Історія українського баскетболу багата і різноманітна, Злетів і падінь у неї було достатньо, якісь наприклад, як перемога Будівельника у чемпіонаті СРСР 1989 року або успіх жіночої збірної постійно на Євробаскеті 1995 постійно на слуху, про них згадують, переповідають легенди, їхні герої відомі усім хто хоч трохи цікавиться баскетболом. Є й не менш епічні звитяги, проте згадують їх не так часто, а про деякі взагалі уже забули усі крім безпосередніх учасників тих подій. До таких епічних перемог відноситься і золото Спартакіади народів СРСР 1967 року.
Для того щоб зрозуміти важливість цих змагань зазначимо, що у ті часи у багатьох видах спорту навіть не проводили чемпіонат країни, для того щоб найкращі гравці могли взяти участь у республіканських, а згодом і у всесоюзній спартакіаді. Тобто фактично чемпіон спартакіади вважався чемпіоном Радянського Союзу та й грали там, за великим рахунком ті самі баскетболісти, що й у клубах вищої ліги. Збірна Москви — це майже завжди ЦСКА, збірна Грузії — це майже завжди Динамо Тбілісі, збірна Ленінграду — це майже завжди Спартак, а збірна України — це майже завжди Будівельник. Спартакіади проводили раз на 4 роки, це був надзвичайно масштабний захід, так 1967року у ній взяло участь майже 8 500 спортсменів. Змагання, які були присвячені 50-річчю революції із великим пафосом проходили у Москві. Баскетбольний турнір був традиційно одним із найбільш видовищних, ясна річ, що усі чекали перемоги збірних Москви або ж РРФСР, які виграли почергово попередні 2 спартакіади. Святкуючи "річницю великого жовтня" не хотіла бачити переможцем одну із периферійних республік.
Зазначимо, що тренером української команди на той час був Володимир Шаблинський, а складалася вона, як уже згадувалося вище, переважно з гравців Будівельника і київського СКА: Альберт Вальтін (Будівельник), Вадим Гладун (Будівельник), Василь Окипняк (Будівельник), Анатолій Поливода (Будівельник), Леонід Поплавський (Будівельник), Володимир Брянцев (СКА), Вадим Новиков (СКА), Борис Пінчук (СКА), Володимир Салухін (СКА), Микола Сушак (СКА), Геннадій Чечуро (СКА). Керувати командою також мав тренерський тандем, але Наполеон Каракашьян трагічно загинув за 4 місяці до початку всесоюзної спартакіади. Взагалі рік 1967 був знаковим для українського баскетболу, адже двійко українців у складі збірної СРСР стали чемпіонами світу це Геннадій Чечуро і Анатолій Поливода. Решта 10 баскетболістів у збірній були з московських клубів, тож не дивно, що основними претендентами на золото спартакіади були саме москвичі. З командою РРФСР українці розібралися ще на попередніх стадіях змагань, переграли також і збірні Ленінграду, Вірменії, Азербайджану і Киргизії.
Москвичі ж несподівано поступилися збірній Естонії, проте у грі з Україною мали усі шанси реабілітуватися. Кияни, яких до фаворитів ніхто не відносив, тим паче, що кілька зіркових українських гравців завершили цього року свою кар’єру: Баглій, Стремоухов, Ков’янов, а Юрій Виставкін вперше прибув до Москви уже не у ролі баскетболіста, а як журналіст. Українці від самого початку прихопили господарів пресингом і не дозволили їм бодай на мить вийти вперед. Уже у середині гри не менш як половина залу у Москві вболівала саме за українську команду, яка у підсумку ефектно поклала на лопатки фаворитів 73:45 і вперше виграли спартакіаду народів СРСР. Є легенда, що після гри Володимир Шаблінський дав прямо у залі "салют" зі стартового пістолета. Як потрапив він до рук тренера ніхто пояснити не може, цілком ймовірно, що приніс його один із легкоатлетичних суддів-українців, адже підтримати баскетбольну команду зібралося чимало наших спортсменів з інших видів спорту. Поразка москвичів, які на 80% представляли збірну Союзу стала серйозним ляпасом, адже головні фаворити стали лише третім пропустивши на друге місце збірну Естонії.
