопова.
- Розпочну з передісторії, з того, як формувався склад учасників Східно-Європейської ліги. Остаточний склад учасників, коли ми погодилися брати у ній участь, ще не був відомий. І коли підтвердили свою участь турецький "Істанбул-Університет", дві польські команди, московське Динамо, стало зрозуміло, що турнір не просто гарний, а дуже і дуже високого рівня. Тобто, Ліга стала на порядок сильнішою, ніж минулого року. На жаль, на першому етапі ми не були готові, оскільки команда була ще "сира", пройшло зовсім небагато часу після її сформування. А далі нам за великим рахунком забракло як мінімум одного гравця легіонера, про що я і казав раніше – не вистачало кваліфікованих виконавців для гри у змаганнях такого рівня. В усіх командах-учасницях Східно-Європейської ліги є легіонери: навіть француженка грає у "Горизонті" і американка грає у "Цмокі". Нам у цьому плані похвалитися нема чим. Ми повністю грали українками. Зазначу, що ті ігри, які ми провели у січні, за своїм змістом, за своєю якістю виявилися набагато сильнішими, ніж ті, що ми грали у вересні, і навіть ті, що грали у Польщі у грудні. Ми дуже гідно виглядали у матчі проти Гдині, а Горизонту ми просто віддали гру, мали 17 секунд на атаку. За рівного рахунку у нас було останнє володіння, ми зобов’язані були закидати, але сталася втрата і гра перейшла в овертайм, де нам просто забракло сил. З московським Динамо дуже добре провели першу половину, фактично грали з ними на рівних, але провал у третій чверті, як і у матчі з Гдинею, дався взнаки. Я не кажу, що ми могли б виграти цю гру, але наведу просто одне ім’я – Анна Дабовіч. Чемпіонка WNBA – можете собі уявити рівень тих гравців, що там грають. І здебільшого легіонери задають тон у цих командах, не полячки і не росіянки. А у Любліні ще й австралійка грала. То ж це серйозні змагання.
- Після того, як набуто досвіду на такому рівні, можна вже без хвилювань дивитися на матчі Жіночої Суперліги, на Кубок України?
- Якби ми окрім набуття ігрового досвіду ще й вигравали там (у Східно-Європейській Лізі – ред.), то це було б для нас у 100 разів більш корисно. Те, що такий результат – мене це не сильно тішить, м’яко кажучи. Але я хочу, щоб президент клубу розумів, що наші гравці, маю на увазі насамперед молодих гравців – це і Оля Яцковець, і Віка Кондусь, і та сама Оксана П’янтак, Оксана Афанасьєва та інші, це молоді гравці, яким по 19 – 20 – 23 роки. Вони отримали такий досвід, якого б в Україні вони ніде не отримали б. Настільки рівень тих команд сильний, що вони вже доторкнулися, практично,.. я не хочу сказати – до вершини європейського баскетболу, але тим не менш команди ТТТ, Good Angels – це команди Євроліги, а відтак можемо говорити про найвищий рівень європейських змагань. І вони у них взяли участь. Я не можу сказати, що вони у них сильно себе проявили, хоча періодично і Кондусь, і Яцковець демонстрували гарну гру, як молоді гравці, Оксана П’янтак епізодично виходила корисно. Якщо ми говоримо про те, що команда це колектив, який розвиватиметься, ми робимо тільки перші кроки. Я думаю, участь у цій Лізі - це велика справа попри те, що нам не вдалося виграти жодної гри. Але те, що якість гри стала набагато вищою, я в цьому не сумніваюся. Що стосується чемпіонату України – я не хочу думати, що ми будемо підходити до матчів з шапкозакидацьким настроєм, як тільки ти недооціниш суперника, можеш за це жорстоко поплатитися. Я про це казав і у збірній, і у клубі – суперника треба поважати, не боятися, а серйозно до нього ставитися. До будь-якої команди. М’яч круглий, буває таке, що у тебе гра не пішла, а у суперника може бути навпаки – полетіли трюльники, у тебе хтось захворів, щось сталося і можна поплатитися результатом. Я в першу чергу своїх гравців прошу – до своєї роботи треба ставитися максимально серйозно. Треба на ній сфокусовуватися і виконувати її на 100%. Тоді ти здатний показати результат. Якщо ти ставишся з неповагою до суперників, це тягне за собою великі проблеми.
- Чи будете Ви пропонувати керівництву, щоб Ваша команда наступного року знову грала у подібній міжнародній Лізі?
- Я розмовляв з Президентом Ліги Іго Зандерсом і запевнив його, що ми точно не будемо грати так, як зараз. Ми або будемо дуже сильними і будемо конкурентами усім командам, або ж ми будемо шукати інші варіанти – можливо Балтійську лігу, де рівень трохи нижчий і команди більш рівні. Не подобається мені, як тренеру програвати так забагато. А ми програли багато очок і ТТТ, і Good Angels, і Любліну. Тобто, досвід досвідом, але для психології переможця це болісно. Хоча знов таки, лише в іграх із сильними суперниками ти прогресуватимеш. Воно може одне одному суперечить, але хочеться підштовхнути керівництво клубу бо того, що я б із задоволенням грав у Східно-Європейській Лізі, але нам треба доукомплектувати команду кваліфікованими виконавцями на наступний сезон. У тому числі і легіонерами. Тоді ми зможемо боротися на рівних або ж майже на рівних з найсильнішими.
- Можливо, вісім програшів головному тренеру клубу непросто пережити, але ж ви ще очолюєте збірну, а з нею пройшли кваліфікацію Євробаскета без поразок. Одне компенсує інше?
- Я б не поєднував ці обставини. Збірна – це збірна, там інша специфіка, інші виконавці. Клуб – це клуб, селекція така, яку нам дозволили зробити наші фінансові можливості. Але у нас гарні молоді гравці, вони стараються, вони прагнуть, але необхідно витратити певний час, щоб їх навчити і підтягнути. Як тренера збірної, мене більше радує той факт, що та сама Кондусь чи Яцковець гратимуть у збірній U-20, і робитимуть це набагато впевненіше, до тих суперників, яких вони побачили і з якими грали у цій Лізі – це не просто сильні суперники, це дуже сильні. Хочу це підкреслити. І коли вони загартувалися у таких боях, у таких іграх, їм буде простіше грати зі своїми однолітками у команді U-20. Ось це мене, як тренера збірної тішить. А у перспективі, зрозуміло, вони повинні пробиватися до національної збірної і для цього у них є усі шанси.
- 14 і 17 січня ТІМ СКУФ прийматиме у Києві Цмокі і Горизонт. Ви з ними зустрічалися. Ваш прогноз на ці ігри?
- На мою думку ТІМ СКУФУ по силах обіграти і Горизонт, і Цмокі. Це команди нашого рівня, рівня Авангарду, рівня ТІМ СКУФА. Це приблизно рівні команди але у киянок буде домашня підтримка, є домашній настрій, який позитивно вплине на господарок і вони мають виграти. Якби мав можливість зробити ставку, я б однозначно поставив на ТІМ СКУФ. Попри те, що у Горизонті з’явилася француженка у задній лінії, а у Цмокі – американка.
- Навіть попри те, що ці команди зіграли вже по кілька матчів на міжнародній арені після Нового року, а ТІМ СКУФ ше ігрової практики у 2017-му не мав.
- Значить вони будуть зголоднілими до баскетболу, у них буде більше бажання, більше мотивації. При своїх трибунах ніхто не хоче зіграти погано, виглядати слабким. Усі прагнуть перемогти.
