Молодий центровий Святослав Товкач – один із небагатьох, хто залишився у Луцьку після минулорічного невдалого сезону.
Перед черговим домашнім туром Волині поспілкувалися з бігменом про суттєві зміни в клубі, невдалий початок регулярного чемпіонату та готовність виправляти існуюче положення. Також говорили про його роль у команді, корисну конкуренцію з Максимом Нікітіним та підтримку від місцевих уболівальників.
— Святославе, ти вже другий рік у Луцьку. Чи встиг стати місцевим за цей час? Що найбільше подобається в місті?
— Щодо місцевого – невпевнений. Але дуже приємно грати за місто, в якому перебуваєш другий рік: все знайоме, багато що знаєш. Луцьк я вже полюбив за його людей, архітектуру, компактність – мені довподоби бути тут.
— Чим тебе приваблює клуб у Луцьку? Що стало головним аргументом, коли вирішив залишитися тут ще на один сезон?
— Амбіції клубу, бачення керівництва, тренерський склад, можливість прогресувати кожен день – все для цього є.
— Сьогодні у вас уже інша команда – БК «Волинь». Окрім назви, кардинально змінився і склад. Як швидко вдалося налагодити взаємодію з новими партнерами? Якою є атмосфера всередині колективу?
— Атмосфера в нас гарна. Хлопці швидко знайшли спільну мову, подружились. Адже ми всі були до цього часу знайомі. Наприклад, із Ігорем Клімовим я грав ще за ОБШ в 11 класі, а з Брексом в Кривбасі, тому з цим ніяких проблем не було.
— Ти граєш на позиції центрового, а цього сезону маєш конкуренцію з Максимом Нікітіним. Чи допомагає наявність досвідченого гравця твого амплуа розвиватися та додавати у власній грі?
— Ми з Максом в гарних відносинах, він для мене як старший товариш. Я знав, що він буде в команді, коли підписував контракт. Для мене це гарна можливість прогресувати поруч із таким досвідченим гравцем. Також тренер довіряє мені позицію «четвертого» коли Макс на майданчику, тому я можу працювати над тим, щоб бути більш універсальним. Тому я сподіваюсь, що поруч із Нікітіним я буду ставати краще.
— Після семи зіграних матчів у команди дві перемоги та п'ять поразок. Як би ти оцінив цей старт сезону? Чого, на твою думку, найбільше не вистачає Волині, щоб перетворювати близькі матчі на переможні?
— Ми мали гарну підготовку до сезону, вдало зіграли товариські поєдинки, здобули першу домашню перемогу, але потім щось пішло не так. Було багато «близьких» ігор, в яких ми жахливо зіграли другу половину. Працюємо над цим, щоб впевнено доводити матчі до позитивного для нас сценарію. Потрібно розуміти , що сезон тільки починається, треба набрати свій хід і показувати гарний баскетбол
— Цього сезону ти вже встиг виходити як у стартовій п'ятірці, так і з лави запасних. Наскільки для тебе відрізняється підготовка до матчу залежно від своєї ролі? Чи є принципова різниця у відчуттях?
— Ні, на кожну гру я готуюсь на всі 100%: чи в стартовій пʼятірці, чи починаю з лави запасних – нема ніякої різниці, головне грати ефективно і допомагати команді.
— Нещодавно команда отримала тижневу паузу. Наскільки вона була доречною саме зараз?
— Сезон почався динамічно – кожного тижня матчі. Вважаю, що ця пауза потрібна була не тільки нам, а всім командам: відпочити, відновитися, звернути увагу на помилки та виправити їх.
— Попереду у вас зустріч із Хмельницьким, який ви двічі перемагали у передсезонній підготовці. Чи можна очікувати, що ці результати матимуть якесь значення зараз, чи офіційні ігри – зовсім інша історія?
— Це буде зовсім інша гра. В нашому чемпіонаті зараз всі команди мають шанси на перемогу. Готуємося, не озираючись на попередні результати.
— Ще один наступний суперник – Говерла, з якою команда ще не зустрічалася цього сезону. Минулого року івано-франківцям тоді ще Старий Луцьк поступився в усіх матчах. Наскільки сильне бажання нарешті перервати цю серію?
— Сильне бажання перемагати в кожному матчі. Мабуть, його мають всі команди, це спорт – так і повинно бути, тому ми тут. Тож до кожної команди підходимо зі стовідсотковою концентрацією та налаштованістю!
— Які очікування від протистояння з колишніми партнерами по Старому Луцьку: Лесиком, Дюпіним та Горобченком?
— Хлопців добре знаю, провели сезон разом, товаришували. Очікувань немає, виходжу на кожну гру з максимальною віддачею.
— Попереду два домашні матчі поспіль. Наскільки фактор власного майданчика може допомогти команді в ситуації, коли потрібно покращувати турнірне становище? Чи відчуваєте підтримку луцьких уболівальників?
— Грати вдома завжди приємно, коли за тебе вболівають і підтримують, працюємо на тренуваннях над тим, щоб показати на цих іграх якісний баскетбол. Сподіваюсь, своєю грою ми заохотимо людей приходити на домашні тури.
— Якщо говорити про твою особисту гру, у чому ти хотів би додати найбільше до завершення цього сезону? Які конкретні показники чи аспекти власної гри для тебе зараз є пріоритетними?
— Мої пріоритети – командна гра та результат. Наприклад, поєдинок так може скластися, що в мене не буде атак за гру, або навпаки – наші дії будуватимуть через мене. Я ж намагаюся бути ефективним і корисним команді у всіх випадках. Можна не забити ні одного очка, але гарно відзахищатися. Цього не буде видно в статистиці, але це допоможе команді виграти.
— І наостанок: яким ти бачиш ідеальний підсумок цього сезону для себе та для БК Волинь?
— Не хочу давати прогнозів. Знаю, що кожен у нашому клубі старанно працює над спільною метою. Сподіваюсь, що ми зможе виглядати якнайкраще в подальшому сезоні. Як то кажуть: «step by step».
