Спортивний директор, а нині президент МБК Маріуполь Олександр Скутельник в інтерв’ю сайту ФБУ підбив підсумки минулого сезону Вищої ліги, який команда завершила на сьомій позиції, а також розповів про поточний стан баскетбольних справ у місті з великими баскетбольними традиціями.
Як оціните для клубу сезон 2017/18?
- В цілому, якщо брати результат, то минулий сезон можу оцінити позитивно. Як ми з тренером і планували, при усіх наших можливостях, які на сьогодняшній день у нас є, результатом ми задоволені. В плані организації у нас нічого нового не було. Були деякі незручності з залом, тому що у холодну пору року ми просимо по можливості проводити наші матчі на виїзді. Адже грати у холодному залі і для нас, і для вболівальників не дуже приємно.
Але світло в кінці тунелю є: планується, що до кінця 2018 року місто має викупити нашу головну арену, на якій раніше виступала команда. Це, звичайно, завдяки Михайлу Бродському та його домовленостям з міською владою - завдяки йому процес пішов. Звичайно є різниця, адже і вболівати, і грати на хорошій арені - це зовсім інше. Коли гості приїжджають і грають у хорошому залі, це вже візитна карточка команди.
Які були цілі на сезон?
- В першу чергу, щоб ставити якісь цілі, треба, щоб було нормальне фінансування, щоб хлопці отримували хоч якусь зарплатню і ми могли вимагати від них щось більш конкретне. Сподіваюсь, що це лише початковий етап і далі усе буде добре, але у фінансовому плані нам поки що важкувато.
Марк Боднар виступав у складі збірної U-20 на нещодавньому ЄвроБаскеті у Німеччині. Чи є розвиток молодих гравців наразі ключовою метою команди?
- Звісно, ми завжди намагаємось віддати весь досвід, який у нас є, нашим вихованцям. У Сергія Заваліна величезний тренерський багаж і ми намагаємося усе це передати нашим хлопцям. Один з прикладів - це Марк Боднар, який за два сезони додав дуже серйозно, додав і Дмитро Берьозкін.
Чемпіонат Європи я дивився, але Марку, на мій погляд, давали небагато ігрового часу. Тому на чемпіонаті він нічого не показав, але й хлопці на його позиції були хорошого рівня. Попав у збірну - це вже добре, але щоб ще й показати себе, треба працювати ще трохи більше.
Як налагоджена співпраця з дитячими школами?
- Після нещодавніх подій у нашому місті усе сильно призупинилось - у дитячому баскетболі у тому числі. З минулого року ми почали знову по-троху це діло розвивати. Так, це непростий процес, адже ти не зробиш усе з чистого аркушу так, як тобі хотілося, так, як було у клубі раніше. Тоді у нас була команда у кожній віковій категорії, кожен рік грав у ВЮБЛ. Але зараз завдяки міській владі ми отримуємо фінансування на розвиток дитячого баскетболу. Для них це цікаво, адже ми представляєо Маріуполь, і ми намагаємось показати усім, що місто живе. Ми починали з однієї команди у Першій лізі, а зараз у нас дві команди - у Вищій та Першій лігах, а також три команди у ВЮБЛ.
Зараз ви займаєте посаду спортивного директора клубу…
- На сьогодняшній день юридично я президент клубу МБК Маріуполь. Будемо намагатись розвивати баскетбол, але усе поки що впирається у фінансові можливості. Ми не хочемо брати гравців з інших міст - у нас є своя школа, з вихованцями якої ми і працюємо. Можна було б взяти того ж Ернесто Ткачука, Олександра Беллу, Богдана Ясиненка, але він, на жаль, зараз травмований. З нашими гравцями можна ставити реальні задачі вирішувати їх, але для цього з ними треба домовитись.
Наскільки важко поєднувати усі ці обов’язки, які у вас є в клубі?
- Ми почали цей проект разом із Сергієм Заваліним, адже це наше життя. Без баскетболу ми не можемо. Також нам добре допомагає доктор, який разом з нами був в Азовмаші. Тож перший сезон ми взагалі починали і за доктора, і за батька і за матір - хлопці були молоді.
Поки що у нас в клубі якогось штатного розкладу немає, а із адміністративного сладу у нас я, Сергій Завалін та доктор Валерій Солодовніков. Тому обов’язки розподіляти нема між ким. Кожен по можливості робить усе. У тренувальному і ігровому процесі ми допомагаємо, але в цілому усе це легло на плечі Сергія Заваліна. Я, в свою чергу, по можливості, беру участь і тренуюся разом із хлопцями. Треба підтримувати форму, адже у гравців були травми, хтось захворів і у нас просто не вистачало людей. Тож мені приходилось допомагати. Добре, що я був у більш-менш непоганій формі, але у кінці сезону вже набрав непогані кондиції.
Які у вас враження від тренерськиї курсів, які нещодавно відбулися у Києві?
- Це дуже хороша ідея, ці курси мають бути - це правильний крок. Навіть якщо були якісь недоліки, то вони незначні. Такі курси мають бути регулярними, мають бути тренерські та суддівські семінари - без цього нікуди. Якщо ми хочемо розвивати баскетбол в Україні, треба робити акцент на дитячих тренерах, адже це у нас завжди першочергова проблема.
На курсах я отримав багато важливої інформації не тільки у баскетбольній сфері, а й у навколобаскетбольній. Там і доктор виступав, і психолог, які розповідали, як працювати з командою. Це був дуже корисний досвід.
Зараз ви і досі гравець, і тренер, і президент. Що для вас найбільш цікаве?
- Знаєте, зараз «президент» - це гучне слово. Я номінально президент. Ми з хлопцями в хороших взаємовідносинах, зрозуміло, що про золоті гори ми їм не розповідаємо, але відкрито і чесно виконуємо свої обов’язки - робимо те, що пообіцяли. Якщо щось не виходить, я підійду і відкрито в очі це скажу, що якщо у гравця є можливість кудись піти на підвищення, ми його спокійно відпустимо. Ми прекрасно розуміємо, що це життя і кожен хоче заробити копійку. Тож у нас нормальні відкриті стосунки і, думаю, хлопцям це також подобається, адже нічого ховається за їх спинами. Хлопці знають, якщо я сказав, я це виконаю.
Чи є якась конкретика по комплектації команди на наступний сезон?
- У нас усе залишається на тому ж рівні. Залишить нас лише Бузько, у якого поповнення в родині і він вирішив шукати роботу. Попередив, що допомогти нам не зможе. Тож зараз у нас звільнилася якась частина коштів, яка до цього йшла на Бузька і ми будемо шукати людей і розмовляти знову ж таки з нашими маріупольскими вихованцями.
До сезону ми будемо готуватись, як завжди, у Новаторі (домашній зал команди - ред.). Приємний фактор, що у нас нема необхідності кудись їхати, адже у нас є своє море і тут на пісочку хлопці також можуть потренуватися. Підготовку до сезону ми плануємо розпочинати 7-8 серпня, а план тренувань ми з головним тренером вже маємо.
Одним з неприємних моментів минулого сезону був матч Харківських Соколів та Кременя, який було визнано договірним. Наскільки актуальна ця проблема і як, на вашу думку, з цим треба боротись?
- Я не вникаю у ці моменти, але, я так розумію, у молодих гравців та й не тільки у молодих з’являються думки заробити легкі гроші. І у зв’язку з цим з’являються такі випадки, але це вже не fair play і з цим треба досить жорстко боротись.
Зараз у Федерації створено спеціальну комісію, очолує яку Сергій Ліщук, у нього багато помічників, які будуть слідкувати та моніторити цю ситуацію. Вони будуть розбирати матчі, до яких можуть бути питання. Це питання президент Федерації досить жорстко контролює і може доходити до того, що гравців, які пішли на це, можуть дискваліфікувати довічно.
Сергій Ліщук також займається баскетболом у своєму рідному місті. Спілкуєтесь з ним на цю тему, звертаєтесь за порадами один до одного?
- Звичайно, постійно це робимо, адже і він, і я майже в один момент зайнялись своїм улюбленим ділом, але трохи під іншим кутом. Звичайно, у будь-якому випадку, і у баскетболі, і у цій сфері діяльності досвід приходить по ходу діла. Ми постійно навчаємось, радимось та спілкуємось.
Ми перетиналися з його БК Рівне у позаминулому сезоні і на той момент рівень наших команд був приблизно рівним, ми обмінялися перемогами у тому сезоні. Ніякого принципового моменту для нас у цих матчах немає, адже ми друзі, куми - усе в поєдинках вирішується на майданчику.
Головною задачою протягом останніх двох років було збереження баскетболу та баскетбольних традицій у Маріуполі. Як вважаєте, вдалося впоратись із цим завданням?
- Чесно кажучи, коли люди приходять на ігри і зал переповнений - це дуже приємно. Приємно, що фан-клуб нас не кинув і хлопці навіть самі за свій рахунок їздять на виїзди. У нас одна велика дружня баскетбольна родина у Маріуполі. Постійно люди питають: «Ну коли, коли вже будете у Суперлізі?». Ви думаєте я не хочу? Але ми будем діяти поетапно - і перший етап, це, мабуть, зал. Зараз у Суперлізі також ситуація непроста і, мабуть, на сьогодняшній день знайти інвесторів не так то й просто.
Хтось із колишніх гравців ще Азовмашу залишився на зв’язку? Цікавляться баскетбольними справами у Маріуполі?
- Так, час від часу я переписуюсь з Фредом Хаусом, минолого тижня спілкувався з Халідом Ель-Аміном, перекинулись з ним парой слів. З тренером Мірко Оцоколічем спілкуємось - він зараз разом із Звєзданом Мітровічем перейшов до нового клубу у чемпіонаті Франції. Той же Томас Делінінкайтіс на зв’язку, Єгор Мещеряков. Хлопці турбуються та усі раді тому, що, незважаючи на те, що місто пережило, баскетбол потроху відроджується.
