Купити квиток за 55 сек Купити квиток за 55 сек
Всі категорії новин
Новини
Ольга Дубровіна: хочу грати у збірній України

Ольга Дубровіна: хочу грати у збірній України

Ольга Дубровіна разом з усіма учасницями тренувальних зборів національної збірної України працює у тренувальному залі спорткомплексу Меридіан. Захисник, яка пропустила минулий Євробаскет-2017 у Чехії, розповіла про тренувальний процес, головні цілі збору і роботу під керівництвом нового головного тренера збірної Кирила Большакова.

- Не хочу коментувати цю ситуацію, але ті слова, що були написані на початку літа, ніби-то я відмовляюся грати у збірній – це неправда. Як ви бачите, серед літа я знову у таборі національної команди. Отже, це не аргумент. А усе інше – нехай воно буде забуто. Не хочу копирсатися у минулому, краще починати з чистого аркушу і продовжувати захищати кольори національної збірної.

- Із задоволенням працюєте під орудою нового тренера?

- Звісно. Востаннє я перед матчем з Францією (на підготовчому турнірі до Євробаскету на початку червня – ред.) тримала м’яч у руках. Скучила за ним, відверто кажучи. Деякі дівчата не приїхали, бо напевно у них вже розпочалися збори у своїх командах, а так, я впевнена, відгукнулися б на виклик у збірну усі.

- Новий тренер прийняв збірну, нова людина, нові вимоги…

- Справа в тому, що саме Кирило Большаков був у мене тренером чотири роки у Дніпрі. Мені тоді було 16 років і до 20 років він мене тренував. Зараз знаєте, прийшла, і ніби-то дежавю відчула, повернулася на 11 років назад, чуючи його голос (посміхається – ред.). І ця робота – як згадаєш, скільки усього треба пережити знову. Дай Боже, щоб це було на користь команді.

- Яка мета цих зборів на твою думку, закласти фізичні кондиції?

- Ну, ви знаєте, за 10 днів фізичні кондиції важко закласти. Мінімум треба днів 30, щоб якийсь результат отримати. Політику швидше за все треба обговорювати, як грати, що робити, як одне одного розуміти. Я думаю, тут зараз багато нового можна почути від головного тренера і багато чому повчитися.

- Ви дивилися чемпіонат Європи вимушено у якості глядача, як оціните виступ ваших подруг і колег по збірній України?

- Мені здається, нам просто не вистачило швидкості. Не знаю, чому так усе було повільно. Чому дівчата – кволими і змореними здавалися? Чи то тривалий сезон був – хтось не встиг відпочити, хтось навпаки не встиг кондицій набрати. Не коментую далі, але ж подивіться на Іспанію – біжить, на Францію – те саме. А Словаччина? Жирковій 37 – а людина біжить! Прикро просто – склад дійсно був «золотим», і можна було досягти більшого, виграти. Але не вдалося, усе може бути, не знаю, які чинники там мали вплив, бо всередині колективу не перебувала на той час.

- Як справи щодо клубної кар’єри?

- Я у процесі, як кажуть. Є пропозиції, розглядаємо.

- Український варіант чи за кордоном?

- За кордоном. Тут у нас … як вам сказати…

- Не Ваш рівень?

- Ні, не це маю на увазі. Знаєте як (після паузи- ред.)? Якщо ти прагнеш підтримувати цілий рік кондиції – фізичні, технічні і моральні, ти маєш завжди кожну гру грати, як останню. А тут? Наприклад у попередньому сезоні – дві гри за рік. ТІМ СКУФ – Авангард зіграли очко в очко. Решта матчів – з різницею +60. Навіщо цим займатися.

- Ваше покоління дівчат ще спроможне щось зробити, щоб про нього потім згадували, як покоління 90-х (виграли чемпіонат Європи і стали учасницями півфіналу Олімпійських Ігор в Атланті-96 – ред.)?

- Мені здається, що зараз настає останній шанс, коли у нас вже і вік підійшов, і досвід є. Мені здається, зараз має усе скластися, і тренер, і бажання, і настрій. А там поживемо-побачимо.

- Майданчик є.

- Два кільця, м’ячик і тренер, команда, бажання дівчат – це є. Усе інше – робота, робота і робота.

- Тренер перед тренуванням довго з вами розмовляв у центральному колі, що запам’яталося з його спічу?

- Ви знаєте, не запам’яталося, а згадалося. Усі ці слова – і ти розумієш, скільки треба роботи проробити, скільки відбігати, як кажуть по-спортивному, відпахати, щоб щось виграти, а ми це зробили, у Дніпрі вперше в історії виграли чемпіонський титул, при тому що тоді Козачка ще була жива-здорова, гарний чемпіонат був тоді, важкий, олімпійські чемпіонки тоді ще були разом з нами у команді. І я зараз усе це уявила і усвідомила, скільки потрібно працювати (усміхається - ред.).