Головний тренер ОСДЮСШОР Рівне Валерій Жартун підсумував виступ своєї команди у фіналі ВЮБЛ (дівчата-2002). Для пана Валерія сезон не завершено, бо ж він очолює жіночу збірну України U-16. Він поділився своїми думками щодо можливостей досягти мети на чемпіонаті Європи (U-16)
- Будь-який фінал, чи він проводиться плей-оф, чи за коловим принципом, але завжди у ньому вищий емоційний стан і у дітей, і у тренерів, ніж у звичайних іграх. За рік ми відіграли вісім турів і з кожною командою зіграли по чотири рази. А фінал – це зовсім інші емоції, зовсім інше ставлення. І тому усі ігри показали запеклу боротьбу. Хай там як, але у нас не було жодної команди, яка б усім програла і не дала бій. Тому дуже цікаві ігри усі були. У тому числі і з КСЛІ. Ми у ній вийшли вперед за три хвилини до завершення третього періода, вперше. Тобто гра була теж напрочуд емоційна і ніхто без бою не здавався до останніх секунд. Тому я дуже радий і вітаю своїх дівчат, що вони змогли перемогти, показали свій характер. На фінальному турі вони стали ще сильнішими. Ігри були дуже цікавими і дуже багато корисних висновків можна зробити.
- Тепер деякі з цих дівчат під вашим керівництвом влітку гратимуть у складі збірної U-16, чи виграш чемпіонського титулу і той чинник, що мій тренер очолює збірну U-16, не гарантує поїздку на чемпіонат Європи?
- Я нікому і нічого поки не можу гарантувати. Кожна з 18-ти дітей, яких ми плануємо викликати на перші збори, а в усіх чотирьох командах є гравці, яких ми будемо викликати, кожна з них має приїхати готовою. Кожна з них отримає завдання, і усіх ми будемо чекати у формі і готовими до боротьби. В першу чергу між собою, щоб довести тренеру, що я дійсно краща і дійсно сильніша. Кожна з них має довести свою необхідність для збірної. Бо збірна – це велика відповідальність, це честь, це боротьба за свою країну. І тому вони усі мають довести, що вони гідні представляти Україну.
- Ви, як тренер збірної України U-16 стежили за усіма фіналістами? Чи пропонують Вам скажімо Федченко чи Глухова – ось у мене є такий гарний гравець?
- З командою 2002-го року народження ми граємо з самого початку усі ігри ВЮБЛ і усіх гравців я в принципі знаю вже багато років. І плюс цей великий «Проект U-15», який організував Президент ФБУ Михайло Бродський – ми грали у європейській лізі і переглядали 24 дитини. Усі з них взяли участь хоча б в одному етапі, усім дали шанс себе проявити і показати. Тому у нас нема людей, яких ми не знаємо, яких не переглянули, яким би не дали шанс.
- Отже, якихось несподіванок, що чиєсь ім’я раптово засвітиться, нема?
- На даний момент нема, але дуже б хотілося, що у майбутньому це змінилося. Таке буває доволі часто, що діти змінюються у своєму баченні баскетболу, і вони показують зовсім інші результати, аніж у молодому віці. Тому дуже б хотілося, щоб у нас з’явилися діти, які б складали конкуренцію тим, хто раніше викликався до лав збірної. І виборювали собі місця, щоб інші не засиджувалися, а самі намагалися стати ще кращими.
- Минулого літа Ваша збірна показала найкращий результат серед усіх інших юнацьких жіночих збірних, можливо цього літа вдасться перевершити цей здобуток?
- Наше завдання – боротися за медалі і ми повинні планувати нашу роботу саме так, щоб здобувати призові місця і переходити у дивізіон А, боротися з найсильнішими збірними Європи. Але… це те, з чого ми розпочинали з вами розмову – це фінал, це емоції. І тут буде важливо усе – і фізична, і психологічна підготовка. І як ми зможемо команду підготувати, довести, вивести на пік форми, щоб вони були і фізично і емоційно готові грати змагання такого високого рівня. Чи зможуть вистояти і досягти мети.
