Головний тренер жіночої збірної України U-16 Ірина Нагорна підбила підсумки виступів її дівчат на другому етапі EYBL. У Ризі вони зіграли п’ять матчів і жодного разу не змогли відчути смаку перемог. Нагадаємо, ця збірна виступає у віковій групі U-18 і готується до свого першого чемпіонату Європи.
- Усім відомо, що у юнацькій євролізі ми виступаємо дітьми, на два роки молодшими за суперниць. На 2-3 роки. Бо у цій лізі дозволено у кожній команді тримати гравців 2000-го року народження. Ви ж розумієте, якщо одного такого гравця запустити в команду, це вже буде зовсім інша команда. Як не парадоксально, а результатом я задоволена. Бо за ростовими даними, за фізично-технічними параметрами дівчата 2001-го року, а виступали проти нас найкращі представниці своїх країн, вони не можуть бути гіршими ніж гравці 2003-го року народження. У нас, як кажуть, у запасі є ще два роки попереду, аби зрости у майстерності до рівня 18-річних. Якщо проаналізувати результати? Перша гра була з командою зі Швеції (Алвік-Баскет, поразка 40:75 – ред.). Знов таки – ростові дані, дуже висока команда, досвідчена. Вона зараз в усій Євролізі утримує третю сходинку. Ми вже спілкувалися і з тренерами хлопців – перша гра у нас йде, як перехід від українського баскетболу до європейського. І різниця дуже велика, у швидкості пересування м’яча, атак, мислення. Мало того, що ми на два роки молодші, ще й Євроліга відрізняється високими швидкостями. Відтак перша гра була провальною. Дві чверті ми трималися, билися, а потім настала межа нашим можливостям. Чому? Неготовність грати усі чотири чверті на таких швидкостях дається взнаки. З нами їздив Микола Безмилов, який визначав ступінь готовності наших гравців. І вже перша гра показала гірший результат, ніж цього ж дня друга. Вимірювали готовність за пульсом, частотою серцевих скорочень.
- Хоча ви мали після першої гри втомитися.
- Відбулася компенсація. Перша гра дала можливість організму перебудуватися. І ми другу гру грали з Даугавпілсом. Це теж команда 2001-го року, але з нею ми вже боролися на рівних (поразка 56:58 – ред.). Ми вже витримували високий темп три чверті, і у четвертій чверті мали незначний провал. Але, знов-таки, перемагають досвід і вік усе ж таки, в кінцівці. Десь мислення, десь хитрість, десь захист. Не буду сперечатися, команди різного рівня, але команда гарна. І ось з цього матчу у нас пішли ігри на самовіддачу. Ну, нема у мене претензій до дівчат, що хтось недопрацював. Я зараз не хочу називати прізвищ, хто кращий, хто гірший, але є сім гравців, які на сьогодні готові грати на такому швидкісному рівні, і на рівні, який пропонує юнацька євроліга. Навіть у цій віковій групі. Ну, ви ж розумієте, що сім гравців – це небагато.
- Для заявки на чемпіонат Європи треба 12 виконавиць.
- Це так. Але у нас є дівчата 2004-го року, ми їх вже перевірили минулого року, вони грають зараз зі своїм віком, вони не гірші і нам допоможуть. Ми очікуємо, коли вони до нас приєднаються. І тоді нас вже буде десятеро, і це вже сила! Третю гру ми програли з різницею у шість очок італійкам. О-о-о! Це висока команда. Навіть розумієте – зовнішній вигляд, коли виходить наша команда і коли виходить італійська команда відчуваєш різницю неозброєним оком. І навіть за такого розкладу гра йде на рівних. Ми тримаємо, тримаємо, тримаємо рівень, не втрачаємо його, але, знов-таки, кінцівка у нас йде не так.
- Найбільш прикра поразка, напевно, в останньому матчі. Дівчатам з Амстердаму поступилися одним очком (Оріндж Анджелс, 44:45 – ред.)?
- На рахунок Нідерландів. Усі чемпіонати Європи, на яких я була, це найвищі команди. Тут сталося теж саме. Польові гравці були за «сто дев’яносто», і, ви знаєте, прикра поразка. Їхній зонний пресинг ми успішно долали. Їм довелося відмовитися від нього. Особиста система захисту – ми її також долали своїми комбінаціями. Але знов таки, ця перевага у зрості давалася взнаки. У нас Саша Семенчук – найвищий польовий гравець, її зріст 1.80м. А її тримає дівчина, я так відміряла – рівно на голову вища. І вона її пресингує! Тобто, ми старалися, на спини ловили, не пускали під кільце. За підбираннями поступилися зовсім небагато – 37:40. Уявіть собі, що команда, яка на голову за нас вища у кожній лінії, ми їй тільки три м’яча програли. І кінцівка: дві хвилини до кінця гри. Суперник стає зоною, підняли руки, як кажуть, щити поставили і пройти нема куди. У нас були коливання, тайм-аути усі вичерпали. І остання наша атака була, сім секунд залишалося. Ми виводимо чисто гравця на кидок. Але, напевно, на таких високих швидкостях ми ще не навчилися влучати здалеку. З гарної позиції гравець кинув – м’ячик пострибав по кільцю, і вискочив назовні, і це була перемога Нідерландів. Сказати, що ми кінцівку неправильно провели, ні. Ми усе зробили. Залишилося тільки влучити. І ось проблема нашої команди, якщо подивитися статистику – за гру одне влучання здалеку, а цього замало. Хоча, якщо подивитися на наших гравців у своїх клубах – це снайпери. Дівчата, які за гру по п’ять кидків здалеку реалізують. Отже, на високому пульсі ми ще не готові виконувати результативний триочковий кидок. Я розмовляла з тренером з Білорусі, ділилися досвідом, кажу їй – ну ось дивіться, проти нас часто застосовують зону, ось тут і вкрай необхідний влучний дальній кидок. А вона мені – послухайте, а у них найбільш снайперська команда, послухайте, каже, два роки тому ми не те, що влучити, ми докинути не могли. Ось так. Напевно, до літа нам треба допрацювати цей компонент.
- Якщо на чемпіонаті Європи U-16 ви гратимете з рівними за віком, картинка буде іншою?
- Сподіваюся, картинка буде іншою. Мені колеги, друзі задають питання: навіщо вам грати зі старшими? Я руками і ногами за це, і буду доводити переваги цього. Так, ми поступаємося, і може виникнути побоювання, що команда буде психологічно пригніченою. Але ні! Дивлячись, які завдання ставлять тренери перед командою. У нас завдання, виграти, звісно, це добре, але найголовніше – показати змістовну гру. Продемонструвати характер. Відпрацювати те, що ми вміємо. Відпрацювати на гарному захисті. Не просто – ми вийшли одні проти інших, побігали, хтось там не захистився. А ось саме на шикарному пресингу, зонному захисті – свої напрацювання ми маємо відпрацювати на гарному захисті. А старші за віком і створюють гарний захист. Бо минулого року ми приїхали натхненними, мали суцільні перемоги, медалі, і що? Отже, я задоволена. Хотілося б виграти, звісно. Але команда відчула, де ще треба додавати, натиснути. Усі зрозуміли, що треба грати на більш високих швидкостях, Завдання дали клубам – дівчата, не спати на тренуваннях, працювати. Ви ж на тренування приходите, кожна вправа має відпрацьовуватися на максимальній швидкості. Якщо дівчата це зрозуміють, тренери у нас теж можуть їх стимулювати. Тому до літа ми якось підтягнемося.
