На початку нинішнього літа неодноразова чемпіонка країни, баскетболістка збірної України Вікторія Кондусь разом з двома іншими гравчинями Київ-Баскета Вітою Горобець та Веронікою Любінець перейшла в щойно створену жіночу команду Прометея. На самому початку передсезонної підготовки Вікторія серейозно травмувалася.
Про реабілітацію та основні моменти кар'єри вона розповіла в інтерв'ю клубній прес-службі.
- Вікторіє, як почуваєш себе зараз? Як триває процес відновлення після травми?
- Вiдчуваю себе добре. Вiдновлення йде супер! Все за планом. З моменту операції минуло вже три мiсяцi. Cподiваюся, що найближчим часом відновлюсь повністю.
- Прокоментуй останнi матчi Прометея. Взагалi, як воно дивитися матчі своєї команди зі сторони?
- Скажемо так, у мене вперше такий досвід. Дiвчат я пiдтримую, вболiваю за них, радiю їхнім, нi - нашим, перемогам. Сподіваюся, що вже скоро буду пiдтримувати їх з лави, або на майданчику.
- Розкажи про сам перехiд в Прометей. Коли надiйшла пропозицiя? Cкiльки часу думала над нею?
- Пропозицiя надiшла пiсля закiнчення сезону, який я проводила в Київ-Баскеті. Сезон завершився достроково в березнi, а десь в квiтнi-травнi мені надійшло запрошення перейти в Прометей. Знала, що в складi команди буде Вiта Горобець, тому довго не думала. Якщо команда грає в єврокубках - це рівень. Наразі ніхто крім Прометея з команд жіночої Суперліги не гратиме в єврокубках. Тому сильно довго не роздумувала, i з задоволенням вирішила грати в Прометеї. На жаль, так сталося, що травмувалася. Трiшки була засмучена, оскiлькi хотiлося розпочинати передсезонну пiдготовку. Але нiчого страшного: у мене зараз триває курс реабілітації, я наздожену дiвчат i все буде добре.
- Ти чотириразова чемпіонка України. Який сезон запам'ятався найбільше?
- Шiсть рокiв тому я працювала з Вікторією Юріївною Большаковою в Кіровограді. Ми тодi стали чемпiонами, але той сезон теж достроково закiнчився. Потiм я була в Динамо, де теж стала чемпiонкою, а в минулому сезонi виграла першість з Київ-Баскетом. Але ми стали чемпiонами тільки по турнірній таблиці через цей карантин. Знаєте, ми не дуже були задоволенi цим чемпіонством, адже ми вiдiграли тiльки пiвсезону, навiть до плей-оф не дiйшли. Але ми тодi все зробили для чемпiонства, виграли всі ігри, тому, мабуть, заслужено стали першими.
- Вікторія Юріївна з часiв Кiровограда змiнилася?
- Не скажу, що змiнилася. Я в Кiровоградi була зовсiм юною, менi тодi було 15 рокiв. А зараз, знаєте, я взагалi дивлюсь на баскетбол iншими очима. Інакше я ставлюся i до вимог Вікторії Юріївни.
- Вікторія, будь ласка, декiлька слiв про твій баскетбольний шлях. Як його розпочинала?
- Починала займатися баскетболом з четвертого класу школи, в якій була баскетбольна секція. Почала ходити до неї. Були такi перiоди, коли заняття не подобалися, але з часом у мене з'явилася мета потрапити в кадетські збірні країни за прикладом старших дівчаток. З часом я досягала всiх цiлей, якi планувала. Мені подобається цей вид спорту, я ним займаюся вже 13 років. Все складається так, як складається.
- Коли чекати тебе в основному складі?
- Навiть не знаю. Лiкарi прогнозують повернення через пiвроку пicля отримання травми. Минуло вже три мiсяцi. Не буду говорити, скiльки залишилося часу до повернення. У кожного свiй органiзм. Процес реабілітації може бути i п'ять мiсяцiв, i i шiсть, i ciм. Я все роблю для того, щоб повернутися якомога скорiше, бо дуже хочеться вийти на майдачник i радувати вболiвальникiв своєю грою.
