- Срджане, певно ви підбивали для себе підсумки року, як оцінюєте його, що можете віднести до плюсів, що до мінусів?
- Рік був важким і неоднозначним. Те що ми вийшли на ЄвроБаскет – це позитив, те що не змогли зробити там хороший результат – це негатив. Зараз ми розпочали зміну поколінь і у такому форматі розпочали чергову кваліфікацію, це дуже складний період переходу трансформації, але свій шанс отримали молоді гравчині, які ніколи не грали у збірних, тому цей момент я вважаю позитивним. «Чайка» теж рік завершила добре, здобули бронзу у Суперлізі, зараз ось вибили динамо із Кубку і будемо грати у Фіналі 4, ми намагаємося продовжити те що робили раніш.
- Якщо говорили про національну команду, то в чому основні зміни для вас при переході із посади асистент до головного тренера?
- Чесно, це небо і земля. Бути тренером національної збірної України – це дуже велика відповідальність для мене. Так я уже був асистентом, але головний тренер – це зовсім інший рівень відповідальності. До того ж система тренувань, підготовки усе міняється, а тим паче зараз коли пішов процес зміни поколінь.
- Чи відчували якесь специфічне хвилювання перед матчами відбору на жіночий Євробаскет?
- Звичайно, будь-який тренер хвилюється перед будь-яким матчем, але матчі національної збірної, то взагалі окрема тема. Звісно відчувається і хвилювання, і тиск, в цьому немає нічого страшного – це нормальна реакція, адже це зовсім інший рівень і тут треба досягати результату у кожній грі.
- Що скажете про цей перший довід і про гру яку команда показала на першому відрізку відбору?
- Я лишився задоволеним у першу чергу ставленням гравців до збірної. Ми один матч програли Бельгії, у Португалок виграли, але треба бути реалістами, ми поки що не можемо грати із такими збірними як Бельгія впевнено.
- До матчу із португалками доводилося готуватися у певному стресі через травму Аліни і незрозумілу ситуацію із її виходом на гру? Які варіанти гри прокручували тоді в той період коли ще не було очевидним що вона зіграє? На кого планували зробити акцент?
- Баскетбол – це командний спорт. Проте те що показала Аліна не лише на майданчику, а й усім своїм ставленням – це надзвичайний внесок. Будь-який інший гравець із такою травмою на її місці не вийшов би на майданчик, там відновлення 8-10 днів мінімум. Немає слів, вона показала себе як справжній лідер команди. Ясно, що нам її важко замінити. Подивіться Євролігу, вона зараз там найкраща гравчиня, як таку баскетболістку можна замінити, коли у Європі таких гравців немає? Вона фундамент команди, але я скажу, що впевнений у нашій молоді. Ми б повністю змінювали систему гри, зробити це без тренувань, одразу через гру, було б дуже складно. Хоча я не сумніваюся, що дівчата зробили б усе можливе і ми виграли б у Португалії, але це було б дуже важко, тому дякувати Богу, Аліна змогла зіграти.
- Під час зміни поколінь особливо відчутно те що в Україні зараз бракує баскетболісток, які можуть гідно виступати на високому рівні?
- Не думаю, що це так. Просто зміна поколінь – це завжди процес болючий, але дівчата показали і своє бажання і потенціал грати на такому рівні. Бажання грати на хорошому рівні має бути рушійною силою, саме бажання дає результат.
- Якби хоча б 1-2 українські команди виступали у Євро Кубку – це допомогло б збірній?
- Говорячи просто: чим сильніший чемпіонат – тим сильніша збірна, більша конкуренція – це добре, міжнародна конкуренція – це дуже корисно. Я пам’ятаю, коли я був тренером у 2004 у Шопроні, ми тоді грали Євроілгу і в той час «Козачка» із Запоріжжя теж грали у Євролізі, я добре запам’ятав цей клуб. Досвід такий в Україні є. Сподіваюся, це повернеться і хотіло сяб щоб пошвидше. До цього необхідно прагнути.
- Що більше важливо для команди наявність досвідчених гравців чи наявність амбітних гравців?
- Якщо у вашій команді є досвідчений гравець і він без амбіцій, ви як тренер, отримуєте мінус. Ви ніколи не отримаєте позитиву від такого гравця. Якщо у вас гравець молодий із амбіціями, ви можете теж отримати негатив, але усе ж позитиву буде більше. Я більше за амбіційних молодих гравців і якщо у мене буде вибір між досвідченим, не амбітним гравцем і молодим, але амбітним, я оберу амбітного.
- Ви встигли попрацювати українськими гравчинями у віці «пасарели», що можете сказати про дівчат які народилися 2003 року і молодше.
- Скажу, що цей вік уже не дитячий, вони переходять у статус дорослих гравчинь. Ми маємо допомогти їм перейти від дитячого баскетболу до дорослого. Добре, що в Україні багато талантів. Але щоб стати гравцем – це 4-5-6 років серйозної роботи. Молодь має розуміти, що вони мають працювати весь рік на хорошому рівні. Тренери збірних не можуть підготувати за 7-10 днів гравця, у них немає чарівної палички, тому дуже важливо як дівчата працюють у командах.
- Що зараз їм неможна втратити, щоб років за 5-6 стати класними баскетболістками?
- Зараз слід дуже багато працювати над індивідуальною і технічною підготовкою молодої гравчині і ще не можна дозволити йому вдягати собі корону на голову, треба показати кілька хороших сезонів поспіль. Таланту недостатньо, його може вистачати до 16 років, а після 16 уже самого таланту занадто мало для того щоб досягти успіху. Зараз їм потрібна постійна якісна робота.
- До речі, саме із зовсім юними дівчатками був Ваш перший досвід роботи у якості тренера збірної, зараз із національною командою він є корисним для Вас?
- Звісно – це виключно позитивний досвід, хоча рівні роботи різні. Я дуже радий, що працював із тими дівчатами, які уже через роки 2-3 зможуть претендувати на запрошення у національну збірну, я їх можу контролювати і спостерігати.
- Тепер будемо грати лише у середині листопада чи вдалося запланувати проміжні збори до наступного вікна? Як плануєте загалом провести роботу у цей період, адже ці поєдинки можуть стати вирішальними для нас?
- Нам ці збори необхідні, ми обов’язково маємо грати контрольні матчі. Ті баскетболістки які не отримали бойовий досвід під час першого вікна кваліфікації, вони мають отримати його до початку наступного вікна. Багато що залежить від календаря жіночого чемпіонату, від виступів збірної 3х3, адже чимало баскетболісток грають у цьому форматі теж. Враховуючи це хотілося б таки організувати 2 табори із контрольними матчами для національної збірної , скоріше за усе збори будуть у Києві, а от із датами будемо визначатися в залежності від того коли зможуть потрібні гравчині приїхати у табір.
Продовження читайте завтра
