Один із найяскравіших гравців кадетської збірної України U-16 минулого літа, Євген Татунчак, продовжує свій розвиток у США, виступаючи за Sunrise Christian Academy — одну з найпрестижніших шкільних баскетбольних програм.
На чемпіонаті Європи U-16 Татунчак у восьми матчах у середньому набирав 17,3 очка та 10,8 підбирання, оформивши п’ять дабл-даблів.
В інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України він розповів про свій шлях у баскетболі, вибір на користь України та досвід виступів у США.
— Євгене, розкажи про свій баскетбольний шлях. З чого все починалося?
— Я народився в січні 2009 року, а мої ранні роки пройшли в Івано-Франківську. У школі я грав у баскетбол, але тоді це було більше на любительському рівні. Основним видом спорту для мене було дзюдо — я займався ним близько п’яти років. Виступав на змаганнях, у тому числі міжнародних, представляв Україну та займав призові місця. Ще раніше також пробував плавання.
У 2020 році, коли мені було 11 років, я переїхав до Лондона. Там почав шукати баскетбольну команду і приєднався до London Warriors Basketball Club. Саме там я почав по-справжньому формуватися як баскетболіст. У цьому клубі я краще зрозумів гру, почав багато працювати над навичками, і саме там у мене з’явилася дуже сильна любов до баскетболу.
Моєму першому тренеру, коучу Домініку, я дуже вдячний — він допоміг мені розвивати навички та краще зрозуміти баскетбол.
Саме в London Warriors я по-справжньому зрозумів баскетбол і тоді вирішив, що хочу грати на професійному рівні.
— Була інформація, що ти міг виступати за збірну Англії. Чому обрав Україну?
— Так, така можливість була, але для мене дуже важливо представляти саме Україну. Це країна, де я народився, і для мене велика честь виступати за неї на міжнародній арені.
Любов до України мені прищепили батьки та дідусь. Тому для мене це рішення було дуже природним.
Коли я виходжу на майданчик у формі збірної України — це особливе відчуття і велика відповідальність.
— Знаємо, що у тебе дідусь живе на Івано-Франківщині. Чи часто вдається бувати в Україні?
— Так, мій дідусь живе у Тлумачі. На жаль, через навчання і баскетбол я не маю можливості часто приїжджати в Україну. Дуже шкода, бо я завжди радий можливості побачитися з ним.
Останній раз ми бачилися в Лондоні, коли він приїжджав у гості. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом зможу приїхати в Україну і відвідати його.
— Якою була атмосфера у збірній U-16?
— Мені дуже сподобалося грати за збірну України. Атмосфера в команді була дуже хорошою — ми швидко знайшли спільну мову і стали справжньою командою.
Євробаскет був дуже важливим досвідом для мене. Це зовсім інший рівень гри і дуже хороша можливість розвиватися.
Кожен матч за збірну — це великий досвід і велика гордість.
— Чи є плани зіграти за збірну U-18 цього літа?
— Я дуже хочу приїхати і знову представляти Україну. Для мене це велика честь.
Але влітку я гратиму турніри AAU у США зі своєю командою, тому графік дуже щільний. Через це може так скластися, що я зможу приєднатися до збірної ближче до завершення збору. Проте я дуже хочу бути частиною команди і допомогти збірній на Євробаскеті.
Збірна України для мене завжди буде великим пріоритетом.
— Чому обрав Sunrise Christian Academy і як оцінюєш цей досвід?
— Sunrise Christian — це одна з найсильніших баскетбольних академій. Тут дуже високий рівень тренувань і гри, сильні тренери та велика конкуренція між гравцями.
Я дуже задоволений своїм періодом у США, тому що це дає мені можливість щодня прогресувати і грати проти дуже сильних суперників.
Тут кожне тренування — це виклик, який допомагає ставати сильнішим.
— У чому різниця між тренерськими підходами в Англії, США та Україні?
— У кожній країні є свої підходи до тренувального процесу. В Англії багато уваги приділяють базовим навичкам і розвитку гравця індивідуально.
У США тренування дуже інтенсивні, високий рівень конкуренції, велика увага до фізичної підготовки та швидкості гри.
У збірній України тренери також дуже вимогливі, але водночас багато працюють над тактикою і командною грою.
— Які цілі ставиш перед собою на найближчі роки?
— Моя головна мета — продовжувати розвиватися як баскетболіст, покращувати свої навички і грати на якомога вищому рівні.
Я хочу максимально використати можливості, які маю зараз у США, і рухатися до NCAA D1, а потім — до професійного баскетболу.
